14 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/181/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
про визнання припиненою поруки за договором поруки від 30.03.2018 № 2П/8АФ-15,
(У судовому засідання взяли участь представники: позивача - Савчук Ю.М., ТОВ "Агротек" Брагін О.О.)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 27.02.2020 на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018.
Позивач, вважаючи, що додатковими угодами до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 без повідомлення ТОВ "Сварог-Дністер" було внесено зміни, якими збільшено відповідальність останнього, як поручителя за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018, а також враховуючи не звернення відповідача-2 з вимогою до поручителя протягом відповідного строку з дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання, наявні підстави для визнання поруки за вказаним договором припиненою.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 11.03.2015 між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15 (далі договір лізингу), за умовами п. 1.1 якого відповідно до умов цього договору лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти майно та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення цього договору наведені в додатку №1 "Специфікація".
Згідно з п. 10.1 договору лізингу ціна договору становить гривневий еквівалент 314117,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348,67 грн.
Строк дії договору з 11.03.2015 по 20.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору (п. 11.1 договору лізингу).
Всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додаткової угодою, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
13.07.2016 сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №2 (далі - додаткова угода №2), в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, виклавши п. 10.2.1, 10.1. та графік внесення лізингових платежів (додаток №2) у новій редакції. Зокрема, п. 10.2.1 викладено в редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 84412,57 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1831752,77 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 договору"; п. 10.1 викладено в редакції: "Ціна договору становить гривневий еквівалент 335662,57 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7283877,77 гривень (надалі - ціна договору)". Також викладено в новій редакції додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж - 20.12.2017).
Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізингових платежів за вересень 2015-червень 2016 року в розмірі 99745,77 Доларів США.
Також сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, виклавши його у такій редакції: "7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п'яти) процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України)" (п. 4 додаткової угоди №2).
У п. 5 додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 до 20.12.2017 включно.
З протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (код 35289018), №29/03-2018/СД від 29.03.2018 вбачається, що загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер", прийнято рішення, про надання згоди на укладення ТОВ "Агротек", ТОВ "Серединецьке" та позивачем трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання ТОВ "Серединецьке" грошових зобов'язань, в тому числі, за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями), що укладений між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" - №8АФ-15 від 11.03.2015.
30.03.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/8АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 (основний договір).
У п. 1.2 договору поруки сторони встановили, що зобов'язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують.
Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (п. 1.3 договору поруки).
Пунктами 2.1-2.3 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором: - лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов'язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, у відповідності до ЦК України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов'язанню - основному договору.
Згідно з п. 6.1 договору поруки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
У п. 6.2 договору сторони зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п. 6.3 договору поруки).
30.03.2018 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду №3 (далі - додаткова угода №3) до договору лізингу, відповідно до якої станом на 30 березня 2018 року сторони зафіксували, що зобов'язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 181331,82 доларів США (п. 1 додаткової угоди №3).
Згідно з п. 2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015. Зокрема, викладено в новій редакції п. 10.2.1 договору: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 94790,76 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 2056959,49 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 договору".
Також п. 10.1 договору викладено в редакції: "Ціна договору становить гривневий еквівалент 346040,76 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7509084,49 гривень (надалі - ціна договору)".
У додатковій угоді №3, у новій редакції викладено графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) (останній платіж - 20.06.2019).
У п. 3 додаткової угоди №3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізингових платежів за період лютий 2016 - грудень 2017 року в розмірі 194881,54 доларів США.
Також, враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 до 20.06.2019 включно (п. 5 додаткової угоди №3).
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 у справі № 924/181/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що сторонами додаткової угоди №3 від 30.03.2018, укладеної до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 збільшено: розмір платежу, як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, ціну договору, змінено графік внесення лізингових платежів у новій редакції з 20.04.2015 по 20.06.2019 з коригуванням на збільшену суму винагороди (комісії) лізингодавця та продовжено строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 до 20.06.2019 включно, тобто збільшено обсяг відповідальності поручителя без погодження та повідомлення останнього, а тому наявні підстави для припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції).
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ "Агротек" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що судами не взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №924/482/19 і від 17.02.2020 у справі №924/502/19 щодо застосування статей 6, 559, 627 ЦК України
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, попри те, що правовідносини у цій справі та справі № 924/181/20 неподібні і висновки щодо статті 559 ЦК України здійснені за інших фактичних обставин.
Суд апеляційної інстанції, не визнаючи недійсним пункт 6.3 договору поруки, констатував можливість не застосовувати його положення, що не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.
Апеляційний господарський суд порушив норми частини четвертої статті 75 ГПК України, зокрема не взяв до уваги, що у рішенні господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у справі № 924/490/19, залишеному без змін постановою Верховного Суду від 28.01.2020 встановлено відсутність підстав для припинення поруки за договором від 30.03.2018 № 2П/8АФ-15 в порядку частини 1 статті 559 ЦК України.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та посилається на усталену практику Верховного Суду щодо розгляду справ у подібних відносинах щодо визнання поруки припиненою, а тому відсутні підстави для задоволення скарги та скасування рішень судів у справі № 924/181/20.
Також від скаржника надійшли письмові пояснення щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладені у постанові від 07.04.2021 у справі № 924/199/20 у подібних відносинах щодо неналежного способу захисту. У свою чергу, від позивача надійшли пояснення із заперечення на зазначені доводи з посиланням на відсутність підстави для застосування зазначеного висновку у зв'язку із іншими обставинами у справі № 924/199/20, ніж у справі яка розглядається.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Спірним питанням у справі № 924/181/20 є наявність чи відсутність підстав для визнання поруки за договором поруки від 30.03.2018 № 2П/8АФ-15 припиненою, внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя за рахунок зміни зобов'язання без його згоди.
5.4. Водночас колегія суддів вважає, що під час розгляду справи № 924/181/20 підлягає врахуванню правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.01.2021 (оприлюднена 16.03.2021) у справі № 522/1528/15-ц про таке.
Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).
Отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Агротек" звернувся з позовом, в тому числі до товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (поручителя), про стягнення з нього грошових коштів, як поручителя, за договором поруки №2П/8АФ-15. Провадження у справі №904/1478/19 відкрито 14.04.2019.
Тобто, на день відкриття провадження у справі, що розглядається про визнання поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 припиненою (04.03.2020), вже було відкрито провадження у справі №904/1478/19 про стягнення грошових коштів за цим же договором поруки.
У справі № 904/1478/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 11.08.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 904/1478/19, якими задоволено позовні вимоги, скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. На теперішній час триває розгляд справи у суді першої інстанції.
Оскільки у справі № 904/1478/19 суд розглядає спір про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Враховуючи викладене, судам попередніх інстанцій необхідно було відмовити в позові з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права та інтересу.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
6.2. Частиною 1 статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, оскільки судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" задовольнити.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі № 924/181/20 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (32645, Хмельницька область, Новоушицький район, с. Куча, вул. Центральна, буд. 4, ідентифікаційний код 35289018 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (місце реєстрації: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232765) 8 408 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ