25 червня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/3966/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Шевякова І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Позовні вимоги:
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 62 894,00 грн.
Під час розгляду справи суд
20.04.2021 Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось (далі також позивач, ПОВ ФСЗІ) до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (далі - відповідач; ТОВ "Фірма Діамант ЛТД") про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем у 2020 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.
24.05.2021 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 16-21/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" у 2020 році створено чотири робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та поінформовано державну службу зайнятості про потребу у працевлаштуванні таких осіб. Відтак, на переконання відповідача, ним у повній мірі виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що виключає можливість застосування адміністративно-господарських санкцій.
01.06.2021 судом одержано відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Звертав увагу на те, що Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виконання обов'язку з працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, звертав увагу на те, що додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних ЗМІ, або у іншій формі оголошень про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю, однак ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" таких доказів суду не надано.
14.06.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь, у яких представник відповідача посилався на те, що обов'язок роботодавця щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком здійснювати пошук (підбір) та працевлаштування відповідних осіб на створені робочі місця, адже такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 13929625.
25.02.2021 відповідачем подано до ПОВ ФСЗІ звіт за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, вх.№3401 /а.с. 3/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників роботодавця у 2020 році становила 100 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 6289,4 тис. грн; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - чотири особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2020 рік - три особи.
Посилаючись на те, що відповідачем у 2020 році не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 62 894,00 грн за одне незайняте особою з інвалідністю робоче місце /а.с. 4/.
Норми права, які підлягають застосуванню
Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 5.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 5.12.2016 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Висновки щодо правозастосування
Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2020 році був зобов'язаний створити на підприємстві чотири робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, працевлаштувати таких осіб або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для їх працевлаштування, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що ним у 2020 році створено чотири робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та на постійній основі працевлаштовані на відповідні посади три особи з інвалідністю, а одна посада упродовж року залишалась вакантною.
Позивач наведені обставини не заперечує, а спір у справі виник з приводу виконання відповідачем у 2020 році вимог Закону №875-XII в частині заповнення однієї вакантної посади для працевлаштування особи з інвалідністю.
Суд враховує, що визначений у Законі №875-XII обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.
Листами Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 05.02.2020 №16/46/301-20, від 16.03.2020 №16/46/645-20, від 23.04.2020 №16/46/1034-20, 07.05.2020 №16/46/1204-20, від 03.06.2020 №16/46/1625-20, від 09.07.2020 №16/46/1990-20, від 07.08.2020 №16/46/2235-20, від 15.09.2020 №16/46/2495-20, 21.10.2020 №16/46/2805-20, від 12.11.2020 №16/46/3018-20, 29.12.2020 №16/46/3337-20, від 20.01.2021 №16/46/166-21 підтверджено, що відповідач упродовж 2020 року щомісячно повідомляв державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою робітника з благоустрою /а.с. 22, 25, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 45, 50, 52/.
До матеріалів справи залучено копії звітів за формою №3-ПН з відміткою про їх прийняття центром зайнятості, а також копії листів Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості про підтвердження отримання цих звітів /а.с. 23-24, 27, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 46, 51, 53/.
У лютому 2020 року центром зайнятості направлено для працевлаштування на ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , однак останні від працевлаштування відмовилися за станом здоров'я, що підтверджено корінцем направлення від 26.02.2020 №16502002130039002, від 28.02.2020 №16502002130039003 /а.с. 26, 28/.
У вересні 2020 року центром зайнятості направлено для працевлаштування на ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" гр. ОСОБА_3 , однак останній від працевлаштування відмовився за станом здоров'я, що підтверджено корінцем направлення від 23.09.2020 №16502009040072001 /а.с. 43/.
Крім того у вересні 2020 центром зайнятості направлено для працевлаштування на ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" гр. ОСОБА_4 , однак уповноваженою особою ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" зазначено, що довідка МСЕК оформлена неналежним чином, обмеження в індивідуальній програмі, реабілітації інваліда, обмеження в трудовій діяльності, що підтверджено корінцем направлення від 29.09.2020 №16502009040071001 /а.с. 44/.
У жовтні 2020 року центром зайнятості направлено для працевлаштування на ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , проте вказані громадяни від працевлаштування відмовились за станом здоров'я та в зв"язку з тим, що не підходить місцезнаходження підприємства, що підтверджено копіями корінців направлення від 27.10.2020 №16502010050005002, від 06.10.2020 №16502010050004001, від 09.10.2020 №16502010050005001 /а.с. 47-49/.
У грудні 2020 року центром зайнятості направлено для працевлаштування на ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" гр. ОСОБА_8 , проте останній від працевлаштування відмовився у зв'язку з низькою оплатою праці, що підтверджено копією корінця направлення від 15.12.2020 №16502012040025002 /а.с. 54/.
Дослідивши зазначені вище письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2020 році виконані вимоги Закону №875-XII, а саме: створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб.
Докази необґрунтованих відмов зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у матеріалах справи відсутні, позивачем відповідні обставини не встановлені.
Суд наголошує, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб даної категорії, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд погоджується з доводами відповідача про те, що причини непрацевлаштування у 2020 році на одне вакантне робоче місце особи з інвалідністю не залежали від ТОВ "Фірма Діамант ЛТД", а тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 24.06.2020 у справі №440/2008/19.
Посилання позивача на те, що додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних ЗМІ, або у іншій формі оголошень про пошук відповідних працівників, а також підписання договорів співпраці з державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії суд визнає безпідставними, адже Закон №875-XII не зобов'язує роботодавця вчиняти відповідні дії.
За таких обставин, позовні вимоги ПОВ ФСЗІ є необґрунтованими та безпідставними, а тому у їх задоволенні належить відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.
А оскільки у задоволенні позовних вимог суб'єкту владних повноважень відмовлено, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
В задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (вул. Петра Дорошенка, буд. 57, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13929625) про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.С.Шевяков