16 червня 2021 року Справа № 160/6969/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/6969/21 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415504,64 гривень,-
І. ПРОЦЕДУРА
29.04.2021 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД”, у якій просять суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 у рік у розмірі 5 415 504,64 гривень.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 29.04.2021 року ця справа була розподілена судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/12089/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 20.05.2021 року.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року також було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:
- звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів;
- книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них;
- наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК;
- звіти 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які подавались до центру зайнятості у 2020 році та інші наявні матеріали щодо суті спору.
20.05.2021 року відкладено розгляд справи на 08.06.2021 року.
07.06.2021 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву разом із витребуваними судом доказами по справі.
08.06.2021 року відкладено розгляд справи на 16.06.2021 року.
16.06.2021 року позивачем надана письмова відповідь на відзив відповідача.
16.06.2021 року відповідачем надані додаткові письмові пояснення.
16.06.2021 року було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено розгляд по суті на 16.06.2021 року.
16.06.2021 року представники сторін, кожен окремо, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
16.06.2021 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У позовній заяві, позивач посилається на те, що позивач, ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875), для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частини першій статті 20 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Таким чином, за 28 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2020 році, відповідач до 15.04.2021 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 5415504,64 гривень.
Ця сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним “Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік” №4534 від 08.02.2021 року за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 5415504,64 гривень.
Ненадходження сум адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, з підстав чого звернулися до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції зазначили, що Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” передбачено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
Звіт форми №3-ПН є єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.
Вказують, що відповідачем, з метою виконання норм спеціального закону та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснювалось ряд заходів, зокрема, відповідач виділив та облаштував 69 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; інформував протягом звітного року Криворізький міськрайонний центр зайнятості про наявність вільних вакансій за професією “підсобний робітник” на підприємстві з наданням відповідних характеристик вакантних місць (звітність форми №3-ПН), звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в передбаченому законодавством порядку.
Проте, до відповідача в період 2020 року не надсилались та не приходили особи з інвалідністю для їх працевлаштування, тож товариством не було відмовлено у працевлаштуванні таким особам.
Також, за твердженням відповідача, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.
Отже, на думку відповідача, товариством були виконані зобов'язання, що покладаються на роботодавців Законом України №875-ХІІ.
Однак, непрацевлаштовані особи з інвалідністю, які б претендували на заміщення наявних вакансій, до підприємства не направлялися та не зверталися, тому вини відповідача у невиконанні нормативу, встановленого ст.19 Закону України №875-ХІІ, немає, а, отже, адміністративно-господарські санкції до нього не повинні застосовуватися.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ливарно-механічний завод” (код ЄДРПОУ 35748028) зареєстроване юридичною особою 05.05.2008 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис 12271020000010241, з основним видом діяльності за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів.
ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Судом встановлено, що на відповідача покладено обов'язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.
08.02.2021 року відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік.
ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” у звіті зазначили, зокрема:
- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 1728, з них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 41;
- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» (осіб) - 69;
- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - відсутня.
Згідно розрахунку позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю:
1. Вихідні дані для розрахунку суми позову за даними наданого відповідачем документу «звіт за формою 10-ПОІ №03-07/4534 від 08.02.2021 року за 2020 рік»;
1.1. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб - 1728.
1.2. Середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 41.
1.3. Фонд оплати праці штатних працівників - 334214000 гривень;
1.4. Перераховано коштів адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю - 0 гривень;
2. Розрахунок суми позову.
2.1. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, осіб - 1728 х 0,04 =69.
2.2. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць 69 -41 = 28 чол.
2.3. Середня річна заробітна плата штатного працівника - 334214000:1728=193410,88 гривень;
2.4. Сума адміністративно-господарських санкцій - 193410,88х28-0=5415504,64 гривень.
Загальна сума до сплати 5415504,64 гривень.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначив про те, що товариством не вживалося необхідних заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 5415504,64 гривень, проте, станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі - Закон № 875-ХІІ).
Положенням статті 17 Закону № 875-ХІІ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
За змістом приписів ч.ч.1-3 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною 5 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону №875-ХІІ Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши поданий відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт за Формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, з урахуванням положень ст.19 Закону №875-ХІІ, слід дійти висновку, що відповідачем було належно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ливарно-механічний завод” за 2020 рік.
Зазначене вище, також не заперечувалося позивачем.
Частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Так, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України витікає, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема: за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, слід дійти до висновку, що у справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Водночас, як зазначено вище, згідно із частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань здійснює Державна служба зайнятості.
Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” від 05 липня 2012 року №5067-VІ (далі - Закон №5067) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання вимог пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” (далі Порядок - №316).
Відповідно до пунктів 3-6 розділу І Порядку №316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку.
Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.
Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).
Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Отже, в контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Слід звернути увагу на те, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Так, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №806/1368/17, від 20.05.2019 року у справі №820/1889/17.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).
Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07.02.2018 року у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 року у справі №819/639/17, від 20.05.2019 року у справі №820/1889/17, від 19.12.2018 року у справі №812/1140/18) та зробив правовий висновок, що Закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.
У силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, на підтвердження виконання ТОВ “Ливарно-механічний завод” покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем до суду надано копії:
- наказу №116 від 12.05.2019 року, відповідно до якого внесено зміни в штатний розклад структурних підрозділів підприємства та додаткового створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 12 одиниць;
- наказу № 325 від 02.12.2019 року відповідно до якого внесено зміни в штатний розклад структурних підрозділів підприємства та додаткового створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 4 одиниць.
Також, на підтвердження вказаних вище положень товариством до суду надано копії:
- наказів про прийняття на роботу працівників (осіб з інвалідністю), довідок МСЕК про встановлення інвалідності, трудових книжок щодо 48 осіб, що працювали протягом 2020 року та продовжують працювати на підприємстві;
- витягу з книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них ТОВ «Ливарно-механічний завод»;
- листів до управління соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.
Таким чином, станом на 31.12.2020 року у відповідача було створено 70 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Щодо відомостей про працівників підприємства (осіб з інвалідністю) в кількості 48 працівників, які працювали протягом 2020 року.
Товариством на підтвердження виконання покладеного на них обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до суду було надано копії: наказу № 31-к від 28.03.2018 року щодо ОСОБА_2 , довідка МСЕК серія 2-18 АТ № 054948 від 30.10.1996 р.; наказу № 9-к від 12.03.2018 року щодо ОСОБА_3 , довідки МСЕК серія 12 ААБ №617114 від 22.08.2019 р. та серії 12 ААБ № 591325 від 17.09.2020 року; наказу № 86-к від 21.03.2019 року щодо ОСОБА_4 , довідка МСЕК серія 12 ААБ №017849 від 17.03.2020 року; наказу № 20-к від 20.03.2018 року щодо ОСОБА_5 , довідка МСЕК серія 10 ААГ №022720 від 30.10.2014 року; наказу № 32-к від 28.03.2018 року щодо ОСОБА_6 , довідка МСЕК серія 10 ААГ № 025315 від 03.09.2014 року; наказу № 27-к від 26.03.2018 року щодо ОСОБА_7 , довідка МСЕК від 30.01.2014 року; наказу № 15-к від 16.03.2018 року щодо ОСОБА_8 , довідка МСЕК серія ААА № 575599 від 18.01.2012 року; наказу № 31-к від 28.03.2018 року щодо ОСОБА_9 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 732629 від 07.11.2017 року; наказу №173-к від 20.07.2018 року щодо ОСОБА_10 , довідка МСЕК серія ААБ № 005234 від 22.06.2018 року; наказу №50-к від 21.02.2020 року щодо ОСОБА_11 , довідка від 05.04.2019 року, довідки МСЕК серія 12 ААБ № 227917 від 25.07.2019 року та серія 12 ААБ № 586723 від 21.07.2020 року; наказу № 25-к від 23.03.2018 року щодо ОСОБА_12 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 650786 від 01.03.2018 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_13 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 397898 від 22.11.2016 року, довідка МСЕК серія 12 ААБ № 021171 від 22.11.2018 року; наказу № 15-к від 16.03.2018 року щодо ОСОБА_14 , довідка МСЕК серія 12 ААА №617036 від 02.06.2020 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_15 , довідка МСЕК серія 10 ААГ № 023477; наказу № 7-к від 07.03.2018 року щодо ОСОБА_16 , довідка МСЕК серія 10 ААА № 581105 від 09.04.2012 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_17 , довідка МСЕК серія 12 ААА №634226 від 21.02.2017 року; наказу № 11-к від 13.03.2018 року щодо ОСОБА_18 , довідка МСЕК серія ААГ № 019392 від 16.10.2014 року; наказу № 113-к від 18.05.2018 року щодо ОСОБА_19 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 067706 від 13.10.2015 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_20 , довідка МСЕК серія Д-70 № 884856 від 28.03.1972 року; наказу № 65-к від 13.04.2018 року щодо ОСОБА_21 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 733309 від 30.01.2018 року; наказу № 11-к від 13.03.2018 р. щодо ОСОБА_22 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 630112 від 07.12.2016 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_23 , довідка МСЕК ДНА-01 № 481118 від 18.05.2006 року; наказу № 24-к від 23.03.2018 року щодо ОСОБА_24 , довідка МСЕК ДНА-01 № 653538 від 27.11.2008 року; наказу № 29-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_25 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 433828 від 13.06.2016 року; наказу № 9-к від 12.03.2018 року щодо ОСОБА_26 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 726217 від 25.10.2017 року; наказу № 81-к від 24.04.2018 року щодо ОСОБА_27 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 397579 від 07.09.2016 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 р. щодо ОСОБА_28 , довідка МСЕК серія 12 ААА №492676 від 09.09.2016 року, довідка МСЕК серія 12 ААА № 005670 від 03.10.2018 року; наказу № 29-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_29 , довідка МСЕК серія 10 ААА № 580895 від 28.02.2012 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_30 , довідка МСЕК серія 10 ААА № 012014 від 25.01.2010 року; наказу № 161-к від 03.07.2018 року щодо ОСОБА_31 , довідка МСЕК серії 12 ААБ № 011137 від 26.06.2018 року; наказу № 16-к від 19.03.2018 року щодо ОСОБА_32 , довідка МСЕК серія 2-18 АЄ № 051063 від 26.09.1995 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_33 , довідка МСЕК ДНА-01 №547193 від 11.03.2002 року; наказу № 19-к від 20.03.2018 оку щодо ОСОБА_34 , довідка МСЕК 12 ААА № 420505 від 23.09.2015 року; наказу № 20-к від 20.03.2018 року щодо ОСОБА_35 , довідка МСЕК ДНП-Р-82 №127428 від 16.02.1987 року; наказу № 30-к від 27.03.2018 року щодо ОСОБА_36 , довідка МСЕК ДНА-01 № 676488 від 12.08.2009 року; наказу № 65-к від 13.04.2018 року щодо ОСОБА_37 , довідка МСЕК серія 12 ААА №630605 від 06.04.2017 року; наказу № 17-к від 19.03.2018 року щодо ОСОБА_38 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 634622 від 13.06.2017 року, довідка МСЕК серія 12 ААА № 739438 від 05.06.2018 року; наказу № 17-к від 19.03.2018 року щодо ОСОБА_39 , довідка МСЕК серія ВТЕ-29 № 022949 від 23.10.1992 року; наказу № 27-к від 26.03.2018 року щодо ОСОБА_40 , довідка МСЕК ДНА-01 №534823 від 19.12.2006 року; наказу № 186-к від 03.08.2018 року щодо ОСОБА_41 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 588945 від 16.12.2020 року; наказу № 39-к від 03.04.2018 р. щодо ОСОБА_42 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 629242 від 22.10.2019 року; наказу № 9-к від 12.03.2018 року щодо ОСОБА_43 , довідка МСЕК серія 12 ААБ № 206962 від 06.08.2019 року; наказу № 219-к від 21.06.2019 року щодо ОСОБА_44 , довідка МСЕК серія 12 ААБ №613509 від 15.04.2020 року; наказу № 3-к від 05.03.2018 року щодо ОСОБА_45 , довідка МСЕК серія 12 ААА № 597688 від 28.10.2020 року; наказу № 19-к від 20.03.2018 року щодо ОСОБА_46 , довідки МСЕК серія 12 ААА № 223382 від 07.08.2019 року та серії 12 ААБ №597516 від 15.09.2020 року; наказ № 31-к від 28.03.2018 року щодо ОСОБА_47 , довідка МСЕК серії 12 ААБ № 217508 від 12.02.2019 року; наказу № 162-к від 16.05.2018 року щодо ОСОБА_48 , довідка МСЕК серії 10 ААБ № 012614 від 15.08.2012 року; наказу № 33-к від 12.02.2020 року щодо ОСОБА_49 , довідка МСЕК серії 12ААБ № 211838 від 02.04.2019 року.
Крім того, в матеріалах справи наявна:
- інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності № 3-ПН, що було 20.03.2020 року, яка подана відповідачем до територіального центру зайнятості населення з інформацією про наявність 32 вакансії підсобного робочого для осіб з інвалідністю;
- інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності № 3-ПН, що було 14.04.2020 року, яка подана відповідачем до територіального центру зайнятості населення з інформацією про наявність 33 вакансії підсобного робочого для осіб з інвалідністю;
- інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності № 3-ПН, що було 28.07.2020 року, яка подана відповідачем до територіального центру зайнятості населення з інформацією про наявність 1 вакансії підсобного робочого для осіб з інвалідністю.
Звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.
Також, товариством до суду буди надані копії листів до управління соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, а саме:
- лист від 11.11.2020 року вих. № 922-1070 про наявність 33 вакансій для осіб з інвалідністю;
- лист від 04.12.2020 року вих. № 922-1139 про наявність 33 вакансій для осіб з інвалідністю.
Доказів на підтвердження того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано, а також не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку підприємства.
Зважаючи на те, що відповідачем було доведено вжиття ним необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК України виключає притягнення відповідача до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, слід дійти висновку, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача неправомірно, відтак позовні вимоги про їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ливарно-механічний завод” задоволенню не підлягають.
Таким чином, у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415504,64 гривень, слід відмовити.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” №33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо обґрунтованого стягнення з товариства адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415504,64 гривень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415504,64 гривень.
Щодо розплоду судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415504,64 гривень - відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978).
Відповідач: ТОВ “ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” (50095, м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, 1, код ЄДРПОУ 35748028).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16.06.2021 року.
Суддя В.В. Ільков