Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа 279/3316/14
провадження № 61-10074 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»;
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2020 рокуу складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»),звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 85 150 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік строком до 14 січня 2018 року.
У той же день для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.
З 29 квітня 2013 року ОСОБА_1 припинила виконувати зобов'язання за вказаним кредитним договором.
04 квітня 2014 року відповідачам була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості, а 07 травня 2014 року - вимога про дострокове повернення кредиту.
Позичальник, як і поручитель, зобов'язань за кредитним договором та договором поруки не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01 липня 2017 року становила 100 645 доларів 08 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 44 323 долари 56 центів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 32 527 доларів 12 центів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 11 242 долари 31 центів США, пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 12 552 доларів 09 центів США.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2008 року, забезпеченому договором поруки від 15 січня 2008 року, у розмірі 100 645,08 доларів США.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник, як і поручитель, належним чином зобов'язання за кредитним договором і договором поруки не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 червня 2018 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчих провадженнях з виконання рішення цього суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 279/3316/14-ц на його правонаступника - ТОВ «ФК «Форінт».
Постановою Верховного Суду від 03 березня 2020 року ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року в частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про солідарне стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентах скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року в частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про солідарне стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29 травня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року в частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про солідарне стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентах змінено й викладено абзаци перший та другий його резолютивної частини у новій редакції, а саме: «Позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Форінт» суму заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2008 року у розмірі 62 243 долари 56 центів США, з яких: тіло кредиту у розмірі 44 323 долари 56 центів США, проценти за користування кредитом у розмірі 17 920 доларів США». Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позичальник, як і поручитель, належним чином зобов'язання за кредитним договором і договором поруки не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої змінено, оскільки, надіславши 08 травня 2014 року відповідачам вимогу про дострокове виконання договірних зобов'язань по кредитному договору, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором.
У зв'язку з вищенаведеним, висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом за період після 08 червня 2014 року є помилковим, так як нарахування банком процентів, передбачених кредитним договором, після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 279/3316/14 із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в односторонньому порядку було збільшено строки нарахування процентної ставки за умовами кредитного договору, що призвело до збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором.
Вказувала, що судами не враховано питання курсової різниці, тобто курсу долара США на час пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми кредиту і на час ухвалення рішення про стягнення кредитної заборгованості.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року ТОВ «ФК «Форінт» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 січня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 85 150 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік строком до 14 січня 2018 року.
У той же день для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 21-22, т. 1).
Згідно з пунктом 2.4, 3.1 та абзацом 2 пункту 4.1 договору поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині; сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до частин першої, другої статті 554 ЦК України; також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (пункт 4 статті 559 ЦК України).
Судами встановлено, що ОСОБА_1 останній платіж по процентам за користування кредитом здійснила 27 грудня 2013 року в сумі 1 тис. доларів США, а по тілу кредиту - 23 липня 2014 року в сумі 4 тис. доларів США, після чого припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором (а.с. 25-29, т. 3).
04 квітня 2014 року банк надіслав відповідачам вимогу, в якій повідомив про наявність простроченої заборгованості та необхідність її погасити до 07 травня 2014 року. У випадку не виконання вимоги банк вимагатиме дострокового повернення кредиту. Відповідачі отримали вимогу 10 квітня 2014 року (а.с. 27-28, т. 1).
08 травня 2014 року банк надіслав відповідачам вимогу про дострокове виконання договірних зобов'язань по кредитному договору, в якій просив у добровільному порядку протягом 30 днів з дня одержання вимоги погасити заборгованість за кредитним договором станом на 06 травня 2014 року у розмірі 65 592 долари 72 центи США, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 49 823 долари 56 центів США, заборгованість по процентах у розмірі 14 075 доларів 37 центів США, штрафні санкції за несвоєчасне повернення заборгованості по кредиту 219 доларів 31 цент США, штрафні санкції за несвоєчасне повернення процентів за кредитним договором у розмірі 1 474 долари 48 центів США (а.с. 25, т. 1).
Позичальник, як і поручитель, зобов'язань за кредитним договором та договором поруки не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01 липня 2017 року за розрахунком банку становила 100 645 доларів 08 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 44 323 долари 56 центів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 32 527 доларів 12 центів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 11 242 долари 31 центів США, пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 12 552 доларів 09 центів США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 08 травня 2014 року банк пред?явив вимогу до позичальника та поручителя про дострокове повернення кредиту, яка була ними отримана, отже, банк змінив строк виконання зобов?язань за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після спливу 30 календарних днів з моменту отримання відповідачами зазначеної вище вимоги про дострокове повернення кредиту.
Зі змісту вказаної вимоги про дострокове повернення кредиту убачається, що розмір заборгованості на момент пред'явлення вимоги складав: заборгованість по кредиту у розмірі 49 823 долари 56 центів США, заборгованість по процентах у розмірі 14 075 доларів 37 центів США.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала платежі по тілу кредиту після пред'явлення банком вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості (а.с. 25-29, т. 3).
Вирішуючи спір та розраховуючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції вказаних обставин справи не врахував та допустився помилки при визначенні розміру кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню.
За таких обставин, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 58 398 доларів 93 центи США,з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 44 323 долари 56 центів США, заборгованість за відсотками у розмірі 14 075 доларів 37 центів США.
Відтак, оскаржувані судові рішення апеляційного слід змінити в частині розміру боргу за кредитом та відсотками, визначивши її у вказаному вище розмірі.
Відтак, оскаржувані судові рішення слід змінити в частині розміру боргу за кредитом, відсотками та пенею, визначивши її у вказаному вище розмірі.
Посилання касаційної скарги на зміну курсу долару США з моменту пред'явлення вимоги від 08 травня 2014 року безпідставні, оскільки заявник отримала кредит в іноземній валюті (доларах США), а у кредитному договорі передбачено виконання зобов'язань в доларах США.
Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2020 року змінити, визначивши загальну суму заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2008 року у розмірі 58 398 доларів 93 центи США,з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 44 323 долари 56 центів США, заборгованість за відсотками у розмірі 14 075 доларів 37 центів США.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович