11 травня 2021 року Справа № 160/1897/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Триплекс” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними, скасування рішень та карток, -
08.02.2021 року (направлено засобами поштового зв'язку 05.02.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Триплекс” до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230.2021.000025/2 від 03.02.2021 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230.2021.00073;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230.2021.000023/1 від 01.02.2021 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230.2021.00064 від 01.02.2021 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
01.04.2021 року засобами електронного зв'язку на електронну адресу суду та 02.04.2021 року до канцелярії суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової відповідачем зазначено наступне.
В листі б/н від 27.01.2021 зазначено реквізити специфікації від 17.12.2020 №10, яка до митного оформлення не надавалась. 03.02.2021 року особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст.53 МКУ, зокрема надана відповідь наступного змісту «Інші додаткові документи протягом строку, визначеного ч. 3 ст.53МКУ надаватись не будуть». У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст. 53 МКУ. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст.54 МКУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А) (з розрахунку 2,05 ЕІЖ/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UА110230/2020/017127 від 06.08.2020). За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 110230/2021/000025/2 від 03.02.2021. При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256. ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 №631. Так, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110230/2021/0073. Оформлення товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UА 110230/2021/001932 від 03.02.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UА110230/2021/000025/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МКУ. Під час дії гарантійних зобов'язань, на даний час, додаткові документи не надавались.
Відповідно до додатку від 17.12.2020 №11 до контракту від 01.07.2020 №0048 оплата здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу. До митного оформлення надано інвойс від 26.01.2021 № 6000929459. До митного оформлення платіжні документи не надавались. Відповідно до ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено. Додатковою угодою від 17.12.2020 №11 до контракту від 01.07.2020 №0048 обумовлено зокрема ціни, умови поставки та платежу. Натомість поданий до митного оформлення рахунок від 26.01.2021 № 6000929459 містить посилання лише на реквізити контракту (від 01.07.2020 №0048). У копії митної декларації країни відправлення від 26.01.2021 № МRN 21ВЕЕ0000006330662 зазначена вартість партії товару - 41 433,04 EUR, однак вартість партії товару за рахунком від 26.01.2021 № 6000929459 - 43 340,00 EUR. Також, надана копія митної декларації країни відправлення не містить умов поставки. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №11А110230/2021/000023/2 від 01.02.2021. При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256, ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 №631. Так, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/0064. Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UA110230/2021/003083 від 18.02.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2021/000023/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МКУ. Під час дії гарантійних зобов'язань, на даний час, додаткові документи не надавались.
Відповідач стверджує, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість.
До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до норм ст. 53 МКУ, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч. 21 ст. 58 МКУ).
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, митниця вважає, що винесла законні та обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Отже, дії митниці є правомірними, а пред'явлений позов безпідставний.
До того ж, митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вимоги позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечать ст. 139 КАС України.
01.04.2021 року засобами електронного зв'язку на електронну адресу суду та 02.04.2021 року до канцелярії суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву. В даному доповненні відповідач зазначив, що Дніпровською митницею Держмитслужби під час підготовки відповіді на позовну заяву було виявлено помилку при надсиланні рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2021/000023/2 від 01.02.2021. Інспектором під час формування рішення та надіслання його ТОВ Фірма «Триплекс» було допущено технічну помилку та помилково зазначено рішення за № UA110230/2021/000023/1. Вірним слід вважати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2021/000023/2 від 01.02.2021, що знаходиться в АСМО «Інспектрор». Враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України була використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А) з розрахунку 2,05 EUR/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UA110230/2020/017127 від 06.08.2020. Джерело інформації - це МД оформлена позивачем часом раніше. Інформація зазначена в МД та джерелі інформації наступна: джерело інформації - МД № UA110230/2020/017127 від 06.08.2020. Товар (гр. 31): «Метіонін: МетАМІНО DL-метіонін кормовий 99%. 1 кг містить діючу речовину: метіоніну не менше 99%. Торгова назва - МетАМІНО. Застосовується для збагачення та збалансування раціонів тварин та птиці, приготування повноцінних комбікормів, преміксів, нормалізації білкового обміну, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. У формі порошку. CAS №59-51-8…Вміст DL-метіоніну-99%. Виробник: " ОСОБА_1 " Країна виробництва: BE. Торговельна марка: "МетА МІНО". Маркування на мішках: "МетАМІНО" DL-метіонін Feed Grade 99%. ...» Одержувач - TOB фірма «Триплекс» (гр.8). Країна відправлення - Бельгія (гр. 15). Умови поставки - СІР (гр.20). Контракт - №0048 від 01.07.2020 (гр. 44). У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, митна вартість товару, визначена із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної інформації враховуючи вимоги ст. 59 МКУ.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 09.02.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 15.02.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року прийнято до свого провадження справу №160/1897/21 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» (далі ТОВ фірма «Триплекс» (код ЄДРПОУ 20244069; 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Троїцька, будинок 21-А) зареєстроване 13.01.1994р. про що внесено запис №12241200000017749 від 06.10.2005р.
Як убачається із матеріалів справи, 01 липня 2020 року між ТОВ фірма “Триплекс” (Покупець) та «Евонік Операції ГмбХ» (Продавець) було укладено Договір поставки №0048, відповідно до умов п.2.1 якого предметом договору є поставка товару Продавцем Покупцю з заводу-виробника Групи Евонік Індастріз АГ.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що поставка кожної партії товару у відповідності з цим договором оформлюється в письмовій формі відповідною додатковою угодою, в якій зазначаються типи, кількість та ціна товару, погоджені Продавцем та Покупцем. Додатки є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторони підписали Специфікацію, яка є Додатком до Договору №0048 від 01.07.2020 року, (копія додається)
Відповідно до умов Додатку Покупець придбаває товар МетАМІНО. Постачання товарів за контрактом здійснюється партіями по 22 т.
Позивачем до митного контролю та митного оформлення 01.02.2021 було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VІ від 13.03.2012 митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UА110230/2021/001694 на товар: «Метіонін: МетАМІНО DL-метіонін кормовий 99%. 1 кг містить діючу речовину: метіоніну не менше 99%. Торгова назва - МетАМІНО. Застосовується для збагачення та збалансування раціонів тварин та птиці, приготування повноцінних комбікормів, преміксів, нормалізації білкового обміну, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. У формі порошоку. CAS №59-51-8. Партія 210205А2В -2000,0кг; 80 мішків. Дата виготовлення - 05.02.2021р. Термін придатності - 05.02.2024р. Партія 210206А2 -11000,0 кг; 440 мішків. Дата виготовлення - 06.02.2021р. Термін придатності - 06.02.2024р. Партія 210206А1-9000,0кг; 360 мішків. Дата виготовлення - 06.02.2021р. Термін придатності - 06.02.2024р. Вміст DL-метіоніну-99%. Виробник: "Евонік Антверпен Н.В." Країна виробництва: ВЕ. Торговельна марка: "МетАМІНО". Маркування на мішках: "МетАМІНО” DL-метіонін Feed Grade 99%. номер партії, 25 кг., дата виробництва».
В ЕМД при митному оформленні товарів декларантом зазначався метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.
При поданні декларації на підтвердження митної вартості декларантом надавалися: Договір поставки №0048 від 01.07.2020; Додаток до Договору; Інформація з сайту feedinfo.com; Інвойс; паспорт безпеки; комерційна пропозиція; митна декларація країни відправлення.
При митному оформленні кожної партії товарів у відповідача виникали сумніви в достовірності заявленої митної вартості товарів, ним витребувано додаткові докази.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до положень ст.53 Митного кодексу України (надалі - МКУ), на підставі п.6 ст.53 МКУ додатково надавалися інформація про вартість товарів на міжнародному ринку, прибуткові та видаткові накладні, інші документи, копії яких додаються до цієї заяви.
Так, до митного оформлення декларантом надіслано документи зазначені в гр. 44 МД.
У відповідності до ст.337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне.
Відповідно до додатку від 17.12.2020 №11 до контракту від 01.07.2020 №0048 оплата здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу. До митного оформлення надано інвойс від 26.01.2021 № 6000929459. До митного оформлення платіжні документи не надавались. Відповідно до ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено.
У відзиві відповідачем зазначено, що Додатковою угодою від 17.12.2020 №11 до контракту від 01.07.2020 №0048 обумовлено зокрема ціни, умови поставки та платежу. Натомість поданий до митного оформлення рахунок від 26.01.2021 № 6000929459 містить посилання лише на реквізити контракту (від 01.07.2020 №0048).
У копії митної декларації країни відправлення від 26.01.2021 № МКИ 21ВЕЕ0000006330662 зазначена вартість партії товару - 41 433,04 EUR, однак вартість партії товару за рахунком від 26.01.2021 № 6000929459 - 43 340,00 EUR. Також, надана копія митної декларації країни відправлення не містить умов поставки.
Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення надано страховий поліс від 26.01.2021 № 1527, натомість документи що містять відомості про вартість страхування не надано.
01.02.2021 року посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) прайс-листи, каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідач стверджує, що 01.02.2021 року декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: Інформація Фідінфо від 26.01.2021 б/н. 01.02.2021 особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст.53 МКУ, зокрема надана відповідь наступного змісту «Інші додаткові документи протягом строку, визначеного ч. 3 ст. 53МКУ надаватись не будуть».
Враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А) (з розрахунку 2,05 EUR/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UА110230/2020/017127 від 06.08.2020).
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110230/2021/000023/2 від 01.02.2021.
Крім того, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/0064.
Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UA110230/2021/003083 від 18.02.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2021/000023/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МКУ.
Також, позивачем до митного контролю та митного оформлення 03.02.2021 було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA110230/2021/001895 на товар: « 1. Метіонін: МетАМІНО DL-метіонін кормовий 99%. 1 кг містить діючу речовину: метіоніну не менше 99%.Торгова назва МетАМІНО. Застосовується для збагачення та збалансування раціонів тварин та птиці, приготування повноцінних комбікормів, преміксів, нормалізації білкового обміну, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. У формі порошоку. CAS №59-51- 8.Партія 210128А4 - 21000,0 кг.; 840 мішків. Дата виготовлення - 28.01.2021р. Термін придатності - 28.01.2024 р. Партія 210122А5 - 1000,0 кг.; 40 мішків. Дата виготовлення - 22.01.2021 р. Термін придатності - 22.01.2024 р. Вміст 01-метіоніну-99%. Виробник: "Евонік Антверпен Н.В. "Країна виробництва: BE. Торговельна марка: "МетАМІНО". Маркування на мішках: "МетАМІНО" DL-метіонін Feed Grade 99%. номер партії, 25 кг., дата виробництва..».
До митного оформлення декларантом надіслано документи зазначені в гр. 44 МД.
За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД було згенеровано обов'язкову форму контролю правильності визначення митної вартості товарів.
Додатковою угодою від 17.12.2020 №11 до контракту від 01.07.2020 №0048 обумовлено зокрема ціни, умови поставки та платежу. Поданий до митного оформлення рахунок від 29.01.2021 № 6000931467 містив посилання на реквізити контракту (від 01.07.2020 №0048).
Як зазначила митниця у відзиві на позовну заяву, у копії митної декларації країни відправлення від 29.01.2021 № MRN 21ВЕЕ0000007632699 зазначена вартість партії товару - 41 433,04 EUR, однак вартість партії товару за рахунком відрізняється. Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення надано страховий поліс від 29.01.2021 № 1531, натомість документи що містять відомості про вартість страхування не надано.
03.02.2021 року посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) прайс-листи, каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
03.02.2021 року декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:1. Інформація Фідінфо від 26.01.2021 б/н2. Комерційна пропозиція б/н від 17.12.20203. Лист експортера б/н від 27.01.2021.4. Лист експортера б/н від 25.01.2021.
За результатом аналізу додатково наданих документів встановлено наступне.
Додатково надана декларантом комерційна пропозиція б/н від 17.12.2020 містить відомості про формування вказаного рівня цін на умовах поставки СІР без зазначення поіменованого місця призначення, що унеможливлює перевірку повноти включення до заявленого рівня вартості всіх витрат, відповідно до вимог ч. 10 ст.58 МКУ (зокрема, доставки до заявленого місця відправлення). Наведені у комерційній пропозиції ціни на товар відповідають заявленим.
В листі б/н від 27.01.2021 зазначено реквізити специфікації від 17.12.2020 №10, яка до митного оформлення не надавалась.
Відповідач стверджує, що 03.02.2021 року особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст.53 МКУ, зокрема надана відповідь наступного змісту «Інші додаткові документи протягом строку, визначеного ч. 3 ст.53МКУ надаватись не будуть».
Враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А) (з розрахунку 2,05 EUR/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UА110230/2020/017127 від 06.08.2020).
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110230/2021/000025/2 від 03.02.2021.
Також, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110230/2021/0073.
Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UА110230/2021/001932 від 03.02.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UА110230/2021/000025/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МКУ.
З огляду на це, позивачем подано уточнену митну декларацію в якій ціни товарів та відповідних митних платежів були збільшені згідно з висновками, викладеними в рішенні про коригування митної вартості. Враховуючи те, що зазначені товари мали бути терміново направлені контрагентам позивача, останній не мав іншої можливості уникнути збитків і порушення своїх зобов'язань перед третіми особами. Загалом, на підставі рішення про коригування позивач був змушений додатково сплатити 23 917,80 грн.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Слід зазначити, що частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Пунктом 1 частини 1 статті 279 МК України передбачено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
В силу частин 10,11 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Суд зазначає, що відповідно до умов контакту, оплата Товару здійснюється протягом 30 днів з дати Інвойсу. На момент митного оформлення товарів платіжні документи не могли бути в наявності апріорі. Під час судового розгляду судом було встановлено, що митний орган, починаючи з вересня 2020 по січень 2021 року, змінює митну вартість імпортованого ТОВ фірма «Триплекс» товару МетАМІНО, спираючись на МД іншого постачальника від серпня 2020 року. Тим паче, по всім партіям раніше імпортованого метіоніну, оплата здійснювалася виключно у відповідності до Інвойсів.
Таким чином, позивачем було визначено митну вартість товарів, пред'явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст.53 МКУ та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості.
Щодо зауважень до митної декларації країни відправлення суд зазначає наступне.
До переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, експортну митну декларацію продавця - не включено.
Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати лише у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2. ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари (і) на письмову вимогу органу доходів і зборів. Приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача.
Сума вказана в експортній декларації є статистичною вартістю. Згідно законодавства ЄС, для того щоб контролювати і моніторити ціни Антимонопольним комітетом. Постачальники повинні відображати ціну включаючи транспортні витрати по території ЕС (на умовах поставки СІР або СРТ)
Таким чином, сума 36 175,04 Євро - це вартість товару і транспортні витрати до кордону з ЄС.
Щодо зауважень до рахунку.
Як вже зазначалось вище, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture,нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої Форми рахунку-Фактури чи рахунку-цроФорми, та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
З наведеного вбачається, що згідно загальносвітової практики умови поставки товару не є обов'язковим реквізитом інвойсу.
Оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу). посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необгрунтованим та безпідставним.
Таким чином відсутність посилання на умови поставки в інвойсі жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.
Крім того, відповідно до п. 2.3 Договору всі додатки до Договору є його невід'ємними частинами, а отже посилання в рахунку на договір є достатнім для ідентифікації ввезеного товару.
Щодо визначення митної вартості на підставі наявної в митниці інформації.
Законом України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком І до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку І та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973; «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».
Як зазначено у ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст.58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно ч. 6. ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу III) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частинами 1-5,7 статті 59 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (уразі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Втім як в надісланих позивачеві електронних повідомленнях, так і в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребовування від нього додаткових документів.
На думку суду, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, шо основними документами, які підтверджують митну вартість товару, е зовнішньоекономічний договір (контракті, рахунок-фактура інвойсі. якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, шо стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Отже суд вважає, що відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.
Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230.2021.000025/2 від 03.02.2021 року; картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230.2021.00073; рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230.2021.000023/1 від 01.02.2021 року та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230.2021.00064 від 01.02.2021 року є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 6810 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №3001140612 від 18.02.2021 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 6810 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Триплекс” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними, скасування рішень та карток - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230.2021.000025/2 від 03.02.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230.2021.00073.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230.2021.000023/1 від 01.02.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230.2021.00064 від 01.02.2021 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Триплекс” (ЄДРПОУ 20244069) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 6810 грн. (шість тисяч вісімсот десять гривень), сплачені згідно платіжного доручення №3001140612 від 18.0.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник