18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 травня 2021 року м. Черкаси
справа № 04/14-10/5026/2337/2011(925/1402/15)
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Г.М. Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом ТОВ «Сван-1», м. Черкаси вул. Р.Люксембург, 153/2, кв. 35, код ЄДРПОУ 25658686 (в особі ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» О.В.Юдицького, адреса для листування: м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 7, кв. 171)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869,
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інжиніринг»
(18031, м. Черкаси, вул. Надпільна, 55, ідентифікаційний код
ЄДРПОУ 37180883);
- Акціонерне товариство «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25959784);
- Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (10002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23697280)
про витребування майна,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: А.В.Пропадущий - адвокат - за ордером;
від відповідача: А.В.Севастьянова - адвокат - за ордером;
від третьої особи (ТОВ): О.О.Артеменко - ліквідатор - за посадою;
від третьої особи («Укргазбанк»): участі не брав;
від третьої особи («Сбербанк»): Р.В.Кошлій - за довіреністю;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сван-1” звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Маг-Трейд”, в якому просить суд витребувати у ТОВ “Маг-Трейд” (18029, м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869) нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по вул. 30-річчя Перемоги, 22 в місті Черкаси, яке вибуло із власності позивача, передати його товариству з обмеженою відповідальністю “Сван-1” (18000 м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686), та відшкодувати судові витрати.
Короткий опис обставин та вчинених дій:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2020 року провадження у справі було зупинено до вирішення справи №925/1209/15.
05.06.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ «Сван-1» О.В.Юдицького про поновлення провадження у справі та можливість передачі матеріалів справи №925/1402/15 до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ «Сван-1», для розгляду спору по суті в межах цієї справи.
З доводів ліквідатора вбачається, що розгляд справи Господарського суду Черкаської області №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ «Сван-1» в частині вирішення спору за заявою ПАТ «Сбербанк» від 13.12.2017 до ТОВ «Сван-1» та до ТОВ «Агро-Інжиніринг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , - завершено.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 заяву ПАТ «Сбербанк» від 13.12.2017 до ТОВ «Сван-1» та до ТОВ «Агро-Інжиніринг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 - задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 апеляційна скарга ТОВ «Маг-Трейд» залишена без задоволення, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 залишена без змін.
Короткий опис руху справи (для апеляційної інстанції):
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.06.2020 провадження у справі поновлено та вирішено розглядати справу №925/1402/15 в межах справи №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 суд ухвалив прийняти до провадження справу №925/1402/15 для розгляду в межах справи №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання у справі було призначено на 30.07.2020, проте у зв'язку з перебуванням справи в апеляційній та касаційній інстанціях, судове засідання не відбулось.
Справа повернулась до господарського суду Черкаської області.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.01.2021 підготовче засідання призначено на 22 лютого 2021 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.02.2021 підготовче засідання відкладено на 18.03.2021.
02.03.2021 позивач подав до суду заяву про зміну (уточнення) підстав позову з доказами направлення сторонам. Просить витребувати у ТОВ «Маг-Трейд» (18029, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869) нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по вул. 30-річчя Перемоги, буд. 22 в місті Черкаси, та передати ТОВ «Сван-1» (18000, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.03.2021 підготовче засідання відкладено на 05.04.2021.
22.03.2021 представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів - копію Картки зразків підписів та відтиску печатки від 15.07.2010 на власних рахунках - ТОВ «Сван-1».
22.03.2021 представник позивача подав клопотання про зобов'язання ТОВ «Маг-Трейд» в особі представника припинити зловживання правом.
До початку підготовчого засідання 05.04.2021 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів та заперечення на заяву про зміну (уточнення) підстав позову.
В підготовчому засіданні 05.04.2021:
1) Представник позивача підтримав заяву про зміну (уточнення) підстав позову. Представник позивача підтримує клопотання про припинення зловживання правом представником відповідача та просить визнати дії представника відповідача як зловживання своїм правом з посиланням на приписи ст. 13 ЦК України, ст. 43 ГК України. Подає роздруківку трекера поштового зв'язку про вручення документів відповідачеві.
Представник відповідача заперечує вимоги та доводи заявника (позивача) та вказує, що документи від суду отримує безпосередньо керівник відповідача, а не представник відповідача (А.В.Севастьянова) в засіданні.
Представник третьої особи (ТОВ) підтримав заяву ліквідатора.
2) Представник відповідача заявив, що О.В.Юдицький не вправі заявляти клопотання та представляти позивача, оскільки відповідно даним Єдиного реєстру арбітражних керуючих до арбітражного керуючого ТОВ «Сван-1» О.В. Юдицького застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (строком на 6 місяців) від 01.04.2021 (Наказ Міністерства юстиції України №1193/5). Витяг з сайту Міністерства Юстиції України з посиланням на відповідний наказ подано в справу.
О.В.Юдицький не заперечує щодо наявного факту накладення дисциплінарного стягнення, та стверджує, що арбітражний керуючий здійснює свої повноваження до моменту його заміни, а також зобов'язаний вчиняти дії на збереження майна боржника, оскільки автоматична заміна ліквідатора не передбачена чинним законодавством (ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства). До того ж ліквідатор виконує обов'язки керівника підприємства-банкрута. Ліквідатор заявив про оскарження даного наказу Міністерства юстиції України та необхідність вирішення питання призначення нового ліквідатора в установленому порядку.
3) Представник відповідача підтримав подане клопотання про витребування доказів та просить суд витребувати у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Старовойтової Людмили Василівни (адреса: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 107) копії документів, що містяться у справі нотаріуса - щодо посвідчення 23.12.2014 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху під літ. «А-9» з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 кв.м. (цегляні), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та зареєстровані в реєстрі за №2777, укладеного між ТОВ «Маг-Трейд» та ТОВ «Агро Інжинірінг».
Цими документами заявник бажає підтвердити дійсність договору та добросовісність набувача майна, адже нотаріус перевіряв відсутність заборон та обтяжень спірного майна в момент посвідчення договору.
Представник позивача та третя особа (ТОВ «Агро-Інжинірінг») заперечили дане клопотання, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження своєчасного звернення до нотаріуса для отримання документів, відмови нотаріуса у наданні даних документів; просять суд відмовити у задоволені даного клопотання, в тому числі з мотивів, що заявник є стороною спірного договору та має у себе всі необхідні документи.
Представник третьої особи (ТОВ) запропонував застосувати штрафні санкції до представника відповідача за зловживання своїми правами - відповідно до приписів ГПК України.
Представник відповідача заперечив проти позиції третьої особи та вказав, що він реалізує право на захист свого довірителя. Представник відповідача не виходив за межі повноважень, тому не вбачає підстав для застосування санкцій до представника відповідача.
Треті особи (АТ «Укргазбанк») та (АТ «Сбербанк») представників в підготовче засідання не направили, причини неявки не повідомили, заперечень проти уточнення позивачем підстав позову - не висловлено.
По першому клопотанню суд вважає за необхідне прийняти заяву про уточнення підстав позову до розгляду, оскільки право позивача до закінчення підготовчого засідання змінити предмет чи підставу позову має бути дотримано.
По другому клопотанню суд вважає заяву представника відповідача передчасною, оскільки наказ Міністерства Юстиції України про відсторонення О.В.Юдицького від виконання обов'язків ліквідатора - в справу не представлено. Одночасно суд вважає за необхідне звернутись за роз'ясненнями стосовно подальших дій та представництва інтересів банкрута до комітету кредиторів банкрута та в Департамент з питань банкрутства Міністерства Юстиції України - з відповідною ухвалою. Клопотання заявника (відповідача) належить відхилити.
По третьому клопотанню суд вважає заяву відповідача такою, що не ґрунтується на вимогах закону, та є передчасною, оскільки відповідач не звертався до нотаріуса з заявою/запитом на отримання копій документів при посвідченні нотаріусом укладеного спірного договору купівлі-продажу майна та не обгрунтовує неможливість такого звернення та отримання документів від нотаріуса. Суд також враховує, що заявник є стороною договору та повинен мати відповідні правовстановлюючі документи про набуття нерухомого майна. Клопотання відповідача про витребування документів від нотаріуса Л.В. Старовойтової суд відхилив.
В судовому засіданні:
Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Вказує, що майно протиправно вибуло від позивача, на шкоду позивачеві.
Позицію позивача підтримали представники третіх осіб.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що він є добросовісним набувачем майна; легальність та добросовісність волевиявлення перевірялась нотаріусом при укладанні та посвідченні договору купівлі-продажу; за майно виплачені грошові кошти продавцеві.
За результатами судового розгляду судом 11.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сван-1”, ідентифікаційний код 25658686 набуло право власності на нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лічевецькою Л.Г. за №1770 від 11.04.2007.
На підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.12.2010 нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , було відчужено ТОВ “Сван-1” товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Інжинірінг”, ідентифікаційний код 37180883.
В подальшому, 23.12.2014 між ТОВ “Агро Інжинірінг” в особі директора Нечеси В.В. та ТОВ “Маг-Трейд” в особі директора Шильдського С.В. укладено Договір купівлі-продажу нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 2777.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності ТОВ “Маг-Трейд” на нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державних реєстрах за Відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 заяву Заяву ПАТ “СБЕРБАНК” від 13.12.2017 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 ,- задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення Договір від 01.12.2010 купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ТОВ “Сван-1” (м. Черкаси, вул. Р.Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686), та покупцем ТОВ “Агро Інжинірінг” м. Маріуполь Донецької області, просп. Нахімова, 116А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37180883), посвідчений 01.12.2010 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №13105.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 залишена без змін, тобто рішення суду набрало законної сили.
Північний апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, що укладений 01.12.2010 правочин порушує інтереси інших осіб-учасників господарських відносин з ТОВ "Сван-1", зокрема кредиторів товариства, вимоги яких існували і не були погашені боржником станом на дату укладення оспорюваного правочину. Продаж майна (активів та основних засобів) за ціною нижче його балансової вартості призвів до заниження бази оподаткування та нанесення збитків Державі та навмисного погіршення фінансового становища продавця.
Тому суд апеляційної інстанції не може залишати поза увагою, що вчинення сторонами дій при укладанні оскаржуваного правочину призвело до його фраудаторності, за наслідком чого є очевидно недобросовісними такі дії та зводяться до зловживання правом.
Крім того, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи про банкрутство ТОВ “Сван-1”, - доводить фінансову неспроможність боржника вже з грудня 2010.
Суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого господарського суду правомірними, що продаж майна (активів та основних засобів) Товариства здійснено незадовго до входження боржника ТОВ "Сван-1" в процедуру банкрутства, що погіршило становище боржника та зменшило його активи - що є порушенням приписів ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; продаж майна (активів та основних засобів) здійснено за ціною нижче його балансової вартості, що призвело до заниження бази оподаткування та нанесло збитків Державі.
Отже, зміст договору купівлі-продажу нерухомого майна по вул. 30-річчя Перемоги, 22 в місті Черкаси суперечить вимогам ЦК України, а також іншим актам цивільного законодавства, зокрема ГК України, ЗУ "Про податок на додану вартість" та порушує встановлений державою порядок відчуження майна (нерухомості), а тому, позовні вимоги правомірно задоволені шляхом визнання недійсним з моменту укладання Договору від 01.12.2010 купівлі-продажу нежилого приміщення магазину, що знаходиться по вул. 30-річчя Перемоги, 22, м. Черкаси.
Ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 переглянуті Верховним Судом.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 залишені без змін.
Верховний Суд в постанові від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 висловив наступну правову позицію:
“…49. Судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
50. Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 статті 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми (правова позиція ВС №910/6179/17 від 30.01.2019).
51. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження").
52. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
53. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
54. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
55. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
56. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
57. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.
58. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.
59. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного по суті висновку про те, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на зменшення активів боржника та збільшення заборгованості перед кредиторами. Тобто дії сторін правочину свідчать про недобросовісну поведінку.
60. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що сукупність доказів які містяться в матеріалах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" доводить фінансову неспроможність боржника вже з грудня 2010.
61. Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що продаж майна (активів та основних засобів) Товариства здійснено незадовго до входження боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" в процедуру банкрутства, що погіршило становище боржника та зменшило його активи - що є порушенням приписів статті 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; продаж майна (активів та основних засобів) здійснено за ціною нижче його балансової вартості, що призвело до заниження бази оподаткування та нанесло збитків Державі, а тому дійшли вірного висновку про те, що зміст оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна суперечить вимогам Цивільного кодексу України а також іншим актам цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до положень ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За таких обставин ТОВ “Сван-1”, як особа, права якої порушені вчиненням правочину, який не відповідає вимогам закону та який визнано судом недійсним, має право на повернення майна із чужого незаконного володіння.
Норма ст. 346 ЦК України, якою визначені підстави для припинення права власності, та чинне законодавство не передбачають підстави припинення права власності у разі, коли після укладення недійсного правочину майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужено за угодою, укладеною ТОВ “Агро Інжинірінг” з ТОВ “Маг-Трейд” без участі та згоди дійсного власника.
Укладання договору купівлі-продажу між ТОВ “Агро Інжинірінг” та ТОВ “Маг-Трейд” без участі та згоди дійсного власника не припиняє право власності дійсного власника (ТОВ “Сван-1”), а тому в момент його укладання 23.12.2014 і до теперішнього часу саме ТОВ “Сван-1” залишається власником цього майна.
Не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.
Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника у зв'язку з реєстрацією договорів купівлі- продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.
За приписами ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.
За наслідком розгляду заяви у справі №04/14-10/5026/2337/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Сван-1” звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Маг-Трейд”, в якому просить суд витребувати у ТОВ “Маг-Трейд” (18029, м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869) нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по вул. 30-річчя Перемоги, 22 в місті Черкаси, яке вибуло із власності позивача, передати його товариству з обмеженою відповідальністю “Сван-1” (18000 м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686), та відшкодувати судові витрати.
Представник позивача вимоги підтримав та вказав, що майно позивача протиправно вибуло з володіння та власності позивача. Обставини невідповідності Договору від 01.12.2010 №13105 вимогам закону встановлені ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020.
Угоди щодо відчуження всього нерухомого майна ТОВ “СВАН-1” (всього - 5 об'єктів нерухомості, що були відчужені за 5 договорами, в т.ч. щодо спірного нерухомого майна), укладались протягом короткого часу на протязі грудня 2010 року виключно з метою ухилення від проведення розрахунків з кредиторами.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував на посаді заступника Генерального директора ТОВ “Сван-1” з реконструкції та ремонту з 22.02.2008.
В подальшому 30.11.2010 ОСОБА_1 звільнений з посади у зв'язку з переведенням до ТОВ “Агро Інжинірінг” на посаду начальника адміністративно-господарського відділу, а з 29.08.2014 року працював директором ТОВ “Агро Інжинірінг”.
Витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ “Маг-Трейд” підтверджується, що 12.12.2014 року проведена державна реєстрація ТОВ “Маг-Трейд” код ЄДРПОУ 39546869.
Відповідно до протоколу №15/12/14 від 15 грудня 2014 року Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інжинірінг” код ЄДРПОУ 37180883 Шильдський Сергій Володимирович, як засновник товариства з часткою 100%, відступає корпоративні права гр. ОСОБА_2 , який стає засновником та директором ТОВ “Агро Інжинірінг”.
Відповідно до наказу №02-К від 17.12.2014 року по ТОВ “Маг-Трейд” ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ “Маг-Трейд” з 17.12.2014 року.
22.12.2014 орган управління ТОВ “Агро Інжинірінг” приймає рішення про відчуження п'яти об'єктів нерухомого майна, які належать товариству, зокрема, нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ “Маг-Трейд”.
23.12.2014 між ТОВ “Агро Інжинірінг” в особі директора Нечеси Вячеслава Віталійовича та ТОВ “Маг-Трейд” в особі директора Шильдського Сергія Володимировича укладають договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 був відповідальним працівником та входив до органів управління всіх трьох компаній - ТОВ “Сван”, ТОВ “Агро Інжинірінг” та ТОВ “Маг-Трейд”.
Перехід права власності на нерухоме майно нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_1 , від ТОВ “Сван-1” до ТОВ “Агро Інжинірінг”, та від ТОВ “Агро Інжинірінг” до ТОВ “Маг-Трейд” відбувалось одночасно з переходом ОСОБА_1 на роботу з ТОВ “Сван-1” на ТОВ “Агро Інжинірінг”, та з ТОВ “Агро Інжинірінг” на ТОВ “Маг-Трейд”.
Викладені обставини доведені Позивачем належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, натомість Відповідачем не спростовані.
Суд критично оцінює твердження відповідача, що він є добросовісним набувачем, також і через таке.
Суд звертає увагу, що при придбанні майна покупець мав би проявляти розумну обачливість і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників - хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою.
Подібна правова позиція при застосуванні ст. 388 ЦК України закріплена в постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року по справі №922/634/19.
Так, справа про банкрутство позивача (ТОВ “СВАН-1”) була порушена Господарським судом Черкаської області 25.10.2011 року.
Як встановлено судом, відчуження майна від ТОВ “СВАН-1” до ТОВ “Агро Інжиніринг” відбулось 01.12.2010, в тому числі з метою унеможливлення задоволення за рахунок такого майна вимог кредиторів ТОВ “СВАН-1”. Вказаний правочин визнано судом недійсним.
23.12.2014 ТОВ “Агро Інжинірінг” відчужує майно (об'єкт нерухомості) на користь ТОВ “Маг-Трейд”.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.10.2016р. також порушено провадження і у справі про банкрутство ТОВ “Агро Інжинірінг”.
Ч. 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Пов'язаність перелічених товариств - ТОВ “Сван”, ТОВ “Агро Інжинірінг” та ТОВ “Маг-Трейд” через осіб, які входили до органів управління юридичної особи, підтверджується протоколами загальних зборів товариств про відступлення частки, прийняття рішення про продаж майна та його придбання, про призначення на посади, записами в трудовій книжці, витягами з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Як вбачається із доповіді Венеціанської комісії "Про верховенство права" складовими верховенства права є обов'язковість зрозумілості, ясності та передбачуваності положень закону та обов'язковість реалізації владних повноважень відповідно до закону, справедливо та розумно.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
ТОВ “Маг-Трейд” у своїх письмових поясненнях зазначає, що:
- на ТОВ “СВАН-1” громадянин Шильдський С.А. був заступником директора з реконструкції та ремонту;
- на ТОВ “Агро-Інжиніринг” громадянин ОСОБА_3 виконував ті ж функції, що і на ТОВ “СВАН-1” і в його підпорядкуванні були лише прибиральниці.
Однак на переконання суду, перехід (перепродаж) спірного нерухомого майна, за наявності доведених фактів попереднього переходу (близьким у часі перед відчуженням майна від попереднього володільця) на кожне наступне підприємство (набувача майна) особи, яка займала посаду в органах управління підприємства-продавця та отримувала посаду в керівних органах підприємства-набувача, або ж була його засновником, за вказаних обставин не дає можливості вірогідно стверджувати про добросовісність набуття відповідачем спірного об'єкту нерухомості.
В даному випадку такою особою був гр. ОСОБА_1 , який переходив на роботу на кожне наступне підприємство (ТОВ “Агро Інжинірінг”, ТОВ “Маг-Трейд”) напередодні придбання таким підприємством спірного майна і незадовго до відкриття процедур неплатоспроможності таких продавців (ТОВ “Сван-1”, ТОВ “Агро Інжинірінг”),
На переконання суду, ОСОБА_1 знав, або повинен був знати про те, що відчуження нерухомого майна здійснюється з метою уникнення стягнення на це майно для задоволення вимог кредиторів, вимоги яких на момент відчуження майна вже існували.
Ч.1 ст. 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно з п.2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.
Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.
Позивач застосовує спосіб захисту порушеного права саме як витребування майна з незаконного володіння (від кінцевого набувача), оскільки послідуюче визнання недійсними наступних договорів про відчуження майна - не потрібне.
Представник третьої особи (ТОВ “Агро Інжинірінг”) вимоги позивача підтримав та вказав на протиправне вибуття у ТОВ “Сван-1” спірного майна.
ТОВ “Агро Інжинірінг”, яке володіло спірним майном, в особі директора та засновника товариства ОСОБА_1 , було добре відомо про обставини вибуття майна із володіння ТОВ “Сван-1” та протиправність його вибуття.
ТОВ “Маг-Трейд”, як останньому набувачу спірного майна, в особі його директора Шильдського С.В. також було відомо про обставини вибуття майна із володіння ТОВ “Сван-1” та протиправність його вибуття.
Представник третьої особи (АТ “СБЕРБАНК”) вимоги позивача підтримав.
Третя особа (АБ “УКРГАЗБАНК”) стосовно позовних вимог не висловилась.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказав на добросовісність набуття спірного майна у власність, за оплатним двостороннім договором, що посвідчений нотаріально. Просить в позові відмовити.
Вимоги про реституцію не заявлено.
Інших доказів не надано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 “Про судове рішення у цивільній справі”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 “Про судове рішення” при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №674/31/15-ц (провадження №14-288цс18) зазначено, що слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК України.
Виходячи з аналізу ст.ст. 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а зокрема, факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі в незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.07.2018 по справі №927/938/17.
Товариством “Сван-1” надані суду належні та допустимі докази на підтвердження права власності товариства на спірне майно, факт вибуття майна з володіння Позивача, наявність майна в натурі в незаконному володінні Відповідача, а також відсутність у Відповідача правових підстав для володіння майном, оскільки відчуження майна Позивача визнано судом протиправним, а правочин, на підставі якого це майно було відчужено, визнано судом недійсним.
Відповідач доводи позивача не спростував. Заперечення відповідача стосовно добросовісності набувача майна суд не враховує при прийнятті рішення, оскільки спору про недійсність чи нікчемність договору купівлі-продажу приміщення магазину кінцевому набувачеві - немає. Позивач витребовує своє майно та доводить пов'язаність осіб продавця та покупця та порушення прав ТОВ “Сван-1” при відчуженні основних засобів виробництва (нерухомість).
Натомість покупець (набувач) майна ТОВ “Маг-Трейд” мав проявляти розумну обачність та перевірити історію походження майна, ймовірні права третіх осіб, процедуру його державної реєстрації під час переходу прав власності від ТОВ “Сван-1” до ТОВ “Агро-Інжинірінг”.
Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону станом на час набуття ТОВ “Маг-Трейд” майна) визначав у статті 1 термін “заінтересована особа стосовно боржника” - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
У ст. 1 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” міститься поняття контролю ? це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.
З'ясування “заінтересованості”, “контролю”, “пов'язаності” набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов'язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача та, на переконання суду, повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд вважає, що з'ясування питання добросовісності/ недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію “пропорційності” втручання у право власності набувача майна.
До таких висновків прийшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011.
Ч.5, ч.6 ст. 13 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд вважає формальним твердження відповідача ТОВ “Маг-Трейд” про статус добросовісного набувача майна від ТОВ “Агро Інжинірінг”, перевірку приватним нотаріусом чистоти договору та походження спірного майна, а також сплати вартості майна що придбавається, оскільки наведені обставини не спростовують доводи Позивача щодо недобросовісності Відповідача під час набуття ТОВ “Маг-Трейд” спірного нерухомого майна, від імені якого діяв директор товариства ОСОБА_1 , та не доводять, що орган управління ТОВ “Маг-Трейд” в особі ОСОБА_1 не знав або не міг знати про те, що нерухоме майно вибуло із володіння ТОВ “Сван-1” з порушенням закону, всупереч засадам цивільного законодавства (таким як справедливість, добросовісність та розумність) (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципу неприпустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі “Спорронг і Льоннрот проти Швеції” від 23 вересня 1982 року, “Новоселецький проти України” від 11 березня 2003 року, “Федоренко проти України” від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства” від 7 грудня 1976 року, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21 січня 1986 року).
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес” (п. 54 рішення).
Верховний Суд у справі №234/3341/15-ц (постанова від 22.05.2019) зазначає щодо наявності обставин, визначених частинами другою та третьою статті 13 ЦК, застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: “Placuit inomnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem”, що означає: “У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права”.
Відповідно до положень ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, пункт 29, від 26.07.2007).
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відтак, надані сторонами докази, в їх сукупності, досліджені судом, свідчать про більшу вірогідність в доведенні вимог позивача, ніж аргументів відповідача (з наданням підтверджувальних доказів) на зазначення протилежного.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в поясненнях та поданих доказах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків позивача.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено протиправність відчуження основних засобів ТОВ «Сван», суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ «Сван-1» до ТОВ «Маг-Трейд». Позов підлягає до задоволення. Належить витребувати у відповідача: ТОВ «Маг-Трейд» (18029 м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869) нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по вул. 30-річчя Перемоги, 22 в місті Черкаси, яке вибуло із власності позивача, та передати його товариству з обмеженою відповідальністю “Сван-1” (18000 м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686).
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності - недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 4078,95 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.1, ст.2, ст.7, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Витребувати у відповідача: ТОВ «Маг-Трейд» (18029 м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869) нежитлові приміщення (магазину) першого поверху літ. “А-9” з №2-1 по №2-9, загальною площею 128,4 м2 (цегляні), що знаходяться по вул. 30-річчя Перемоги, 22 в місті Черкаси, яке вибуло із власності позивача
та передати його ТОВ «Сван-1» (18000, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686), номер рахунку в банку невідомий.
Стягнути з товариства «Маг-Трейд» (18029 м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39546869), номер рахунку в банку невідомий
на користь ТОВ «Сван-1» (18000, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686), номер рахунку в банку невідомий
4078,95 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 28.05.2021.
Суддя Г.М.Скиба