29 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2416/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору,
встановив:
Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку з позовною заявою до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса), в якому просить визнати постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору за № 64969530 від 29.03.2021 р. такими, як протиправні та скасувати постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору за ВП № 64969530 від 29.03.2021 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 р. адміністративній справі присвоєно № 540/2416/21 та передано для розгляду судді Пекному А.С.
Ухвалою від 04.06.2021 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: позивачу необхідно надати до суду оформлену належним чином позовну заяву, до якої має бути додана обґрунтована заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказівкою причин пропуску строку та доказів на підтвердження поважності таких причин (зазначені докази мають бути додані до заяви про поновлення строку звернення до суду), документ про сплату судового збору в сумі 4540 грн. або обґрунтоване клопотання про відстрочення сплати судового збору з наданням відповідних доказів, а також доказ направлення відповідачу такої позовної заяви та додатків до неї.
На виконання ухвали позивачем 18.06.2021 р. надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення, платіжне доручення про сплату судового збору від 11.06.2021 р. № 145 на суму 2270 грн., клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою від 23.06.2021 р. продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме позивачу необхідно доплатити судовий збір.
24.06.2021 р. на виконання вимог суду позивачем надано платіжне доручення від 23.06.2021 р. № 156 про сплату судового збору в сумі 2270 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Пекного А.С. у плановій щорічній відпустці у період з 29.06.2021 р. по 10.08.2021 р., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 р. адміністративну справу № 540/2416/21 передано для розгляду судді Бездрабку О.І.
Положеннями п.5 ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, на виконання ухвали від 04.06.2021 р. позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, за змістом якої оскаржувані постанови надійшли до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку 15.05.2021 р., а зареєстровані 17.05.2021 р. З посиланням на п.1 ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та на ст.121 КАС України просить поновити строк звернення до суду.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви зважаючи на наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій.
Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 826/16024/17, від 19.09.2018 р. у справі № 708/21/17, від 26.09.2018 р. у справі № 281/492/17, від 16.08.2019 р. у справі № 826/10115/17.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об'єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.
Суддя зауважує, що позивачем не наведено обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом десятиденного строку звернення до суду.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 р. у справі № 1.380.2019.001240 (адміністративне провадження № К/9901/33562/19).
Частинами 1-2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як вже зазначалося, ухвалою від 04.06.2021 р. позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків, а саме для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом із доданими доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, однак причини пропуску такого строку не вказано, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги правові позиції Верховного Суду щодо обов'язковості дотримання строків звернення до адміністративного суду, даний позов підлягає поверненню позивачу, що не позбавляє останнього права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч.4 ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Позовну заяву Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного тексту, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко