18 червня 2021 року Справа № 160/4823/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4823/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
І. ПРОЦЕДУРА
30.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби - №UA110000/2020/000343/2 від 24.12.2020 року та № UA110000/2020/000344/2 від 24.12.2020 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 30.03.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 01.04.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Позивачем у строк визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/4823/21 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також, ухвалою суду від 20.04.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:
- рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110000/2020/000343/2 від 24.12.2020 року та №UA110000/2020/000344/2 від 24.12.2020 року;
- митні декларації №UA110130/2020/037675 від 22.12.2020 року та №UA110130/2020/038075 від 24.12.2020 року, разом із додатками;
- повідомлення №1 від 23.12.2020 року, повідомлення №2 від 24.12.2020 року;
- листи б/н товариства щодо відсутності інших документів;
- картки відмови (за наявності) та інші наявні докази щодо суті спору.
12.05.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу.
13.05.2021 року відповідачем долучені витребувані судом докази по справі.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 18.06.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У позовній заяві, зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту.
Однак, на думку позивача, митниця, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень.
Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами.
У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні правові підстави для скасування рішення, яке ними звернуто до оскарження.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ТОВ «Арт Сторі» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 22.12.2020 року №UA10130/2020/037676 та ЕМД від 22.12.2020 року №UAА110130/2020/037675 заявлено товари: «Фарби художні для малювання у наборах: Фарби художні, подані в наборах/комплектах з пензлями, холстами на рамці, аксесуарами: акрилові фарби у пластикових баночках, синтетичне полотно з нанесеним контуром і номерами на дерев'яному підрамнику, с захисною плівкою для транспортування , 3 пензлика, 2 металеві настінні кріплення, паперовий лист формату А4».
Товар заявлено до митного органу згідно статті 58 Митного кодексу України за ціною договору.
Відповідно до статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МК України.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
На думку відповідача, позивач цим правом не скористався, і до відведеного законодавством часу, належні додаткові документи не подав.
Враховуючи наведене, митним органом були прийняті оскаржувані товариством рішення про коригування митної вартості товару, якими митна вартість вказаного товару скоригована на підставі ЕМД, яка була раніше оформлена позивачем за основним методом на ідентичний товар.
На їх думку, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, оформлені відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195.
Відповідач вважає, що з урахуванням наявної інформації, було обґрунтовано та правомірно прийняті оскаржувані товариством рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу.
Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 26 червня 2019 року між YIWU FLY SKY LANTERN LTD та ТОВ «Арт Сторі» було укладено контракт №26/07/2019 року.
Відповідно до Контракту предметом поставки є товар в асортименті та по цінам, які зазначені в Специфікції та рахунку-фактурі (п.1.2 Контракту).
Поставка здійснюється на умовах FОВ Нінбо, Китай, в редакції Інкотермс 2010 (п.4.1 Контракту).
ТОВ «Арт Сторі» з метою митного оформлення товарів: «Фарби художні для малювання у наборах: Фарби художні, подані в наборах/комплектах з пензлями, холстами на рамці, аксесуарами: акрилові фарби у пластикових баночках, синтетичне полотно з нанесеним контуром і номерами на дерев'яному у підрамнику, с захисною плівкою для транспортування , 3 пензлика, 2 металеві настінні кріплення, паперовий лист формату А4, дублюючий контури та номера полотна) - 83 шт.; Фарби художні для малювання у наборах: Фарби художні, подані в наборах/комплектах з пензлями, холстами на рамці, аксесуарами: акрилові фарби та лак у пластикових баночках, синтетичне полотно з нанесеним контуром і номерами на дерев'яному у підрамнику, із захисною плівкою для транспортування, 3 пензлика, 2 металеві настінні кріплення, паперовий лист формату А4; Вироби для творчості з пластмас: Набір для творчості 40*50, включає в себе: пластмасові стрази (бісер), пластмасова тарілка та ручка тримач для стразів, клей у вакуумній упаковці, полотно на дерев'яному підрамнику, металеві кріплення, зіп-пакети для зберігання бісеру - 680 шт., 34 картонні коробки», подали до Дніпровської митниці Держмитслужби електронні митні декларації: №UА110130/2020/037675 від 22.12.2020 року; №UА110130/2020/037676 від 22.12.2020 року.
Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст.53 Митного кодексу України: митну декларацію №UA110130/2020/037675 від 22.12.2020 року, Контракт №26/07/2019 від 2019 року, специфікацію №3 від 01.09.2020 року; рахунок - фактура (інвойс) YD20200901/2 від 01.09.2020 року; пакувальний лист від 30.10.2020 року; свіфт №3 від 01.09.2020 року; свіфт №4 від 07.12.2020 року; №5 від 17.12.2020 року; коносамент VVМS20103532 від 07.11.2020 року; СМR 477 від 21.12.2020 року; рахунок-фактура №655 від 16.12.2020 року; довідка про транспортні витрати від 16.12.2020 року; договір про №928-33 від 10.09.2019 року; заявка на перевезення від 29.09.2020 року №655, платіжне доручення від 16.12.2020 року №195; сертифікат про походження товару 20С3307Y1496/03366 від 26.11.2020 року; сертифікат про походження товару 20С3307Y1496/03369 від 26.11.2020 року, прайс- лист від 01.09.2020 року.
До митної декларації UА110130/2020/037676 року від 22.12.2020 року декларантом було надано: контракт №26/07/2019 від 26.07.2019 року специфікацію №2 від 01.09.2020 року; специфікацію №4 від 01.09.2020 року; рахунок - фактура (інфвойс) YD20200901 від 01.09.2020 року; рахунок - фактура (інвойс) YD20200901/1 від 01.09.2020 року; пакувальний лист від 30.10.2020 року; коносамент VVМS20103532 від 07.11.2020 року; СМR 477 від 2.2020 року; рахунок-фактура №655 від 16.12.2020 року; довідка про транспортні витрати від 16.12.2020 року; договір про перевезення №928-3Э від 10.09.2019 року; заявка на перевезення від 29.09.2020 року №655, платіжне доручення від 16.12.2020 №195; сертифікат про походження товару 20С3307Y1496/03370 від 13.01.2020 року; прайс лист від 01.09.2020 року б/н.
На замовлення ТОВ «Арт Сторі» було здійснено переклад (Бюро перекладів «Максимум») товаросупровідних документів з англійської мови на українську.
За ЕМД №UА110130/2020/037675 від 22.12.2020 року.
Встановлено, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації за ЕМД №UА110130/2020/037675 від 22.12.2020 року, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст. 53 МКУ), а саме: умови поставки заявлені декларантом FОВ NINGBO (Китай).
За умовами терміна FОВ на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження.
Відповідно до п.4.1 договору від 10.09.2019 року №928-33 вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у заявці.
Пунктом 4.3 передбачено, що розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати, не пізніше 2 календарних днів з дати підтвердження заявки.
Документ на оплату таких витрат до митного оформлення не наданий.
Наданий декларантом прайс-лист б/н, комерційна пропозиція датовані 22.12.2020 року.
Враховуючи те, що купівля-продаж оцінюваного товару здійснена за специфікаціями №2 та №4 від 01.09.2020 року, надані прайс-лист та комерційна пропозиція від 22.12.2020 року не стосуються поставки оцінюваної партії товару.
Відповідач вказує, що згідно ст.53 МК України, документами, що підтверджують заявлений рівень вартості, є в т.ч. копія митної декларації країни відправлення. Крім того, будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року.
Декларантом до митного оформлення надано платіжні доручення №3 від 01.09.2020 року на суму 10004,34$, №4 від 07.12.2020 року на суму 23343,46$ та №5 від 07.12.2020 року на суму 68,40$.
Загальна сума цих платіжних доручень становить 33 416,34$, а відповідно до інвойсу від 01.09.2020 року на який вони посилаються, там загальна сума становить 33 347,84$.
Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні документи; страхові документи; митну декларацію країни відправлення.
24.12.2020 року декларантом надіслано додаткові документи: прайс-лист від 01.09.2020 року б/н, заявка на перевезення від 29.09.2020 року №655, платіжне доручення від 16.12.2020 року №195.
На думку відповідача, у наданій заявці зазначено, що до суми 119292,00 грн. включено витрати з страхування вантажу, морський фрахт, експедирування, доставка ж/д транспортом.
Довідка про розмір транспортних витрат, а також рахунок № НОМЕР_1 не містять відомостей щодо розміру витрат на страхування.
Відсутні документи щодо страхування.
Крім того, у наданому прайс-листі від 01.09.2020 року зазначено ціни, які відповідають лише конкретній партії оцінюваного товару. Також прайс-лист має адресний характер конкретному покупцю товару.
24.12.2020 року листом б/н директором імпортера надіслано відмову в поданні інших додаткових документів.
З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що декларант своїм правом не скористався, і до відведеного законодавством часу, витребувані документи не подав до митного органу, у зв'язку із чим, митну вартість товару №1 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень товару за ЕМД від 23.07.2020 року №UA110130/2020/020264, з урахуванням виробника, ввезеного у співставних вагових розмірах від безпосереднього виробника товару, на умовах поставки FОВ до рівня 4,55 дол.США/кг.
Отже, митна вартість товару скоригована на підставі ЕМД, яка була раніше оформлена позивачем за основним методом на ідентичний товар.
Також, на підставі цього рішення відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні товарів.
За ЕМД №UА110130/2020/037676 від 22.12.2020 року.
Встановлено, що поставка товару здійснюється згідно контракту від 26.07.2019 року №26/07/2019 на умовах поставки FОВ NINGBO (Китай).
Відповідач вказує, що згідно Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.11, умови поставки FОВ «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну РОВ на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.
Згідно п.4.1 договору від 10.09.2019 року №928-ЗЭ вартість послуг
виконавця узгоджується сторонами у заявці.
Пунктом 4.3 передбачено, що розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати, не пізніше 2 календарних днів з дати підтвердження заявки.
Відповідач вказує, що документ на оплату таких витрат до митного оформлення не наданий. Наданий декларантом прайс-лист б/н, комерційна пропозиція датовані 22.12.2020 року.
Митниця вважає, що купівля-продаж оцінюваного товару здійснена за специфікаціями №2, 4 01.09.2020 року, надані прайс-лист та комерційна пропозиція від 22.12.2020 року не стосуються поставки оцінюваної партії товару.
Відповідач вказує, що за ЕМД №UA10130/2020/037676 від 22.12.2020 року на поставку товару не було надано документів на оплату товару.
Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні документи; страхові документи; митну декларацію країни відправлення.
24.12.2020 року позивачем було надіслано додаткові документи, а саме: прайс-лист від 01.09.2020 року б/н, заявка на перевезення від 29.09.2020 року №655, платіжне доручення від 16.12.2020 року №195.
Під час митного оформлення, відповідачем встановлено, що у наданій заявці зазначено, що до суми 119292,00 грн. включено витрати з страхування вантажу, морський фрахт, експедирування, доставка ж/д транспортом.
Довідка про розмір транспортних витрат, а також рахунок № НОМЕР_1 не містять відомостей щодо розміру витрат на страхування. Відсутні документи щодо страхування.
Відповідачем також було встановлено, що у наданому прайс-листі від 01.09.2020 року зазначено ціни, які відповідають лише конкретній партії оцінюваного товару.
Також прайс-лист має адресний характер конкретному покупцю товару.
24.12.2020 року листом б/н директором імпортера було надіслано відмову в поданні інших додаткових документів.
З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що декларант своїм правом не скористався, і до відведеного законодавством часу, витребувані документи не подав до митного органу, у зв'язку із чим, митну вартість товару №1 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень товару за ЕМД від 23.07.2020 року №U110130/2020/020264, з урахуванням виробника, ввезеного у співставних вагових розмірах від безпосереднього виробника товару, на умовах поставки FОВ до рівня 4,55 дол.США/кг.
Отже, митна вартість товару скоригована на підставі ЕМД, яка була раніше оформлена позивачем за основним методом на ідентичний товар.
Також, на підставі цього рішення відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні товарів.
Не погодившись із зазначеними вище рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом, та просить суд визнати їх протиправними та скасувати.
Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товарів на предмет їх відповідності закону суд виходить з такого.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п'ятої ст.54 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню (частина друга ст.52 МК України).
З урахуванням положень ст.52 МК України, відомості про складові митної в повинні бути документально підтверджені.
Згідно з частиною п'ятою ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має застосовувати різні форми контролю, передбачені МК України.
Однією з форм контролю, відповідно до частини першої ст.336 МК України є перевірка документів та відомостей, які надаються під час переміщення т через митний кордон України.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу визначених у частині першій статті 58 МК України.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).
Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши докази по справі, встановлено, що оскаржуваними рішеннями, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Встановлено, що в оскаржуваних товариством рішеннях про коригування митної вартості, у графі 33, відповідач фактично зазначає ідентичні виявлені розбіжності, які на їх думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.
Згідно матеріалів справи, в оскаржуваних рішеннях митниці про коригування митної вартості товарів №UA10000/2020/000343/2 від 24.12.2020 року; №UА110000/2020/000344/2 від 24.12.2020 року не зазначені належні підстави щодо неможливості визначення митної вартості товарів заявлених декларантом з огляду на таке.
Встановлено, що 26 червня 2019 року між YIWU FLY SKY LANTERN LTD. та ТОВ «Арт Сторі» було укладено контракт №26/07/2019 року.
Відповідно до Контракту предметом поставки є товар в асортименті та по цінам, які зазначені в Специфікції та рахунку-фактурі (п.1.2 Контракту).
Поставка здійснюється на умовах FОВ Нінбо, Китай, в редакції Інкотермс 2010 (п.4.1 Контракту).
За умовами терміну FОВ на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.
До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна.
Відповідно до умов терміну FОВ страхування може здійснюватися за бажанням покупця.
Встановлено, що ТОВ «Арт Сторі» не здійснювалося страхування товару, а отже, не є складовою митної вартості і відповідно не впливає на розмір її числового значення.
Згідно пояснень позивача, у заявці на перевезення від 29.09.2020 року №655 дійсно помилково зазначено, що до оплати транспортних входить страхування.
Однак, у рахунку-фактурі №655 від 16.12.2020 року та довідці про транспортні витрати від 16.12.2020 року не зазначено, що до складу транспортних витрат входить страхування.
Згідно положень ст.53 Митного кодексу України заявка на перевезення не є необхідним документом, що підтверджує митну вартість товару.
Також необхідно зазначити, що рахунок-фактура № 655 від 16.12.2020 року хоча і не містить посилання на договір перевезення, однак містить посилання на контейнер САIU7136984, який також міститься в коносаменті коносамент YYМ820103532 від 07.11.2020 року і надає можливість з наданими документами ідентифікувати товар, що перевозився.
Прайс-лист від 01.09.2020 року який надавався до митного оформлення не є обов'язковим документом, у розумінні ст.53 Митного кодексу, для визначення митної вартості товару, і має лише інформаційний характер.
Окрім цього, слід вказати, що діючим законодавством України не передьачено вимог до форми прайс-листа, тому посилання відповідача, що він носить «адресний характер» не може слугувати підставою для донарахування митної вартості товару.
Згідно положень ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Встановлено, що на виконання умов ст. 53 Митного кодексу України ТОВ «Арт Сторі» надало до митниці : митну декларацію №UA110130/2020/037675 від 22.12.2020 року, Контракт №26/07/2019 від 2019 року, специфікацію №3 від 01.09.2020 року; рахунок - фактура (інвойс) YD20200901/2 від 01.09.2020 року; пакувальний лист від 30.10.2020 року; свіфт №3 від 01.09.2020 року; свіфт №4 від 07.12.2020 року; №5 від 17.12.2020 року; коносамент VVМS20103532 від 07.11.2020 року; СМR 477 від 21.12.2020 року; рахунок-фактура №655 від 16.12.2020 року; довідка про транспортні витрати від 16.12.2020 року; договір про №928-33 від 10.09.2019 року; заявка на перевезення від 29.09.2020 року №655, платіжне доручення від 16.12.2020 року №195; сертифікат про походження товару 20С3307Y1496/03366 від 26.11.2020 року; сертифікат про походження товару 20С3307Y1496/03369 від 26.11.2020 року, прайс лист від 01.09.2020 року.
До митної декларації UА110130/2020/037676 року від 22.12.2020 року декларантом було надано: контракт №26/07/2019 від 26.07.2019 року специфікацію №2 від 01.09.2020 року; специфікацію №4 від 01.09.2020 року; рахунок - фактура (інфвойс) YD20200901 від 01.09.2020 року; рахунок - фактура (інвойс) YD20200901/1 від 01.09.2020 року; пакувальний лист від 30.10.2020 року; коносамент VVМS20103532 від 07.11.2020 року; СМR 477 від 2.2020 року; рахунок-фактура №655 від 16.12.2020 року; довідка про транспортні витрати від 16.12.2020 року; договір про перевезення №928-3Э від 10.09.2019 року; заявка на перевезення від 29.09.2020 року №655, платіжне доручення від 16.12.2020 №195; сертифікат про походження товару 20С3307Y1496/03370 від 13.01.2020 року; прайс лист від 01.09.2020 року б/н.
Щодо неподання до митної декларації перекладів документів зазначаємо, що відповідно до ст.254 Митного кодексу України «Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Згідно положень чинного законодавства, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.»
Згідно матеріалів справи, на замовлення ТОВ «Арт Сторі» здійснено переклад (Бюро перекладів «Максимум») товаросупровідних документів з англійської мови на українську. Копії цих документів долучені до матеріалів справи.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
У свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Згідно з оскаржуваного рішення підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, у ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, належним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
З доказів, наявних в матеріалах справи видно, що позивачем надано необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно наданих доказів по справі, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.
Подані документи містили числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення транспортом.
Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства слід дійти висновку про обґрунтованість та доведеність заявленого позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень №UА110000/2020/000343/2 та № UА110000/2020/000344/2 від 24.12.2020 року.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UА110000/2020/000343/2 та №UА110000/2020/000344/2 від 24.12.2020 року, підлягають задоволенню.
Щодо розплоду судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити про таке.
Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При цьому, відповідно до ч.3, 5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом винесення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються види судових витрат.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат. Зокрема, визначається наступне.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1,5,6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, саме на суд покладається обов'язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги №41 від 01.03.2021 року, додаткова угода №1 до цього договору від 01.03.2021 року, ордер серія АЕ№1062433 від 29.03.2021 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №2834 від 21.08.2014 року.
Згідно матеріалів справим, встановлено, що представником позивача було складено позовну заяву та заяву про усунення недоліків позовної заяви. При цьому, будь-яких інших документів складених безпосередньо представником позивача до матеріалів справи надано не було. Детальний розрахунок витрачений адвокатом до справи не долучено. Квитанції про сплату витрат на правничу допомогу матеріали справи не місять.
На підставі викладеного, суд зазначає, що матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи зазначене вище, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, згідно приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110000/2020/000343/2 від 24.12.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110000/2020/000344/2 від 24.12.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 гривень. В частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Арт Сторі” (49022, м.Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2, код ЄДРПОУ 43047424).
Відповідач: Дніпровська митниця Держмитслужби (49000, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 18.06.2021 року.
Суддя В.В. Ільков