22 січня 2021 року Справа № 160/7234/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
01.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути суму податкового боргу в сумі 83582,23грн. з платника податку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 83582,23грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 56158,99грн., з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 4269,01грн. та штрафних санкцій на суму 170,00грн., який виник внаслідок несплати останньою грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях №0567481304 від 27.12.2018р., №0567471304 від 27.12.2018р. та №0567491304 від 27.12.2018 р., які відповідачем оскаржені не були, а отже, визначені ними грошові зобов'язання є узгодженими. Також на підставі п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України на суму податкового боргу відповідача нараховано пеню у загальному розмірі 22984,23грн. На наявний у відповідача податковий борг позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу про сплату від 01.03.2019р. №3947-57/83, яка була надіслана засобами поштового зв'язку, проте була повернута поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений та не списаний, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7234/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 27.08.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 : докази сплати до бюджету податкового боргу у сумі 83582,23 грн.; докази оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень № 0567481304 від 27.12.2018 в сумі 56158,99 грн., №0567471304 від 27.12.2018 в сумі 170,00 грн., №0567491304 від 27.12.2018 в сумі 4269,01 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/7234/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 жовтня 2020 року о 14:30 год.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду повторно витребувано у ОСОБА_1 : докази сплати до бюджету податкового боргу у сумі 83582,23 грн.; докази оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень №0567481304 від 27.12.2018 в сумі 56158,99 грн., №0567471304 від 27.12.2018 в сумі 170,00 грн., №0567491304 від 27.12.2018 в сумі 4269,01 грн.
20 жовтня 2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що станом на 20.10.2020 р. заборгованість, заявлена у справі №160/7234/20, не погашена, що підтверджується витягом з ІКП за відповідними податками.
Представник позивача в підготовче судове засідання 20 жовтня 2020 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 20.10.2020 року до канцелярії суду від нього надійшло клопотання, в якому останній, зокрема, просив суд проводити судове засідання без його участі.
Відповідач в підготовче судове засідання 20 жовтня 2020 року також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причин неявки суду не повідомив.
У зв'язку із наведеним підготовче судове засідання відкладено на 24 листопада 2020 року на 10:30год.
23.11.2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що станом на 23.11.2020 р. заборгованість, заявлена у справі №160/7234/20, не погашена, що підтверджується витягом з ІКП за відповідними податками, а також просив суд проводити судове засідання, призначене на 24 листопада 2020 року, без його участі.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Кулакової А.В. від 24 листопада 2020р. №544 справа №160/7234/20 знята з розгляду 24 листопада 2020 року у зв'язку із наданням судді Туровій Олені Михайлівні з 24.11.2020 року по 25.11.2020 року, включно, днів відпочинку.
При цьому, відповідно до довідок начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року №227, від 01 грудня 2020 року №236 та від 08 грудня 2020 року №240 суддя Турова Олена Михайлівна з 26.11.2020 року по 27.11.2020 року, включно, з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року, включно, та з 07.12.2020 року по 11.12.2020 року, включно, перебувала у щорічній відпустці.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 23 грудня 2020 року о 10:30 год.
23 грудня 2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що станом на 23.12.2020 р. заборгованість, заявлена у справі №160/7234/20, не погашена, що підтверджується витягом з ІКП за відповідними податками.
Представник позивача в підготовче судове засідання 23 грудня 2020 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 23.12.2020 року до канцелярії суду від нього надійшло клопотання, в якому останній, зокрема, просив суд проводити судове засідання без його участі.
Відповідач в підготовче судове засідання 23 грудня 2020 року також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причин неявки суду не повідомив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/7234/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 січня 2021 року о 15:00 год.
20 січня 2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що станом на 20.01.2021 р. заборгованість, заявлена у справі №160/7234/20, не погашена, що підтверджується витягом з ІКП за відповідними податками.
Представник позивача в судове засідання 20 січня 2021 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 20.01.2021 року до канцелярії суду від нього надійшло клопотання, в якому останній, зокрема, просив суд проводити судове засідання без його участі.
Відповідач в судове засідання 20 січня 2021 року також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
При цьому, станом на 22 січня 2021 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, ним не надано витребувані ухвалами суду від 27 липня 2020 року та від 25 вересня 2020 року документи, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
Крім того, судом встановлено, що станом на 22 січня 2021 року строк на надання відповідачем відзиву на позовну заяву, додаткових доказів, заяв по суті справи, інших клопотань, заперечень тощо є таким, що сплинув, при цьому, суд бере до уваги, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, оскільки на його адресу засобами поштового зв'язку були направлені всі процесуальні документи у справі №160/7234/20, в тому числі ухали і повістки, проте на адресу суду повернулися конверти із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання". Інші засоби зв'язку із відповідачем, відповідно до вказаних позивачем у позові даних, невідомі.
Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлені відповідачеві копії ухвал та повістки Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №804/575/18.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ним було здійснено всіх можливих заходів для вчасного та належного повідомлення про розгляд справи №160/7234/20 відповідача - ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення зі ОСОБА_1 податкового боргу у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Криворізькі північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.
Актом від 09.11.2018р. №64478/04-3613-04/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено порушення відповідачем п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) внаслідок неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік; абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 44927,19грн.; п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 3415,21грн.
Зазначений акт перевірки направлено на податкову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України, проте 26.12.2018 року поштове відправлення, яким він надсилався, повернуто до контролюючого органу з відміткою поштового органу "за закінченням терміну зберігання".
На підставі зазначеного акта перевірки позивачем сформовано:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0567481304 від 27.12.2018р., яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування (11010500), у загальному рзмірі 56158,99грн., з яких за податковим зобов'язанням - 44927,19 грн. та за штрафними санкціями - 11231,80грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р., яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування (11010500);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р., яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір (11011000) у загальному розмірі 4269,01грн., з яких за податковим зобов'язанням - 3415,21грн. та за штрафними санкціями - 853,80грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено на податкову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте поштове відправлення, яким вони надсилалися, повернуто до контролюючого органу з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" від 09.02.2019р.
Відповідно до статті 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
В силу приписів п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на доходи на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Тобто, анулювання (прощення) боргу за своєю суттю є звільненням боржника від обов'язку сплатити його, на підставі якого боржник набуває право не сплачувати борг.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Так, Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ПАТ «Укрсоцбанк» надіслано лист від 15.11.2017 №33773/10/04-36-13-18 щодо підтвердження нарахування (виплати) доходу у вигляді додаткового блага (прощення (анулювання) кредитором суми боргу) (126 ознака доходу).
АТ «Укрсоцбанк» надіслана відповідь від 28.12.2017 № 11.1-186779-1259, у якій надано інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою « 126» у вигляді анулювання основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та надано копії підтверджуючих документів щодо анулювання вказаної заборгованості.
Так, ПАТ «Укрсоцбанк» здійснило списання кредитної заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 65252,28 грн. за 3 кв. 2015 року та 162428,68 грн. за 4 кв. 2015 року. Суми анульованої заборгованості ФО ОСОБА_1 у розмірі 65252,28 грн. та 162428,68 грн. було включено АТ «Укрсоцбанк» до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (форма №1-ДФ) за 3 та 4 квартали 2015р. відповідно, за ознакою доходу « 126» (додаткове благо). Згідно відомостей ЦБД ДРФО із суми доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 від АТ «Укрсоцбанк», податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався.
Відповідно до п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Також, нормою пункту 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.
Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
З 03.08.2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014р. №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон №1621-VІІ), яким на період до 01.01.2015р. запроваджено військовий збір.
Відповідно до пп.1.1 п.161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України з урахуванням змін, внесених Законом №1621-VII платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.
Об'єктом оподаткування збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (пп.1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).
Законом України від 28.12.2014р. №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015р., до ПК України внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме: фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Відповідно до п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.
Відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Кодексу:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету».
Відповідно до вимог п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з абз.1, 2 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
При цьому, пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Зважаючи на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення направлено на податкову адресу відповідача, однак, поштове відправлення, яким вони надсилалися, повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення, ці податкові повідомлення-рішення відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважаються врученими платнику податків саме в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто у даному випадку 09.02.2019р.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За змістом приписів п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:
- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті;
- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень форми Р" №0567481304 від 27.12.2018р. у сумі 56158,99грн.; форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р. у сумі 170,00 грн. та форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р. у сумі 4269,01 грн., якими ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 56328,99грн. (56158,99грн.+170,00грн.) та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 4269,01грн., ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Враховуючи приписи статті 56 Податкового кодексу України, оскільки відомості про оскарження відповідачем у встановлені цією нормою Кодексу строки цих податкових повідомлень-рішень відсутні, то визначені у них суми грошових зобов'язань вважаються узгодженими у день, наступний за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на ці податкові повідомлення-рішення, який, у свою чергу, становить 10 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення платнику.
Таким чином, зважаючи на те, що днем надходження податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0567481304 від 27.12.2018р. у сумі 56158,99 грн.; форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р. у сумі 170,00 грн.; форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р. у сумі 4269,01 грн. платнику є 09.02.2019 року, то останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на ці податкові повідомлення-рішення, є 19.02.2019р., а визначені у ньому суми грошового зобов'язання вважаються узгодженими - 20.02.2019р.
Отже, з огляду на приписи пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, останнім днем граничного строку сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, є 20.02.2019р.
Як зазначалося вище, матеріали справи не містять доказів оскарження станом на час розгляду справи ОСОБА_1 вищевказаних податкових повідомлень-рішень, якими їй визначено суму податкових зобов'язань, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Крім того, судом встановлено, що у визначені пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України строки грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" №0567481304 від 27.12.2018р. у сумі 56158,99 грн.; форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р. у сумі 170,00 грн.; форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р. у сумі 4269,01 грн., відповідачем сплачені не були, тому з 20.02.2019р. вони набули статусу податкового боргу.
Також, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України на наявний у відповідача податковий борг нараховано пеню у розмірі 21360,48 грн. щодо зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та у розмірі 1623,75 грн. щодо зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а всього нараховано пеню на загальну суму 22984,23грн.
Відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що сума податкових зобов'язань у загальному розмірі 60598,00грн., визначена податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" №0567481304 від 27.12.2018р. у сумі 56158,99 грн.; форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р. у сумі 170,00 грн.; форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р. у сумі 4269,01 грн., а також нарахована на ці узгоджені грошові зобов'язання пеня у загальному розмірі 22984,23грн., є узгодженими та не сплаченими ОСОБА_1 у встановлений законом строк, ці зобов'язання набули статусу податкового боргу у розумінні приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, станом на час розгляду справи судом ОСОБА_1 має податковий борг у загальній сумі 83582,23грн., який виник у зв'язку із несплатою останньою узгоджених грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях форми "Р" №0567481304 від 27.12.2018р. у сумі 56158,99 грн.; форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р. у сумі 170,00 грн.; форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р. у сумі 4269,01 грн., а також нарахованої на ці податкові зобов'язання пені у загальному розмірі 22984,23грн. відповідно до приписів п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України 01.03.2019р. позивач надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від 01.03.2019р. №3947-57/83, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 28.02.2019 року становила 83582,23грн.
Вказана податкова вимога направлена на податкову адресу відповідача, однак, поштове відправлення, яким вона надсилалася ОСОБА_1 , 26.09.2019р. було повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» від 20.09.2019р., тому відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ця податкова вимога вважається врученою саме 20.09.2019р.
Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми "Ф" від 01.03.2019р. №3947-57/83ані в адміністративному, ані в судовому порядку суду не надано.
Крім того, суд зауважує, що згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
До суду не надано будь-яких доказів повної або часткової сплати ОСОБА_1 своїх податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001), а також нарахованої пені.
Отже, на момент розгляду справи податковий борг непогашений і не списаний.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, а також доказів оскарження податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 27.12.2018р.; форми "ПС" №0567471304 від 27.12.2018р. та форми "Р" №0567491304 від 27.12.2018р.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судові витрати, сплачені позивачем при поданні цієї позовної заяви, відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу у розмірі 83582,23грн. (вісімдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 23 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22 січня 2021 року.
Суддя О.М. Турова