14 червня 2021 року Справа № 160/3928/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 березня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
09 квітня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до суду подано уточнений позов, з урахуванням уточнень від 09 квітня 2021 року, позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань розрахунку переведення позивача на пенсію по втраті годувальника - чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 1638,00 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника з розрахунку фактичної пенсії померлого годувальника 16 380,00 грн. х 50 % = 8 175,00 грн. з врахуванням подальшої індексації та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 06 серпня 1967 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до положень ст.ст. 36-38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після смерті чоловіка. Станом на 26 лютого 2020 року розмір пенсії позивача складав 2 151,35 гривень. Позивач звернулася до відповідача з питанням для переведення її на інший вид пенсії у зв'язку з втратою годувальника, натомість у вересні 2020 року відповідач листом повідомив позивача про те, що розмір її пенсії в разі втрати годувальника з 26.02.2020 року буде складати 1638,00 грн., тобто значно менше її пенсії за віком. Вважає, що розмір пенсії у разі втрати годувальника повинен складати не менше 8 175,00 грн. з врахуванням подальшої індексації виходячи з розміру пенсії, яку він отримував за життя. Позивач вказує, що дії відповідача щодо не призначення пенсії у розмірі 50% від того розміру пенсії, яку фактично отримував ОСОБА_2 , є протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3928/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 45187/21 від 03.06.2021 року), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію відповідач мотивує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 19.11.1996 року та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 26.02.2020 року заявниця звернулася до Головного управління із заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, чоловіка ОСОБА_2 . ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні з 07.12.1999 року та отримував пенсію за вислугу років, як працівник льотно-випробного складу відповідно до ст. ст. 52-54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія померлого годувальника була розрахована виходячи із заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням у відсотковому співвідношенні до заробітку для працівників льотно-випробного складу. Зауважив, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону № 1058 призначається виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, отже ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50 % пенсії за віком, яку отримав би померлий годувальник на день смерті, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного суду України від 06.02.2020 року у справі № 751/11477/16-а. Отже розмір пенсії в разі втрати годувальника з 26.02.2020 року складає 1638,00 грн. Розмір пенсії за віком позивача станом на 26.02.2020 року складає 2151,35 грн., отже переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є невигідним.
14 червня 2021 року від представника позивача електронною поштою надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, що померлий годувальник вийшов на пенсію за вислугу років у серпні 1981 року, ще за радянського законодавства. З моменту досягнення померлим годувальником пенсійного віку відбулось автоматичне переведення його на пенсію за віком - довічно, на підставі статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зауважу, що відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 19.11.1996 року отримує пенсію за віком (особовий рахунок № НОМЕР_2 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Петропавлівському району та місту Першотравенську Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 18 лютого 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 26.02.2020 звернулася до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 25.08.2020 за вих. № 0400-0320-871651 Відділу з питань перерахунків пенсій № 15 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, в якій зазначено, що переведення на пенсію по втраті годувальника за особу, яка була пенсіонером, проводиться за документами, наявними в пенсійній справі та додатковими документами, що надаються заявником. За даними пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 загальний стаж роботи складає 33 роки 8 днів, середній заробіток для обчислення пенсії становить 3750,04 грн. Враховуючи розрахунок пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії в разі втрати годувальника з 26.02.2020 року складає 1638,00 грн. Розмір пенсії позивача за віком станом на 26.02.2020 року складає 2151,35 грн. В разі згоди на зменшення розміру пенсії необхідно подати особисту заяву.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо визначення такого розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, звернулася до суду з даним позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Розділом V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сімї, виділення частки пенсії (стаття 39).
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
З огляду на положення статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надані докази позивач у зв'язку з втратою годувальника має право на даний вид пенсії, оскільки є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Суд зазначає, що цією нормою чітко визначений вид пенсії, з якої обраховується пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також викладено у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 року (справа № 667/1568/16), від 06.02.2020 року (справа № №751/11477/16-а).
У даній справі позивачем підтверджено, а відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 має право на призначенні пенсії по втраті годувальника на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що у даній справі предметом спору є саме визначення порядку розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» видами державних пенсій є трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За загальним правилом, встановленим статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком мають особи, які досягли пенсійного віку (60 років) та мають мінімальний страховий стаж передбачений законодавством (15 років). Однак, є категорії осіб, які мають право на отримання пенсії до досягнення пенсійного віку, за наявності певних умов, таких, як наприклад, стаж роботи за певною спеціальністю.
Таким чином, пенсія за вислугою років це щомісячна пенсійна виплата особі, яка не досягла пенсійного віку, але за наявності сукупності умов, передбачених спеціальними нормами законодавства, має право на її отримання.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу мають право на пенсію за вислугу років. Розмір пенсії за вислугу років та категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років визначені статтями 53, 54 зазначеного Закону.
ОСОБА_2 почав отримувати пенсію за вислугу років з 07.12.1999 року (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), на момент якої йому становило 55 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), отже був особою, яка не досягла пенсійного віку.
Відповідачем надано до позову копію довідки вих. № 33020/01-16 від 27.05.2021 року, відповідно до якої судом встановлено, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу. Відповідно до розрахунку пенсії, наведеного в даній довідці, розмір пенсії станом на лютий 2020 року становив 16 380 гривень.
В інформації про перерахунок пенсії ОСОБА_2 від 24.11.2019 року в графі «шифр та вид пенсії» також значиться, як пенсія за вислугу років та розмір якої становить 16 380 гривень.
Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17.11.99 №1222-XIV, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт-операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений порядок визначення розміру пенсії за віком, який є відмінним від порядку визначення розміру пенсії за вислугою років, передбачений ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, пенсія за віком та пенсія за вислугою років є різними видами трудової пенсії.
Спеціалістами відповідача була підрахована сума пенсії за віком на загальних підставах за матеріалами пенсійної справи годувальника.
Відповідно до п.1 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп x Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Страховий стаж годувальника становив 33 роки 8 днів, коефіцієнт стажу складає 0,33000. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 3750,04 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати 0,33000 становить 1237,51 грн. з розрахунку (3750,04 х 0,33000).
Загальний розмір пенсії за віком годувальника складав 1544,40 грн. в тому числі:
- 1237,51 грн. - основний розмір пенсії за віком (3750,04 грн. х 0,33000);
- 306,89 грн. - доплата до пенсії при неповному стажі частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Загальний розмір пенсії позивача по втраті годувальника складає 1638,00 грн. в тому числі:
- 772,20 грн. - основний розмір пенсії по втраті годувальника (1544,40 х 50%);
- 865,80 грн. - доплата на одного утриманця (Постанова № 265 п.ч.1);
Враховуючи зазначене вище, дії відповідача щодо розрахунку позивачу пенсії в розмірі 1638,00 грн. по втраті годувальника відповідають нормам чинного законодавства.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
В силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко