про повернення позовної заяви
29 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/5563/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 №00047130705.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачеві встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: 1) позовної заяви із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; 2) заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням підстав для поновлення строку звернення до суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку з відповідними доказами на їх підтвердження.
24.06.2021 позивачем надано до суду позовну заяву з зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, чим усунуто недоліки позовної заяви у цій частині.
Також, позивачем надано заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка мотивована тим, що вона мала об'єктивні перешкоди для звернення до суду у період з 11.04.2021 до 11.05.2021, а саме, протягом квітня 2021 року була пригнічена та схвильована з приводу фінансових санкцій, у зв'язку з чим не могла швидко зорієнтуватися як діяти далі. На початку травня 2021 року у неї з'явилися симптоми коронавірусної хвороби, однак, самолікування протягом одного тижня результатів не принесло та вона змушена була звернутися до сімейного лікаря за медичною допомогою. Зауважила, що з 21.05.2021 по 03.06.2021 перебувала на самоізоляції. Зазначила, що не є студентом, а є працюючою особою, однак не обізнана у медичній документації, тому при отриманні довідки №117 від 27.05.2021 не звернула увагу на те, що форма довідки не відповідає її статусу.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви, дійшов наступних висновків.
За змістом частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач скористалася процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 №00047130705, яка закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України) - 11 квітня 2021 року, про що зазначено у позовній заяві.
Відтак строк для звернення до суду із позовом про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення сплинув 11 травня 2021 року.
Враховуючи те, що позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду 27.05.2021, про що свідчить штамп установи поштового зв'язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву, суд констатує, що позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд критично оцінює посилання позивача на пригнічений психічний стан та дезорієнтованість внаслідок застосування до неї фінансовий санкцій, оскільки такий стан має суб'єктивний характер та не є об'єктивною і непереборною обставиною, яка унеможливила звернення позивача до суду з цим позовом, тому не може розцінюватися судом як поважна причина для пропуску строку звернення до суду.
Стосовно посилання позивача про те, що на початку травня 2021 року у неї з'явилися симптоми коронавірусної хвороби, суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано доказів наявності у неї коронавірусної хвороби на початку травня 2021 року, як і не підтверджено факт проходження лікування протягом цього періоду, натомість, надано довідку № 117 від 27.05.2021 про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-ІV рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад, в якій зазначено про звільнення від занять, відвідувань дошкільного навчального закладу ОСОБА_1 з 21.05.2021 по 03.06.2021 у зв'язку з підозрою на Covid-19, знаходженням на самоізоляції
Суд зауважує, що по-перше, вказаною довідкою підтверджено перебування позивача на самоізоляції з 21.05.2021 по 03.06.2021, натомість строк звернення до суду із відповідним позовом становив один місяць з 11.04.2021 по 11.05.2021, відтак вказана довідка не є свідченням наявності об'єктивних і непереборних причин, що перешкоджали позивачеві звернутися до суду у вказаний період.
По-друге, пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 095/о “Довідка №__ про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-IV рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, передбачено, що форма № 095/о заповнюється лікарем закладу охорони здоров'я у випадку тимчасової непрацездатності студентів навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації або хвороби, карантину дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад.
Позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підтверджено, що вона не є студентом, відтак правові підстави для видачі їй довідки за формою № 095/о відсутні.
Доводи позивача про необізнаність у формах медичної документації не спростовує факту відсутності підстав видачі такої довідки.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її повного складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя М.В. Довгопол