17 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1218/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ляшкевич (Співак) Олени Густавівни
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 (головуючий суддя Фрич М. М., судді Стефанів Т. В., Михайлишин В. В.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (головуючий суддя Бонк Т. Б., судді Дубник О. П., Зварич О. В.)
у справі № 909/1218/15
за позовом 1) фізичної особи-підприємця Співак Олени Густавівни і 2) Співак Людмили Петрівни
до фізичної особи-підприємця Максимів Галини Петрівни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - 1) Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, 2) Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради і 3) Калуська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про зобов'язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяли участь: представника позивача-1 - Булавинець М. М., відповідач особисто, представник відповідача - Тугай І. М.)
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1. У жовтні 2015 року фізична особа-підприємець Співак Олена Густавівна (далі - позивач-1, ФОП Співак О. Г.) і фізична особа-підприємець Співак Людмила Петрівна (далі - позивач-2, Співак Л. П.) звернулися до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Максимів Галини Петрівни (далі - відповідач, ФОП Максимів Г. П.) про зобов'язання провести перебудову будинку АДРЕСА_1 , привівши його у відповідність до Державних будівельних норм.
2. Позовні вимоги, з посиланням на приписи частини сьомої статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовані тим, що здійснивши самочинне будівництво будинку АДРЕСА_1 з порушенням будівельних норм, відповідач істотно порушує права позивачів на користування їхнім майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим вони звернулися з вказаним позовом до суду.
3. 26.11.2015 представник позивачів подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій з метою забезпечення реального виконання рішення суду просив зобов'язати відповідача здійснити перебудову будинку АДРЕСА_1 , який прибудований до будинку № 44 , привівши його у відповідність до Державних будівельних норм, а саме:
- перенести газопровід низького тиску по осі "1" будинку АДРЕСА_1 (п.п.4.57. та 6.18 ДБН В.2.5.-20-2001);
- забезпечити необхідну ширину шляху евакуації з дверей головного входу в цокольний поверх будинку АДРЕСА_2 (п.п. 5.16,18,27 ДБН.В.1.1.-7.2002);
- розділити будівлі різного ступеню вогнестійкості протипожежними відсіками, протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку АДРЕСА_1 (п.4.4 ДБНВ.1.1.-7-2002);
- змінити план даху будинку АДРЕСА_1 для належного відведення атмосферних опадів (п.п.3.31 та 3.37 ДБНВ.2.6.-14-95);
- усунути зону вітрового підпору по відновленню до димового каналу газового котла будинку АДРЕСА_2 (п.5.32, ДБН В.2.2-15-2005).
4. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перебудову будинку АДРЕСА_1 , привівши його у відповідність до Державних будівельних норм.
5. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.
6. Постановою Вищого господарського суду від 10.05.2017 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, справу №909/1218/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції
7. Під час нового розгляду справи, 09.07.2019 представник позивачів подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив зобов'язати відповідача знести за власний рахунок об'єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027.
8. У заяві вказано, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено обставини здійснення відповідачем самочинного будівництва, що підтверджується, на думку позивачів, таким: всупереч п.2.1 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2004, відповідно до якого метою використання земельної ділянки є будівництво магазину, фактично здійснюється будівництво житлового будинку; за скаргою Співак Л. П . Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області прийнято рішення від 03.03.2016 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 у зв'язку з недостовірністю даних відносно терміну дії архітектурно-планувального завдання; у висновку експерта від 10.05.2019 вказано, що розроблена проєктно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; викликаний для надання пояснень у судове засідання 11.10.2017 експерт Львівського НДІСЕ Перекрьостов В. М. вказав, що перебудова самочинного об'єкта відповідача можлива лише шляхом знесення.
9. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про зміну предмету позову, вказавши, що подана позивачами заява спрямована на одночасну зміну предмету та підстав позову, оскільки при розгляді справи про проведення перебудови необхідно досліджувати проєктну документацію на предмет її відповідності вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, водночас зі змісту заяви про зміну предмету позову вбачається необхідність досліджувати, чи була відведена для цієї мети в установленому порядку земельна ділянка, наявність належних дозволів та затвердженого проєкту, чи мали місце істотні порушення будівельних норм та правил.
10. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, відмовлено у задоволенні позову.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми частини сьомої статті 376 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки вказана норма передбачає обов'язок особи провести відповідну перебудову у випаду істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу держаної влади або місцевого самоврядування, в той час як у даному випадку позивачами є фізичні особи-підприємці. Надаючи оцінку доводам позивача з посиланнями на приписи статті 391 ЦК України, якою встановлений порядок звернення до суду з негаторним позовом, суд вказав, що позивачі просять усунути перешкоди у користуванні їхнім майном шляхом здійснення перебудови двох сусідніх будинків, власниками яких є позивачі та відповідач, виконання робіт з яких відповідно до вимог статей 27, 28 ЗУ "Про архітектурну діяльність" вимагають наявність проєктної документації. Суд вказав, що оскільки позивачі не надали суду будь-якої проєктно-кошторисної документації на проведення спірних робіт, їх виконання порушуватиме чинне законодавство, а відтак вимоги позивачів про зобов'язання відповідача провести перебудову є необґрунтованими.
12. Суд взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2019 №334/18-28/772-725/19-28, у якому зазначено, що розроблена відповідачем проєктно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, в частині відсутності у дозвільній документації містобудівних умов та обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про зобов'язання відповідача провести перебудову будинку НОМЕР_1 не відповідають встановленим способам захисту порушеного права та є такими, що унеможливлюють визначити у рішенні суду такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів не відповідають чинному законодавству, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
13. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні поданої позивачами заяви про зміну предмету позову, вказавши на обґрунтованість доводів місцевого господарського суду в цій частині.
14. Разом з тим, апеляційний господарський суд вказав на помилковість висновків суду першої інстанції в частині застосування приписів частини сьомої статті 376 ЦК України, зазначивши, що з огляду на зміст статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України, позивачами за вимогами про проведення перебудови можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача здійснити перебудову належного їй будинку НОМЕР_1 без належної проєктної документації свідчитиме про порушення встановленого чинним законодавством порядку будівництва, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову за заявленими вимогами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Позивач-1 подала касаційну скаргу, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить: скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.09.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви позивачів про зміну предмету позову з вимоги про приведення у відповідність до ДБН об'єкта самочинного будівництва на вимогу про його знесення; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 скасувати та закрити провадження у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
17. Скаржник зазначає, що наявні підстави для припинення провадження у справі в частині позовних вимог Співак Л. П. у відповідності до приписів пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки остання з 11.01.2017 припинила підприємницьку діяльність і на час подання позову не являлася власником будь-яких об'єктів нерухомого майна в будинку №44 , оскільки належне їй приміщення відчужене 01.04.2013; цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки Співак (Ляшкевич) О. Г. обґрунтовувала свої позовні вимоги порушення її прав як власника окремих об'єктів нерухомого майна, а не як суб'єкта господарювання, будь-які господарські відносини між нею та відповідачем відсутні, позивачі не являються забудовниками, будинок №44 здано в експлуатацію у 2008 році. У цій частині скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 593/793/14-ц, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц, від 18.04.2018 у справі № 2-825/10, від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц, постанові Верховного Суду від 14.06.2017 у справі № 316/2200/15.
18. Суд апеляційної інстанції застосував положення статті 46 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями статті 376 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, від 11.11.2020 у справі № 910/7141/13, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 17.02.2021 у справі № 260/2681/20, від 03.05.2018 у справі № 903/449/17, від 21.11.2018 у справі № 201/5565/17, від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц, від 01.09.2020 у справі № 350/455/16-ц, 09.01.2019 у справі № 483/1700/15-ц, від 10.06.2020 у справі № 297/689/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 565/183/16-ц.
19. Суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 16, 391 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 5 ГПК України в частині висновків щодо обраного позивачами способу захисту, без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц, від 17.09.2018 у справі № 916/2750/18, від 14.11.2019 у справі № 925/1214/18, від 18.03.2020 у справі № 910/11655/18, від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц, від 11.11.2020 у справі № 910/7141/13.
20. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду:
- щодо питання застосування приписів статті 46 ГПК України у взаємозв'язку з вимогами статті 376 ЦК України в подібних правовідносинах щодо того, чи зміна предмета позову з матеріально-правової вимоги про перебудову об'єкта самочинного будівництва на вимогу про його знесення має правовим наслідком одночасну зміну підстав позову та є неможливою і має наслідком подання окремого позову, оскільки вимога про перебудову і вимога про знесення об'єкта самочинного будівництва на думку судів попередніх інстанцій, як зазначає скаржник, вимагає встановлення різних юридичних фактів, які складають правову підставу для перебудови чи для знесення самочинного будівництва;
- щодо питання застосування статті 20 ГК України, статей 15, 16, 391 ЦК України, статті 5 ГПК України у взаємозв'язку з вимогами статті 376 ЦК України в подібних правовідносинах щодо того, чи має право суд в залежності від встановлених ознак самочинного будівництва самостійно вирішувати який спосіб захисту порушених прав позивача застосувати: зобов'язати відповідача перебудувати об'єкт самочинного будівництва чи прийняти рішення про знесення такого об'єкта самочинного будівництва, незалежно від того що є предметом позову перебудова чи знесення об'єкта самочинного будівництва;
- щодо питання застосування статті 376 ЦК України в подібних правовідносинах щодо того, чи підлягає до задоволення заявлена на підставі статті 376 ЦК України позовна вимога про перебудову самочинного об'єкта будівництва та приведення його у відповідність до вимог ДБН за відсутності належним чином затвердженого проєкту та яким має бути належний спосіб захисту в такому випадку.
21. Також скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме вимог статей 13, 86, частини п'ятої статті 236, пункту 1 частини першої статті 237 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
Позиція інших учасників справи
22. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві відповідач погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вказує на помилковість доводів скаржника щодо порушення судами норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 20.11.2001 №554 "Про реконструкцію павільйону НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування" надано дозвіл підприємцю Максимів Г. П. на проєктно-вишукувальні роботи для реконструкції павільйону НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 під магазин та заклад громадського харчування та на оформлення відводу земельної ділянки в установленому порядку.
24. 26.04.2004 Калуська міська рада (орендодавець) і підприємець Максимів Г. П. (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передає орендарю в оренду земельну ділянку площею 0,0287га, розташовану на АДРЕСА_1 для будівництва магазину терміном до 16.12.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 05.11.2014).
25. 29.02.2008 ДАБІ видало Максимів Г. П. дозвіл на виконання будівельних робіт №24 з реконструкції торгового павільйону НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування підприємця Максимів Г. П.
26. 16.03.2008 Максимів Г. П. видано дозвіл №32 на проведення земляних робіт по АДРЕСА_1 для реконструкції павільйону НОМЕР_1, початок робіт - 19.03.2018. У матеріалах справи наявна копія архітектурно-планувального завдання від 25.11.2003 №654 на реконструкцію торгового павільйону НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування.
27. Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 №499 надано дозвіл Максимів Г. П. на корегування проєктно-кошторисної документації на реконструкцію торгового павільйону НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 під магазин та заклад громадського харчування з метою збільшення техніко-економічних показників на будівництво Максимів Г. П. триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на АДРЕСА_1.
28. Відповідно до припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 06.11.2009, виданого Максимів Г. П., у результаті перевірки встановлено при виконанні будівельних робіт з реконструкції павільйону відхилення від проектної документації.
29. 03.02.2012 інспекцією ДАБК Івано-Франківської області зареєстровано за №ІФ 08312018197 декларацію про початок будівельних робіт від 27.01.2012 на будівництво Максимів Г. П. триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на АДРЕСА_1. У пункті 13 декларації "Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" вказано про архітектурно-планувальне завдання від 25.11.2003 №654, видане відділом Архітектури та містобудівного кадастру.
30. Рішенням Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 03.03.2016 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 за №ІФ 08312018197.
31. Згідно з листом-відповіддю Держархбудінспекції від 04.03.2016 №40-22-/909-0/1598, наданого на звернення Співак Л. П. , підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 за №ІФ 08312018197 було те, що на момент подання декларації архітектурно-планувальне завдання від 25.11.2003 №654 втратило чинність, що свідчить про внесення до декларації недостовірних даних.
32. Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 № 478 "Про прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об'ємі другого та третього поверхів та сауни в цокольному поверсі на АДРЕСА_2 " затверджено акт Державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об'ємі другого та третього поверхів (квартира №1- загальна площа 94,5 кв.м, квартира №2 - загальна площа 95,6 кв.м) та сауни в цокольному поверсі загальною площею 107,7 кв.м, на АДРЕСА_2 підприємців Співак Л. П. , Співака В. Г. та Співак О. Г . Вирішено оформити право власності на магазин, площею 102,7кв.м за підприємцем Співак Л. П. в цілому; на сауну, площею 107,7кв.м за підприємцями Співак Л. П. , Співака В. Г. та Співак О. Г. ; на квартири №1 та №2 за підприємцями Співак Л. П. , Співака В. Г. та Співак О. Г. в рівних долях.
33. На виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2015 Львівським НДІСЕ надано висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.02.2016 №4765.
34. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.02.2016 № 4765 при будівництві будинку № 173 в м.Калуш на АДРЕСА_1 допущені наступні порушення Державних будівельних норм:
1. Заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску (ДБН В.2.5.-20-2001 "Інженерне оснащення будинків і споруд. Зовнішні мережі і споруди", п. 4.4, 6.18). Для забезпечення доступу до всієї довжини газопроводу низького тиску необхідно внести зміни в існуючий проєкт газозабезпечення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 і перенести існуючу магістраль газопроводу низького тиску відповідно до цих змін.
2. Значно збільшилися навантаження на покрівлю сусіднього житлового будинку № 44/2 від атмосферних опадів, на які конструкції покрівлі цього будинку не були попередньо розраховані. Існує загроза промерзання ділянки водостічного стояку, розташованої у безпосередній близькості до зовнішньої стіни будинку № 173 (ДБН В.1.2.-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки", п. 3.10; ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд", п. 4.4, 4.5). Для перевірки несучої здатності конструкцій житлового будинку № 44/2 на збільшені навантаження від атмосферних опадів необхідно провести відповідні розрахунки, після чого при необхідності провести посилення або реконструкцію покрівлі житлового будинку № 44/2 згідно з попередньо складеною проєктною документацією на ці роботи. Водостічний стояк перенести згідно з вищенаведеними вимогами.
3. Відсутність протипожежної перешкоди між будинками № 173 та 44/2 (зовнішня стіна будинку № 173, прилегла до будинку 44/2 , не є такою протипожежною перешкодою) (ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", п. 2.12., 3.1, 3.5, 4.7). З метою використання існуючої зовнішньої стіни будинку № 173 як протипожежної перешкоди, демонтувати існуючі віконні конструкції і закласти віконні прорізи або демонтувати існуючі віконні конструкції і на їх місце встановити протипожежні віконні конструкції.
4. Димохідна та вентиляційна труби житлового будинку № 44/2 опинилися в зоні вітрового підпору (ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування", п. 6.8.11, 7.3.10; ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", п. 5.32). Після проведення необхідних розрахунків та складання проєктної документації виконати будівельні роботи по збільшенню висоти димохідної та вентиляційної труби житлового будинку № 44/2 до рівня вище 0,5 м від лінії зони вітрового підпору.
5. Вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку № 44/2 , які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю (на 180 градусів) (ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", п. 5.9, 5.19). Для забезпечення вільного евакуаційного виходу шляхом безперешкодного повного відкривання вхідних дверей в цокольний поверх житлового будинку №44/2 змінити конструкцію входу в цокольний поверх житлового будинку №44/2 з метою зміщення двірного отвору в сторону від будинку № 173 .
35. За результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження Київським НДІСЕ, призначеного ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2018, надано експертний висновок від 10.05.2019 №334/18-28/772-725/19-28, згідно з яким:
- спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_1 відповідачкою не відповідає затверджені у встановленому чинним законодавством України порядку проєктній документації на будівництво в частині дотримання протипожежних вимог та обмеження доступу до газопроводу сусіднього будинку АДРЕСА_2 ;
- на питання ув'язки проєкту будівництва будівлі НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 з проєктною та існуючою забудовою на суміжних ділянках (в комплексі проєктних та існуючих будівель), експерти не можуть надати відповідь так, як містобудівні умови і обмеження не були розроблені відповідно до чинного законодавства;
- розроблена проєктно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме в частині відсутності в дозвільній документації містобудівних умов і обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, не одержані в установленому законодавством порядку.
Згідно з дослідницькою частиною вказаного висновку експерти встановили, що архітектурно-планувальне завдання, скореговане рішенням виконкому від 12.09.2008 №499, на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт втратило свою чинність, а відтак обов'язковим було отримання нових містобудівних умов і обмежень.
При візуальному обстеженні об'єкта виявлено ряд порушень будівельних нормативів, а саме:
- заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску, що ускладнює його обслуговування;
- при будівництві будинку НОМЕР_1 значно збільшилось навантаження на покрівлю сусіднього будинку від атмосферних опадів (снігові мішки та покрівлі). Будинок НОМЕР_1 має більшу висоту, тому в нього необхідно змінити план даху для відведення атмосферних опадів, які завдають шкоду сусідньому будинку №44 ;
- при будівництві будинку необхідно було врахувати, що будівлі різного ступеню вогнестійкості, які мають бути розділені протипожежними відсіками і протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку;
- при будівництві будинку димохідна та вентиляційна труба сусіднього будинку опинилась в зоні вітрового підпору; димову трубу необхідно виводити вище покрівлі більш високої будівлі до якої прибудована будівля з пічним опаленням; димову трубу слід виводити не нижче лінії, проведеної під кутом 10 градусів до горизонту і дотичну до контору вищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з пічним опаленням; висоту витяжного вентиляційного каналу, розташованого поруч з димовою трубою слід приймати такою, що дорівнює висоті цієї труби. Збудований будинок має суттєву різницю по висоті, що призвело до виникнення зони вітрового підпору по відношенню димового каналу газового котла;
- після будівництва будинку вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку №44 , які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
37. Підставою касаційного оскарження рішень судів у цій справі, яка переглядається, скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
38. Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
39. Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
40. Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
41. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
42. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо.
43. Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо:
- власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво;
- власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку;
- самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
44. Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), посилання на яку міститься у касаційній скарзі.
45. Звертаючись з позовом у цій справі, яка переглядається, позивачі з посиланнями на приписи частини сьомої статті 376, статті 391 ЦК України зазначали, що відповідач, при проведені будівництва на суміжній земельній ділянці, відхилився від проєктної документації, чим порушив права позивачів, оскільки будівля відповідача обмежує доступ у цокольний поверх будинку №44 , при випадінні снігу є загроза провалу даху, позбавлено доступу до газопроводу по якому постачається газ до цілого будинку. У зв'язку з цим позивачі просили зобов'язати відповідача здійснити перебудову будинку АДРЕСА_1 , який прибудований до будинку № 44, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм, уточнивши при цьому згодом які саме дії необхідно вчинити відповідачу.
46. Під час нового розгляду справи позивачі подали заяву про зміну предмету позову з матеріально-правової вимоги про перебудову об'єкта самочинного будівництва на вимогу про його знесення. Вказана заява була відхилена судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, оскільки, на думку суду, позивачі одночасно змінили предмет і підставу позову.
47. Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
48. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
49. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, на яку міститься посилання у касаційній скарзі).
50. Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
51. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина четверта статті 46 ГПК України).
52. Висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 17.09.2019, щодо одночасної зміни позивачами предмету і підстав позову, ґрунтуються на тому, що при розгляді справи про проведення перебудови, необхідно досліджувати проєктну документацію на предмет її відповідності вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, в той час у спорах про самочинне будівництво необхідно встановити: 1) чи була відведена для цієї мети в установленому порядку земельна ділянка, 2) наявність належного дозволу та належно затвердженого проєкту, 3) чи мали місце істотні порушення будівельних норм і правил. Суд апеляційної інстанції з наведеним висновком суду першої інстанції погодився.
53. Суд зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
54. При цьому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
55. Разом з тим суди не встановили, які саме нові обставини, на яких ґрунтується вимога про знесення, відмінні від зазначених у позовній заяві про перебудову у відповідності до приписів частини сьомої статті 376 ЦК України, наведені позивачами у заяві про зміну предмета позову. Висновки щодо зміни обставин, якими позивачі обґрунтовують вимогу про знесення самочинного будівництва у відповідності до приписів частини сьомої статті 376 ЦК України, або зміни фактичних обставин справи, які сталися після закінчення підготовчого засідання, або навпаки відсутності таких змін оскаржувані судові рішення не містять.
56. Вказане також унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції дотримання судами приписів частини четвертої статті 46 ГПК України. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій з огляду на їх висновки, що викладені вище, не аналізували ці положення норми процесуального закону.
57. Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
58. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
59. Відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд здійснює розгляд справи виключно в межах заявлених позовних вимог і не наділений повноваженнями щодо самостійної зміни замість позивача підстав або предмета позову, а вправі лише надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам в межах заявлених підстав та предмета позову.
60. Висновки судів щодо одночасної зміни позивачами предмета і підстав заявлених позовних вимог без належного обґрунтування, у чому саме полягає зміна таких обставин, не свідчать про вирішення цього спору з урахуванням завдань та основних засад господарського судочинства, а відтак наведені скаржником порушення судами норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
61. З урахуванням наведених вище вимог статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно виправити вказане порушення норм процесуального закону.
62. Окрім того, допущені судами порушення норм процесуального права унеможливлюють формування Верховним Судом відповідних висновків, про які зазначено у пункті 20 цієї постанови, а тому такі доводи касаційної скарги є передчасними. Вказане також стосується доводів скаржника, викладених у пункті 19 цієї постанови.
63. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 17 цієї постанови, оскільки доводи позивача-1 щодо підсудності цієї справи цивільним судам є суперечливими щодо обґрунтування наведеного самими позивачами у позовній заяві стосовно підсудності цієї справи господарським судам. У позовній заяві позивачі зазначали, що Співак О. Г. зверталася до суду цивільної юрисдикції з позовом про зобов'язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову, і провадження у справі закрито судом апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що розгляд таких справ відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції.
64. Доводи позивача-1 стосовно того, що позивач-2 втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності також не були предметом первісного розгляду справи та виникли, за твердженням самого скаржника, після звернення до суду з цим позовом, що у свою чергу свідчить про неподібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справі № 593/793/14-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та відсутність підстав для врахування висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 14.03.2018 у справі № 593/793/14-ц.
65. Доводи, викладені у відзиві, наведених висновків Суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
67. Відповідно до частини другої статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
68. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
69. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини шостої статті 310 ГПК України оскаржувані рішення і постанова у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
70. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Розподіл судових витрат
71. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ляшкевич (Співак) Олени Густавівни задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 у справі № 909/1218/15 скасувати.
3. Справу № 909/1218/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил