24 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4718/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Філімонової О.В.,
за участю представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Бориса Голуба" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фермерське господарство "Бориса Голуба" (далі - ФГ "Бориса Голуба", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.12.2020 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ФГ "Бориса Голуба" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, за результатами якої складено акт перевірки №03/232/09-05/05441186 від 08.12.2020. В акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання господарством пального без відповідної ліцензії та порушення п.63.3 ст. 63 ПК України - не подано повідомлення за формою 20-ОПП.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", на суму 500 000 грн. та від 29.12.2020 № 0047910902, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10200,00 грн за порушення пп.63.3 ст.63 ПК України. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку та рішенням ДПС України від 30.03.2021 № 751/6/99-00-06-03-02-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10200,00 грн, інше податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902 залишено без змін.
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що фермерське господарство у 2019-2020 роках пального у ємності (бочці) не зберігало. Придбане пальне було повністю розлито по баках наявного власного транспорту в день отримання. Пальне замовлялося виключно в обсягах під конкретні сільськогосподарські потреби і відразу ж використовувалось, оскільки сторож чи охорона в господарстві відсутні. Наявність власного транспорту підтверджується і актом перевірки. Обстежена цистерна на час перевірки була іржавою і тривалий час не використовувалась господарством. Поряд з цим, у самому ж акті перевірки зазначено, що ємність для зберігання пального на момент перевірки була порожня. Отже, перевіркою факту зберігання пального виявлено не було. В акті перевірки зазначено, що після заправки транспорту господарства, залишки пального зливалися у вказану ємність, однак не вказано дати, коли саме це відбувалося.
Водночас зазначає, що відповідно до п.п.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
Таким чином, позивач вважає, що жодним чином не порушував вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Крім того, позивач вважає, що призначення фактичної перевірки відносно позивача за місцем зберігання пального, відбулося за відсутності на те законних підстав. Зокрема, у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 04.12.2020 № 2650 не зазначено конкретної підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, а лише міститься загальне посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. У наказі зазначено, що фактична перевірка призначена з метою перевірки чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів, однак пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України не містить такої підстави для призначення фактичної податкової перевірки.
Також позивач звертає увагу на те, що постановою Горохівського районного суду Волинської області від 16.02.2021 у справі № 155/6/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ФГ «Бориса Голуба» було закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12:00 год. 01.06.2021.
26.05.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що 07.12.2020 проведена фактична перевірка місця зберігання пального за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Піски, де здійснює діяльність ФГ «Бориса Голуба».
Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 04.12.2020 № 2650 та направлень на фактичну перевірку від 04.12.2020 № 2223 та №2222.
Голові фермерського господарства ОСОБА_1 було вручено наказ, направлення та пред'явлено службові посвідчення, а також надано копію наказу, про що останній власноруч підписався у вказаних документах. Перевірка проведена у присутності директора ОСОБА_1 , який підписав акт перевірки без зауважень.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.12.2020 №03/232/09-05/05441186, у якому встановлено, зокрема, порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме зберігання пального без наявної відповідної ліцензії.
Так, в ході перевірки встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних "Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового", за період з 01.04.2020 по 06.12.2020 встановлено факт придбання ФГ «Бориса Голуба» дизельного палива об'ємом 7426,56 л у ПП «Айслаг», яке згідно акцизних накладних було доставлене за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Піски.
Основним видом діяльності ФГ «Бориса Голуба» є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культу і насіння олійних культур.
Згідно поданих звітів «Відомості про наявність земельних ділянок» ФГ «Бориса Голуба» використовує в своїй діяльності орендовану в населення землю (земельні паї) площею 113,83 га. Для забезпечення діяльності використовує власну та сільськогосподарську техніку, а саме автомобіль ГАЗ - 53 (2 шт.), трактор МТЗ - 82 (1шт.), трактор ХТЗ(1шт.), комбайн СК (1шт).
Під час перевірки головою ФГ «Бориса Голуба» ОСОБА_1 було надано письмове пояснення, у якому останній зазначив, що фермерське господарство придбавало пальне в ПП «Айслаг» для власних потреб. Дане пальне привозилось автоцистерною Газ - 52. По мірі потреби пальне розливалось по баках сільгосптехніки, залишок зливали в цистерну, що знаходиться в реммайстерні. Даний резервуар знаходиться у власності господарства. Ліцензію на право зберігання пального не отримували. За станом здоров'я не мав можливості займатися виготовленням ліцензії. Перехворів на Ковід-19. В даний час пальне не зберігається.
Статтею17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" передбачена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу 500 000 гривень.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області застосовано до ФГ «Бориса Голуба» фінансові санкції, зокрема, на суму 500000 грн., а саме: - за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача у судових засіданнях 01 та 11 червня 2021 року позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав, наведених у відзиві та поясненні та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
07.12.2020 працівниками ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 04.12.2020 №2650, направлень на перевірку від 04.12.2020 № 2223, № 2222 здійснено виїзд для проведення фактичної перевірки ФГ «Бориса Голуба», що знаходиться за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Піски, де останнє здійснює господарську діяльність.
Голові фермерського господарства ОСОБА_1 було вручено наказ, направлення та пред'явлено службові посвідчення, а також надано копію наказу, про що свідчить його власноручний підпис у вказаних документах. Перевірка проведена у присутності директора ОСОБА_1 , який підписав акт перевірки без зауважень.
За результатами фактичної перевірки складено акт за реєстраційним №03/232/09-05/05441186 від 08.12.2020.
Перевіркою встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.04.2020 по 06.12.2020 встановлено, що ФГ «Бориса Голуба» придбало у ПП «Айслаг» дизпаливо загальним об'ємом 7426,56 літрів, яке згідно акцизних накладних №3026 від 14.08.2020 - 2531,7 літрів, №2609 від 24.07.2020 - 2435,94 літрів та №4236 від 28.10.2020 - 2459,45 літрів було доставлено за адресою с. Піски Горохівського району Волинської області.
При перевірці за вищевказаною адресою встановлено ємність, що використовується для зберігання пального, яка на момент перевірки була порожньою. Зі слів керівника ОСОБА_1 у вказану ємність зливалось пальне після заправки транспорту господарства.
Ліцензії на право зберігання пального до перевірки не було надано, чим порушено ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Також зазначено, що для здійснення своєї господарської діяльності ФГ «Бориса Голуба» використовує с/г техніку та транспорті засоби в кількості 5 шт., а саме: автомобіль ГАЗ-53 - 2шт, трактор МТЗ-82 - 1 шт та комбайн СК-5 - 1 шт, трактор ХТЗ - 1 шт, а також приміщення: реммайстерня, автогараж, зерносклад, контора та ємність для зберігання пального об'ємом 10 м куб.
В порушення вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, ФГ «Бориса Голуба» не були подані повідомлення за формою 20-ОПП до податкового органу за місцезнаходженням такого об'єкта в кількості 10 шт.
На підставі акта перевірки №03/232/09-05/05441186 від 08.12.2020 відповідачем винесено, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" на суму 500 000 грн та податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047930902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію розмір 10200,00 грн, передбачену п. 117.1 ст. 117 ПК України.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги, рішенням ДПС України від 30.03.2021 № 7158/6/99-00-06-03-02-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047930902, а податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902 - без змін.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу від 29.12.2020 № 0047910902 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як передбачено підпунктами 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Як передбачає пункт 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
За приписами статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача слугувала доповідна записка начальника управління контролю за підакцизними товарами № 1128/03-20-09-02-03 від 04.12.2020, в якій вказано, що в ході аналізу баз даних та реєстрів виявлено суб'єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального. У вказаному переліку наявне і ФГ «Бориса Голуба».
Як установлено судом, в основу проведення фактичної перевірки господарської одиниці за місцем зберігання пального, розташованої у с. Піски, Горохівського району, податковим органом покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що рішення про проведення фактичної перевірки позивача оформлене відповідним наказом, який вручений 07.12.2020 о 15:00 год голові ФГ «Бориса Голуба» ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручний підпис. Керівник господарства був ознайомлені з направленнями на перевірку та допустив осадових осіб контролюючого органу до її проведення.
Вказане свідчить про виконання контролюючим органом умов допуску до перевірки.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2018 у справі № 804/5402/14 саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка ФГ «Бориса Голуба» була проведена 07.12.2020, за результатами фактичної перевірки складений акт реєстраційний №03/232/09-05/05441186 від 08.12.2020 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами та пальним. З вказаним актом перевірки ознайомлено керівника господарства та один примірник йому вручено.
Таким чином, на думку суду, в ГУ ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки визначені ПКУ та зазначені у відповідному наказі.
Щодо встановленого при проведенні перевірки порушення, а саме: зберігання пального (дизельного палива) без ліцензії суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР.
До вказаного Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", які набули чинності з 01.07.2019, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Серед іншого, вказані зміни торкнулися, статті 15 Закону, приписи якої після 01.07.2019 ще змінювалися відповідно до Закону України №391-ІХ від 18.12.2019 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" (чинного з 29.12.2019), та яка стосується спірних правовідносин і приведена нижче.
Абзацом п'ятдесят другим статті 1 Закону №481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно частини першої статті 15 Закону №481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-BP передбачено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).
Разом з тим, згідно частин тридцять дев'ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Вказане вбачається як з визначення термінів "місце зберігання пального", "зберігання пального", так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Частинами першою-третьою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Як встановлено з матеріалів справи, посилаючись на поставку Фермерському господарству «Бориса Голуба» відповідно до акцизних накладних №3026 від 14.08.2020 - 2531,7 літрів, №2609 від 24.07.2020 - 2435,94 літрів та №4236 від 28.10.2020 - 2459,45 літрів відповідач стверджує, що зберігання вказаного пального за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Піски, здійснювалось позивачем без отримання ліцензії на право зберігання пального.
Проте, позивач не погоджується з таким твердженням відповідача та вказує, що ним не здійснювалось зберігання придбаного пального, оскільки пальне було придбано для власних потреб у сільськогосподарській діяльності, котра пов'язана з вирощуванням зернових, олійних культур.
Так, судом встановлено, що відповідно до статуту ФГ «Бориса Голуба», затвердженого рішенням засновника вказаного господарства 28.05.2019 головною метою господарства є ведення товарного сільськогосподарського виробництва продукції, виробництва рослинництва, тваринництва, а також її переробка і реалізація та інші види господарської діяльності. Предметом діяльності є вирощування зернових, технічних культур, організація с/г виробництва, тощо.
08.06.2016 між ФГ «Бориса Голуба» (покупець) та ПП «Айслаг» (постачальник) укладено договір № 166 поставки. Відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору, товар постачається покупцю по частково на умовах FCA завантаженого в автомобільний транспорт покупця з резервуарів постачальника.
Як слідує з матеріалів справи, ФГ «Бориса Голуба» придбано паливо дизельне в кількості 7426,56 літрів у постачальника ПП "Айслаг", що підтверджується акцизними накладними №2609 від 24.07.2020 - 2435,94 літрів, №3026 від 14.08.2020 - 2531,7 літрів, та №4236 від 28.10.2020 - 2459,45 літрів.
Водночас як слідує з листа ПП «Айслаг» від 15.01.2021 № 01-03/02, поставка дизельного палива ФГ «Бориса Голуба» здійснювалась спеціалізованим транспортним засобом, що належить підприємству, а саме: 24.07.2020 - ГАЗ 52 НОМЕР_1 , 14.08.2020 - ГАЗ 5312 НОМЕР_2 та 28.10.2020 - ГАЗ 52 НОМЕР_1 . Вказані спеціалізовані транспортні засоби оснащені насосом для відкачування палива, відтак розвантаження дизельного палива відбувалось шляхом заправки техніки фермерського господарства прямо на місцях їх стоянки в с. Піски.
Позивач не заперечує, що отримав від постачальника ПП "Айслаг" дизельне пальне та зазначає, що дизельне паливо привозилось автоцистерною та розливалось в баки транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності позивача, а саме: трактор МТЗ-82, трактор ХТЗ-17021, зерновий комбайн СК-5 Нива, та автомобілі ГАЗ -53 - 2 шт.
На підтвердження наявної техніки у господарства, позивач надав довідку від 05.06.2021 № 51, перелік ліквідної продукції. Факт виконання сільськогосподарських робіт з оранки та витрат пального підтверджується наданим позивачем звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2020, оцінкою основних засобів, довідками про наявність земельних ділянок. Зокрема, із довідки від 29.01.2021 № 1 вбачається, що станом на 01.01.2021 в користуванні ФГ «Бориса Голуба» на території Пісківського старостинського округу знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 69,9862 га, які використовуються для ведення селянського господарства та вирощування сільськогосподарських культур.
Також як слідує з матеріалів справи, ФГ «Бориса Голуба» є орендарем земельних ділянок площами 0,8767 га, 1,7539 га, 1,7536 га, 1,7540 га та 1,7535 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Тобто пальне, яке придбавалося позивачем, використовувалося саме для обробки сільськогосподарських угідь господарства.
При цьому, суд звертає увагу, що пальне поставлялося ФГ «Бориса Голуба» партіями протягом тривалого часу, а саме впродовж 4 місяців та в не значних обсягах.
Відтак, твердження відповідача щодо зберігання позивачем пального у ємності для пального без ліценції не заслуговує на увагу. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що у самому акті перевірки зазначено про те, що ємність для зберігання пального була порожня.
Вказане свідчить про те, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено факту зберігання пального ФГ «Бориса Голуба» без наявної ліцензії.
Надаючи оцінку вищевикладеному, суд зазначає, що, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив, не зафіксував та не довів належними та допустимими доказами факт та місце зберігання дизельного пального.
З матеріалів справи вбачається, що до акту перевірки не додано жодних додатків, які б підтверджували висновки викладені в акті. Фактично, акт перевірки складений на основі одних лише пояснень керівника фермерського господарства ОСОБА_1 . При цьому, на думку суду, письмові пояснення керівника фермерського господарства не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про зберігання пального без ліцензії, оскільки такі не ґрунтуються на будь-яких письмових доказах.
Крім цього, суд зазначає, що із наданого керівником господарства пояснення, не вбачається, коли саме, він зберігав пальне у ємкості для його зберігання. Водночас, у позовній заяві та у наданому в судовому засіданні поясненні, ОСОБА_1 зазначав, що зберігав пальне у відповідній цистерні впродовж 2018 року, тобто до внесення змін у чинне законодавство щодо ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Протягом 2019-2020 років жодних залишків пального у цистерну не зливалося.
Суд зазначає, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б вказували, що на території фермерського господарства зберігалось саме дизельне пальне до акту перевірки не долучено. Разом з цим, як уже зазначалось судом, у самому ж акті перевірки зазначено про те, що ємність для зберігання пального була порожня. Вказане, на думку суду, не може свідчити про порушення вимог чинного законодавства.
Щодо твердження представника відповідача про те, що відповідно до поданої звітності у ФГ «Бориса Голуба» кількість працюючих становить 1 штатна одиниця, а тому одна особа, не могла використати придбане пальне у господарстві в період з 24.07.2020 по 08.12.2020, то суд його до уваги не приймає, оскільки дане господарство є фермерським, фактично сімейного типу. З наданих позивачем доказів вбачається, що на вказаному підприємстві працює дружина та син ОСОБА_1 , які мають відповідні посвідчення на керування транспортними засобами. Водночас господарство має п'ять одиниць сільськогосподарської техніки та сільськогосподарські угіддя. При цьому, на думку суду, враховуючи кількість техніки, площу сільськогосподарських угідь та період часу з 24.07.2020 по 08.12.2020 ОСОБА_1 міг і власними силами обробити земельні ділянки та використати придбане пальне для обробки сільськогосподарських угідь господарства.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства, суд дійшов до переконливого висновку про те, що відповідачем не доведено факту зберігання позивачем пального без наявності ліцензії.
Крім того, судом встановлено, що у провадженні Горохівського районного суду Волинської області перебувала справа № 155/6/21 про притягнення керівника фермерського господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до відповідальності за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
За результатами розгляду матеріалів, які надійшли від Горохівського відділу поліції ГУ ДПС у Волинській області відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, постановою Горохівського районного суду від 04.02.2021 у справі №155/6/21, що набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, суд дійшов відповідного висновку з огляду на те, що докази вини ОСОБА_1 у здійсненні ним господарської діяльності (зберігання пального) без одержання ліцензії не є належними та допустимими.
Тобто і у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрито провадження через відсутність встановленого факту адміністративного правопорушення, яке за складом ідентичне податковому правопорушенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оскільки факт здійснення зберігання пального ФГ «Бориса Голуба» без наявності ліцензії не доведений відповідачем належними та допустимими доказами, тому правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481, відсутні.
А тому податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 № 0047910902про застосування до позивача штрафу у розмірі 500 000,00 грн є протиправним і підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що з врахуванням вищенаведеного інші доводи позивача не мають значення для вирішення справи, тому не надає їм правової оцінки.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь ФГ «Бориса Голуба» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у сумі 7500 грн, сплачений квитанцією від 30.04.2021 № 38.
Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.12.2020 № 0047910902.
Стягнути на користь Фермерського господарства "Бориса Голуба" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 7500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Фермерське господарство "Бориса Голуба" (45767, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Піски, код ЄДРПОУ 05441186).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 43143484).
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення складено 29.06.2021