Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1409/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец - Буд", м. Харків
про стягнення 107692,12 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Нощенко Л.Г.
відповідача - Чалий О.В.,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 107692,12 грн. пені за несвоєчасну поставку та недопоставку товару відповідачем згідно умов договору №15/62, укладеного між сторонами 30.01.2020. Витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. позивач просить суд покласти на відповідача. Також у позовній заяві позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.04.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.05.2021 о 10:45.
13.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він прости позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень вказує на те, що сам позивач через зміну кількості замовленої продукції та не виконання умов оплати згідно специфікації №1 до договору №15/92 від 30.01.2020, унеможливив виконання умов спірного договору відповідачем.
Ухвалою суду від 13.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено на 22.06.2021 о 10:30.
У судовому засіданні 22.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 22.06.2021 представник відповідача проти позову заперечував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
30.01.2020 між ПАТ "Енергомашспецсталь" (Покупець, позивач) та ТОВ "Спец-Буд" (Постачальник, відповідач) був укладений договір № 15/92 (далі - Договір), згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник надає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію) загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Договору, ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору є величиною змінною і складається з суми всіх специфі кацій, оформлених до цього договору, але не може перевищувати 20833333,33 грн., без ПДВ, 4166666,67 грн. ПДВ, а всього 25000000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Зміна ціни в односторонньому порядку не допускається крім випадків, встанов лених дим договором. У разі перерахування на поточний рахунок Постачальника передо плати, ціна на товар, що поставляється, зміні не підлягає.
Відповідно до п.п. 5.1-5.3 Договору, строки та умови постачання товару вказуються в специфікаціях. Умовами специфікацій сторони можуть передбачити постачання продукції на підставі відповідної заявки Покупця. У такому разі заявка на постачання продукції буде направлятися Покупцем на адресу Постачальника в електронному вигляді з e-mail ІНФОРМАЦІЯ_2 на e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони погодили, що датою відправлення заявки буде вважатися дата, вказана у скріншоті поштової програми Покупця, за допомогою якої направлена заявка. Належним доказом направлення заявки, буде вважатися скріншот поштової програми Покупця, за допомогою якої направлена заявка. Датою постачання товару вважається дата його передачі Покупцеві Постачальником у встановленому в специфікаціях місці. Сторони також визнають, що електронне листування, що здійснюються між ними з використанням вищевказаних поштових скриньок (e-mail) і зміст такої інформації, мають доказову силу і можуть використовуватися в якості письмового доказу при вирішенні суперечок.
Відповідно до п.п. 13.1, 13.2 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Між сторонами була підписана Специфікація №1 від 30.01.2020 до договору №15/92 від 30.01.2020 про поставку продукції: вапно ВК-1 у кількості 1000 тон вартістю за одиницю 3166,67 грн. без ПДВ на загальну суму 3800004,00 грн. Умови поставки: DDP - м. Краматорськ, склад Покупця, ПАТ "ЕМСС" (згідно з редакцією Інкотермс 2010). Умови оплати: протягом 1 робочого дня за фактом поставки товару на склад Покупця. Термін поставки: протягом 1-2 календарних днів з моменту заявки Покупця, але не пізніше 30.04.2020.
07.04.2020 позивачем відповідачу була направлена заявка на поставку продукції, відповідно до специфікації №1 від 30.01.2020 до договору поставки №15/92 від 30.01.2020.
Проте, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем було поставлено товару загальною кількістю 82,1 тон на суму 311980,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000104 від 19.03.2020, №РН-0000114 від 26.03.2020 та №РН-0000162 від 27.04.2020.
Отже, недопоставка товару складає 917,9 тон на суму 3488023,67 грн.
Відповідно до п. 10.1 Договору за прострочення постачання або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 1% вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення її постачання.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі прострочення постачання та/або не постачання товару більш ніж на 10 календарних днів проти строків, встановлених в договорі, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 3% вартості продукції, що не поставлена в строк, за кожен день прострочення її постачання. Також, Покупець має право відмовитися від подальшого приймання і оплати товару (продукції).
Позивачем здійснено нарахування позивачу штрафних санкцій за договором за прострочення поставки товару, а саме: нарахована пеня у розмірі 2232335,18 грн. за період з 01.05.2020 по 28.05.2020.
Позивач 28.05.2020 направив на адресу відповідача претензію №17/522-1333, про сплату зазначеної пені. Відповідь на дану претензію відповідачем не направлено.
У позовній заяві позивач зазначає, що беручи до уваги приписи ст.ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, врахувавши непомірно великий розмір нарахованої пені порівняно з сумою непоставленого товару, тобто співвідношення розміру неустойки і збитків, позивач зменшує вищезазначений розмір пені до 107692,12 грн. та просить суд стягнути з відповідача саме цю суму.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов спірного договору та Специфікації, відповідач зобов'язався здійснити поставку товару: вапно ВК-1 у кількості 1000 тон на загальну суму 3800004,00 грн., за визначеною адресою, у строк: до 30.04.2020.
Матеріалами справи та поясненнями обох сторін встановлено, що за вказаною специфікацією товар поставлено частково. Доказів поставки товару у повному обсязі та у визначені договором строки або продовження строку поставки, припинення правовідносин сторін, суду не надано, відповідач факт часткової поставки товару не заперечив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання договірного зобов'язання щодо поставки обумовленого товару у визначений строк.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача, висловлені у судовому засіданні 22.06.2021 щодо не отримання ним заявки на поставку товару, з огляду на наступне.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У судовому засіданні 22.06.2021 відповідач зазначив, що невиконання ним умов договору відбулося через не отримання ним заявки позивача на поставку товару. Проте, жодних доказів на підтвердження обставин, які б звільняли відповідача від обов'язку здійснити поставку товару у визначений договором та Специфікацією строк у повному обсязі та покладення на нього відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, суду не надано. Натомість матеріали справи містять копію заявки №15/105 від 07.04.2020, надану позивачем, про поставку товару за спірним договором та специфікацією. Крім того, не повна поставка товару відповідачем також підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними про поставку товару за спірним договором. Протилежного відповідачем суду не доведено. Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
За наведених мотивів, суд відхиляє доводи відповідача як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовані встановленими обставинами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 10.1 Договору за прострочення постачання або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 1% вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення її постачання.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі прострочення постачання та/або не постачання товару більш ніж на 10 календарних днів проти строків, встановлених в договорі, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 3% вартості продукції, що не поставлена в строк, за кожен день прострочення її постачання.
Згідно зі статтею 230, пункту 4 статті 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання.
Зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання та в силу наведених приписів закону і умов договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені є правомірними.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом, за допомогою Юридично-пошукової системи "Законодавство" здійснено перерахунок пені, з урахуванням вказаної норми Закону, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 42694,93 грн. за період з 01.05.2020 по 28.05.2020.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код ЄДРПОУ 32676473) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) - 42694,93 грн. пені та 899,95 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код ЄДРПОУ 32676473).
Повне рішення підписано 29 червня 2021 року.
Суддя О.В. Погорелова