18 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1674/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняка С.О.,
при секретарі: Шестаковій А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Дурненко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Генічеської міської ради про стягнення вихідної допомоги, не виплаченої при припиненні повноважень посадової особи місцевого самоврядування,
встановив:
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що рішенням II сесії VII скликання Новоолексіївської селищної ради від 10.11.2015 року № 7 "Про призначення секретаря виконавчого комітету селищної ради" ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря виконавчого комітету Новоолексіївської селищної ради, як виконавчого органу селищної ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. За класифікацією посад, визначеною ст. 3 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування", посада секретаря виконкому селищної ради відноситься до виборних посад, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою (ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 частини першої ст. 41 КЗпП України та, відповідно до пункту 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", як іншого закону, що визначає трудові відносини в органах місцевого самоврядування, передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку.
На загальних підставах, передбачених пунктом 5 статті 41 КЗпП України, повноваження позивача в органах місцевого самоврядування було припинено на підставі пункту 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" після затвердження кількісного та персонального складу виконавчого комітету Генічеської міської ради, що підтверджується розпорядженням міського голови від 16 грудня 2020 року № 126 "Про припинення повноважень секретаря виконкому Новоолексіївської селищної ради ОСОБА_1 " та листом Генічеського міського голови від 16.02.2021 року № 02.08.14/296 "Про розгляд звернення".
Відповідно до п. 5 ст. 44 КЗпП України, що визначає право працівника на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток, звільненого з підстав, зазначених п. 5 частини 1 статті 41 КЗпП України "Додаткові гарантії розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов (п.5 припинення повноважень посадових осіб), 17 грудня 2020 року позивачем було подано на ім'я голови виконкому Генічеської міської ради заяву про виплату вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, зареєстровано заяву 22 грудня 2020 року. Заява розглядалася в період з 22.12.2020 року по 10.02.2021 року. Листом за реєстраційним номером № 02.08.14/12 від 10.02.2021 року "Про розгляд звернення" позивачу було відмовлено у виплаті вихідної допомоги, оскільки її повноваження було припинено на підставі ч.1 статті 51 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", що за твердженням виконкому Генічеської міської ради, позбавляє її права на отримання вихідної допомоги, визначеної п.5 статті 44 КЗпП України. Виконком Генічеської міської ради стверджує, що звільнення працівника за підстав, визначених п. 1 статті 51 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме по "припиненню повноважень посадової особи", суперечить вимогам щодо звільнення посадової особи згідно пункту 5 статті 41 КЗпП України" (припинення повноважень посадових осіб). Разом з тим виконкомом не визначається за яких підстав відмовлено працівнику в праві на отримання вихідної допомоги, який 22 роки добросовісно пропрацювала в органі місцевого самоврядування, в той час, коли статтею 44 КЗпП України навіть передбачено право працівника на отримання вихідної допомоги, робота якого носить сезонний характер, а стаття 7 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні", щодо правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування, стверджує, що "на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом".
Вказані відповідачем підстави відмови позивачу у виплаті вихідної допомоги не відповідають вимогам закону, оскільки загальні підстави для звільнення будь-якого працівника визначаються КЗпП України і іншої причини для звільнення з посади, ніж п.5 статті 41 КЗпП України, не може бути в даному випадку застосовано.
З врахуванням викладеного, позивач просить суд:
- стягнути з виконкому Генічеської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої вихідної допомоги в сумі 131550 гривень, середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги в період з 16 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку за рішенням суду, а також моральну шкоду у сумі 15000 грн.
Ухвалою від 21.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено судове засідання 07.06.2021 року.
07.06.2021 року відкладено судове засідання на 18.06.2021 року.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року витребувано у Виконавчого комітету Генічеської міської ради дані про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за останні 2 місяці роботи, що передують місяцю звільнення та вирішено адміністративну справу розглядати в режимі відеоконференції.
18.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що позивача звільнено відповідно до тексту розпорядження міського голови від 16 грудня 2020 року № 126 "Про припинення повноважень секретаря виконкому Новоолексіївської селищної ради Грохольської Т.М." на підставі частини 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що не входить до переліку підстав звільнення передбачених ст. 44 КЗпП для нарахування вихідної допомоги. Звільнення позивача відбулося не за ініціативою власника, а з підстав припинення повноважень органу, отже відповідачем вірно застосовано спеціальне законодавство при звільнення, а саме частина 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Позивач обіймав посаду в органах місцевого самоврядування, перебування на якій передбачає обмеження строком, пов'язаним, зокрема, з припиненням повноважень такого органу. Таким чином, оскільки позивача звільнено з підстав, встановлених ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування", тому відсутні підстави для виплати їй у вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП.
Повноваження позивача припинено з 16 грудня 2020 року на підставі частини 1 статті 51 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", що виключає виплату вихідної допомоги.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні позивач наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
Рішенням II сесії VII скликання Новоолексіївської селищної ради від 10.11.2015 року № 7 "Про призначення секретаря виконавчого комітету селищної ради" ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря виконавчого комітету Новоолексіївської селищної ради із збереженням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до розпорядження Виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області від 16.12.2020 року № 126 на підставі частини 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 3,10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", рішення II сесії VIII скликання Генічеської міської ради від 16 грудня 2020 року № 40 "Про створення та затвердження кількісного та персонального складу виконавчого комітету Генічеської міської ради" припинено з 16.12.2020 року повноваження секретаря виконкому Новоолексіївської ради ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
Відповідно до ч.1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд виходить з того, що відповідно до досліджених доказів підставою звільнення позивачки зазначена правова норма, яка міститься в ч.1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування", а не та норма, на яку посилається позивачка, як на підставу стягнення вихідної допомоги, тобто на п. 5 ст. 44 КЗпП України.
Предметом позову є незаконність дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільнені, при цьому, підстави звільнення позивачка не оскаржує.
Фактична підстава звільнення не передбачає виплату вихідної допомоги.
Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 червня 2021 р.
Суддя С.О. Варняк
кат. 106030000