про залишення позову без розгляду
25 червня 2021 року м. Рівне №460/2593/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, в якому просила суд:
1. Визнати протиправними дії відповідачів у неналежному нарахуванні ОСОБА_1 додаткової пенсії та підвищення до пенсії, а також допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.
2.3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести нарахування та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
4.3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), на підставі статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
5.3обов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії) та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. Також, позивач вказує, що у зв'язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи він набув право на отримання доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно. Разом з тим, позивач стверджує, що нарахування та виплату вказаних вище доплати та додаткової пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством або взагалі не здійснював. Просить позов задовольнити.
На адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у зв'язку з їх безпідставністю. На обґрунтування своїх заперечень, серед іншого, зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про розмір пенсії, яка йому виплачувалась він повинен був дізнатись, починаючи з січня 2014 року (за період з 01.01.2014 по 02.08.2014) та з липня-серпня 2018 року (за період з 17 липня 2018 року без обмеження кінцевим строком). Водночас, поважні причини для поновлення такого строку, на думку пенсійного органу, у позивача відсутні.
Ухвалою суду від 06.04.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 07.04.2020 роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги у цій адміністративній справі. Зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій ухвалено виділити і розглядати в окремому (самостійному) провадженні.
Ухвалою суду від 06.05.2020 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Ухвалою суду від 22.03.2021 провадження у справі поновлено.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, які полягають у такому:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Так, у даному випадку пенсійні виплати у розмірі, який просить позивач, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 пенсійним органом йому або не нараховувалися, або нараховувались у неповному розмірі тому позов з вимогами, пов'язаними з нарахуванням пенсії за минулий час, та відповідно її подальшої виплати може бути подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.
Суд вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 17.03.2020 у відповідь на його звернення щодо перерахунку та виплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно зі статтями 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 01.04.2020, що підтверджується відміткою у реєстраційній позначці (штампі) проставленій на першому аркуші позовної заяви, тобто більш ніж через 6 років після отримання ним пенсії за січень 2014 року та більше ніж через рік після отримання пенсії за липень 2018 року - моментів, коли позивач беззаперечно повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
З наведеного, суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, а саме: за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 30.09.2019.
Суд звертає увагу, що факт пропуску позивачем строку звернення в частині позовних вимог до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, а з тексту позовної заяви та доданих матеріалів не вбачається, що підстави пропуску цього строку є поважними.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 також вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 30.09.2019, а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не надано, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в цій частині на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 30.09.2019 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 25 червня 2021 року
Суддя Д.П. Зозуля