22 червня 2021 року м. Рівне №460/6625/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Шевчук Віктор Сергійович,
відповідача: представник Митрофанова Оксана Степанівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГрем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області, Острозької міської ради Рівненської області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Грем'яцької сільскої ради щодо тривалого та несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.06.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок) в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, комунальної власності Грем'яцької сільської ради Острозького району.
- скасувати рішення депутатів Грем'яцької сільської ради, яке міститься у протоколі №42 сесії Грем'яцької сільської ради (сьомого скликання) від 19.08.2020 р. у частині відмови в наданні дозволу для ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок) в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, комунальної власності Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області.
- зобов'язати Грем'яцьку сільську раду Острозького району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на складання експертної грошової оцінки та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок) в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, комунальної власності Грем'яцької сільскої ради Острозького району Рівненської області.
- стягнути із Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 03.06.2020 вона звернулася до сільської заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га у власність шляхом викупу для обслуговування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . До заяви було додано необхідні документи, що підтверджують право власності на вищезгадану будівлю. Позивач вказала, що головним мотивом такого неприйняття під час засідання 41 сесії, депутати наводили доводи необхідності при розгляді такої заяви оцінки неправомірних питань, щодо витребування інформації щодо позивача по сплаті податків за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та сплати земельного податку з 2015 р., щодо несплати позивачем усіх коштів за майнові паї КСП «Мир» та щодо проведення опитування прихожан релігійної громади Помісної церкви Євангельських християн-бабтистів щодо перенесення дороги в інше місце.
В подальшому на 42 сесії Грем'яцької сільської ради 19.08.2020 р. дане питання було повторно розглянуто. Позивач отримала повторну відмову без обґрунтованих причин. Зокрема, згідно витягу з протоколу №42 від 19.08.2020 р., депутатами Грем'яцької сільської ради, згідно порядку денного було винесено на голосування дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 шляхом викупу. З невідомих для позивача причин, попри більшість голосів «ЗА», таке рішення не було прийнято та відкладено на доопрацювання на невизначений термін. Також на сесії взагалі не піднімалось питань щодо опитувань прихожан релігійної громади стосовно згоди на перенесення дороги, щодо сплати усіх податків позивачем та виплати коштів за паї. Не було розглянуто жодного питання, у зв'язку з чим депутатами сільської ради на 41 сесії було перенесено розгляд даного питання на наступну сесію. Позивач вказує, що Грем'яцька сільська рада своїми діями навмисне затягує процедуру викупу земельної ділянки з невідомих причин, попри встановлений законом місячний строк з розгляду подібних заяв. Більше того відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою без зазначення обґрунтованих причин відмови. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.09.2020 р. позовну заяву залишено без руху, надано термін для усунення недоліків. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 12.10.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.01.2021 р. задоволено клопотання Виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області щодо заміни первісного відповідача - Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області, у частині позовних вимог про зобов'язання Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на складання експертної грошової оцінки та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, комунальної власності Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області, а також в частині стягнення із Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., на належного відповідача - Острозьку міську раду Рівненської області.
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Позиція відповідача аргументована тим, що ним не визнається протиправна бездіяльність, оскільки перенесення розгляду даного питання на наступну сесію сільської ради з метою його доопрацювання прийнято депутатами сільскої ради з метою захисту інтересів громади села. Тому, недотримання місячного терміну розгляду є свідченням формального порушення реалізації повноважень та повинно оцінюватись в межах причин і умов, які призвели до цього. Окрім того, відповідач у власному відзиві зазначає, що на сесії були присутні лише 9 із 14 депутатів сільської ради. А тому, виходячи з наведеного, більшістю від складу ради таке рішення не було підтримано, а підтримано лише більшістю присутніх на сесії депутатів. Також відповідач зазначає, що твердження позивача про належність раніше до вказаної адмінбудівль 0,35 га землі документально не підтверджене. Свідченням того, що у позивача для обслуговування вказаної адмінбудівлі була набагато менша площа свідчить рішення Грем'яцької сільської ради від 22.02.2011 р. №53 «Про передачу в оренду земельної ділянки СПП «Калина», згідно якого земельну ділянку сільськогосподарського призначення орієнтованою площею 0,15 га, яка знаходиться під господарськими будівлями і дворами (розпайоване адмінприміщення колишнього КСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») в АДРЕСА_1 було в подальшому передану в оренду. Тому, позивач вважає, що сільська рада приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви діяла в межах своїх повноважень та в інтересах громади села. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач вказує, що з такою вимогою не погоджується у зв'язку з недоведеністю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які могли ю підтвердити дійсний факт її душевних страждань.
У встановлений судом строк позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому заперечувала проти викладених у відзиві на позовну заяву доводах. Зокрема, позивач вказала, що розгляд даної заяви затягнувся більше ніж на пів року, що в 6 разів перевищує строки визначені законом та не підлягає під жодне значення розумних строків розгляду. Надумані причини відкладення розгляду даної заяви на доопрацювання та перенесення на невизначений строку розгляду важливого для позивача питання і є протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, оскільки у діях останнього наявні лише безпідставні зауваження, а реальних фактів щодо не можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою не було надано і по цей день. За наведеного, просила позов задовольнити повністю.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив суть яких загалом зводиться до аргументів вже викладених у відзиві на позовну заяву.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
03.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до Грем'яцької сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га у власність шляхом викупу для обслуговування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 .
До заяви було долучено копію свідоцтва про право власності, копію витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію технічого паспорту на адмінбудинок, копію паспорту позивача, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та графічні матеріали.
Відповідно до витягу з протоколу № 41 засідання сорок першої сесії сьомого скликання Грем'яцької сільської ради від 07.07.2020, на сесії сільської ради з 14 депутатів присутні 10. На порядку денному було розглянуто питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га у власність шляхом викупу для обслуговування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . З заначеного питання спеціаліст ІІ категорії сільської ради ОСОБА_2 ознайомила присутніх з проектом рішення «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою земельної ділянки шляхом викупу для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок). Результат голосування щодо затвердження проекту рішення : "за" - 1; "проти" - 6; "утримались" - 3. В подальшому виступила ОСОБА_3 , депутат сільської ради, яка запропонувала перенести розгляд даного питання на наступну сесію. До наступної сесії доопрацювати проект рішення, вивчити можливі варіанти перенесення дороги, які відповідатимуть чинному законодавству; провести письмове опитування прихожан щодо перенесення дороги, а також доручити сільському голові ОСОБА_4 звернутись до податкових органів, щодо надання точних відомостей, щодо сплати ОСОБА_1 податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сплати земельного податку з 2015 року. Результат голосування щодо перенесення розгляду: : "за" - 10; "проти" - 0; "утримались" - 0.
Відповідно до витягу з протоколу № 42 засідання сорок другої сесії сьомого скликання Грем'яцької сільської ради від 19.08.2020, на сесії сільської ради з 14 депутатів присутні 9. На порядку денному було повторно розглянуто питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га у власність шляхом викупу для обслуговування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . З означеного питання спеціаліст ІІ категорії сільської ради ОСОБА_2 вказала, що у міжсесійний період депутати сільскої ради провели огляд прилеглої території до адмінбудинку АДРЕСА_1 , можливі шляхі під'їзду. Також ОСОБА_2 , зазначила, що змін до проекту рішення внесено не було. Результат голосування щодо затвердження проекту рішення : "за" - 6; "проти" - 2; "утримались" - 1. В результаті, рішення не було прийнято. ОСОБА_4 головуючий, зазначив, що дане питання повернеться на подальше доопрацювання.
Вважаючи неправомірною поведінку сільської ради при вирішенні заяв про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Частиною 1 ст. 128 Земельного кодексу України, визначено що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Згідно ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України, - орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , у відповідності до статті 128 ЗК України, з метою одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га у власність шляхом викупу для обслуговування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , звернулася 18.10.2019 з відповідною заявою до уповноваженого органу місцевого самоврядування Грем'яцької сільської ради.
У встановлений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк клопотання позивача були розглянуті відповідним органом місцевого самоврядування на сесії сільської ради.
Судом достеменно встановлено і сторони не заперечують, що за результатами розгляду клопотань позивача сільською радою не було прийняте жодного рішення по суті заяви: ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні про відмову у його наданні, з наведенням мотивів такої відмови.
Слід зазначити, що відповідно до закону, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Щодо доводів відповідача про дискреційність його повноважень у спірних правовідносинах, які зумовлені свободою депутатів сільської ради при виборі своєї позиції при голосуванні за те чи інше рішення порядку денного сесії сільської ради або утриматись від підтримки того чи іншого проекту рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження органів місцевого самоврядування не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.
Суд не приймає доводів ні відповідача, ні позивача щодо наявності/відсутності у спірній ситуації підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, позаяк в матеріалах справи відсутні будь-які належно підтверджені відомості про те, що органом місцевого самоврядування було з тих чи інших мотивів відмовлено позивачу в наданні такого дозволу. Суд зазначає, що аргументи, які наводились окремими депутатами сільської ради під час обговорення спірних питань на сесії сільської ради, не можуть бути враховані та оцінені судом як мотиви відмови в наданні дозволу органу місцевого самоврядування, оскільки мотиви такої відмови в рішеннях сільської ради не відображені.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в дослідженій ситуації сільською радою розгляд заяви позивача не мав наслідком жодного визначеного законом результату правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Отже, суд вважає, що поведінка Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області в спірній ситуації є протиправною бездіяльністю.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідачі не виконали процесуального обов'язку доказування та не підтвердили правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржена поведінка суб'єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості, а відтак є протиправною бездіяльністю, яка призвела до порушення права позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови в його наданні.
Суд зазначає, що вказаною нормою земельного законодавства встановлено право зацікавленої особи розробити проект землеустрою в разі якщо відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення такого проекту або мотивованої відмови у його наданні. Однак, вказана норма не відміняє встановленого в абз. 1 ч.7 ст.118 Кодексу обов'язку органу місцевого самоврядування розглянути клопотання і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
Та обставина, що чинне земельне законодавство не виокремлює випадку судового оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування в разі неприйняття встановленого законом рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови в наданні такого дозволу, не дає підстав для висновку, що вищевказана протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування не може бути предметом судового спору.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва слід задовольнити.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що сільською радою всупереч приписам ч. 7 ст. 118 ЗК України за результатами розгляду заяви позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл чи відмовити в наданні такого), суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Острозької міської ради Рівненської області, як належного відповідача у цій частині позовних вимог, повторно розглянути клопотання позивача від 30.06.2020 та за наслідками їх розгляду прийняти рішення по суті порушених у заяві питань у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.
Разом з тим, оскільки судом встановлено бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення у відповідності до статті 118 КАС України, то позовні вимоги в частині скасування рішення депутатів Грем'яцької сільської ради, яке міститься у протоколі №42 сесії від 19.08.2020 є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 25000 грн. та не підтверджено її документально.
Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди позивачем не доведена з передбачених статтями 23, 1166, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.
А також судом не встановлено, що мали місце неправомірні дії чи бездіяльність зі сторони відповідача, які б спричинили негативні зміни у житті позивача.
За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.
При цьому, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 справа №420/5288/18.
За наведеного вище, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Острозької міської ради Рівненської області судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. сплачених згідно квитанції № 0.0.1828104784.1 від 08.098.2020, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Острозької міської ради Рівненської області (35800, вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05391005), Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області (35841, вул. Центральна, 80, с. Грем'яче, Острозький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04386982) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок) в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, комунальної власності Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області.
Зобов'язати Острозьку міську раду Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудинок) в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, комунальної власності Грем'яцької сільської ради Острозького району Рівненської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Острозької міської ради Рівненської області (35800, вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05391005) судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25 червня 2021 року
Суддя Д.П. Зозуля