22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 667/891/14
провадження № 61-9448ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», заінтересовані особи - публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (далі - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС») звернулося до суду із вказаною заявою, в якій просило замінити стягувача у справі № 667/891/14-ц з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») на його правонаступника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».
Мотивуючи переходом до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» прав кредитора відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року № 2245/К/1.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2021 рокузаяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Задовольняючи заяву та змінюючи сторону (стягувача) у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для заміни процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула в цих відносинах.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, що надійшла 08 червня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.
Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судові рішення про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 442 ЦПК України.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.
Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.
Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України), може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи із приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, заміна осіб у окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Приймаючи до уваги положення статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 провадження № 61-46230св18.
Крім того, частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відтак, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Судами попередніх інстанцій установлено, що на примусовому виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07 травня 2014 року Комсомольським районним судом м. Херсона у справі № 667/891/14-ц щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» кредитної заборгованості у розмірі 481 820 грн 20 коп.
13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір № 2225/К/1 про відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 .
Відповідно до умов указаного договору ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_3 , отже суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, змінивши стягувача у виконавчому провадженні.
Крім того, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Також підлягають відхиленню й посилання на передчасність висновків суду щодо набуття заявником ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» прав кредитора з огляду на те, що він не є фінансовою установою та не має права надавати фінансові послуги, оскільки скаржником не надано доказів, а у суду відсутні дані, що договір від 13 травня 2020 року про відступлення прав вимоги оспорюється або визнаний недійсним у судовому порядку. Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що вказане твердження скаржника є помилковим.
Отже доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на їх законність й обґрунтованість, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки, касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», заінтересовані особи - публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара