22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 357/7640/19
провадження № 61-7116ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатолівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі,
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» про зупинення апеляційного провадження у цій справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 357/7640/19 задоволено. Зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода» на оскаржуване судове рішення у зазначеній вище справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 357/9440/20, яка перебуває на розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
28 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, оскільки справи №№ 357/7640/19 та 357/9440/20 не є подібними.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
На усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2021 року заявник направив до суду запитувані матеріали.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
На підставі аналізу змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд констатує, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Такий висновок Суд зробив з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За правилом пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати, а саме: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду у справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року, посилався, зокрема, на те, що на момент розгляду справи зазначений наказ Міністерства юстиції України є чинним і відповідного судового рішення про його скасування суду не надано, державна реєстрація договору оренди землі за позивачем скасована, а тому за умови відсутності державної реєстрації договору оренди землі, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, зазначений договір оренди землі є таким, що втратив свою чинність, а відтак ТОВ «Олійникова Слобода» не має права оренди за таким договором.
Судом попередньої інстанції установлено, також підтверджується Єдиним державним реєстром судових рішень, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 357/9440/20 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку.
Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для перевірки доводів скарги та висновків суду першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі.
Отже, існує об'єктивна неможливість розгляду апеляційним судом цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення вказаного спору.
Верховний Суд у визначенні подібності правовідносин у справах №№ 159/1048/20 та 212/5836/17 врахував таке.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду визначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Отже, вивчивши предмет, підстави та обставини справ №№ 357/7640/19 та 357/9440/20, Верховний Суд констатує, що у цих справах правовідносини є подібними, зокрема, враховуючи, що від висновків суду щодо правомірності зазначеного наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 залежить можливість захисту позивачем своїх прав, як орендаря за договором оренди землі.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зупинив провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України та пункту 6 частини першої статті цього ж Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, який не викликає розумних сумнівів щодо зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої справи, а тому касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. є необґрунтованою.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатолівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара