Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/782/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемелі груп «Спец поставка», 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 оф. 1
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 61022, м. Харків, м-н. Свободи, буд. 5, 6 під., 1 пов., кім. 5
провизнання незаконною та скасування вимоги
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Лисокобилка А.Ю., самопредставництво.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемелі груп «Спец поставка» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання незаконною та скасування вимоги № 70-02/Л-170 від 13.01.2020 року про надання інформації. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемелі груп «Спец поставка» (вх. № 782/21) залишено без руху.
26.03.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 6907) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
15.04.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8636) у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 39-42).
Ухвалою суду від 22.04.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до "25" травня 2021 року.
29.04.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 9486) у якій останній, просить суд, визнати незаконною та скасування вимоги № 70-02/Л-170 від 13.01.2020 року про надання інформації. Також стягнути судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн. (а.с. 51-52).
Ухвалою суду від 25.05.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Закрито підготовче провадження у справі № 922/782/21. Призначено справу до розгляду по суті на 03.06.2021 року.
Ухвалою суду від 03.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті, оголошено перерву до 01.07.2021 року.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року виправлено описку допущену при оголошенні 03.06.2021 року ухвали суду від 03.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання у справі № 922/782/21, а саме вважати вірним "судом з розгляду справи по суті, оголошено перерву до "24" червня 2021 р. о(б) 12:00 год. ".
Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу ухвали суду від 16.06.2021 року та телефонограма від 18.06.2021 року за № 673/21.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні заперечення, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши заперечення уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, на адресу останнього від Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідача) надійшла вимога за №70-02/Л-170 від 13.01.2021 року про надання інформації (а.с. 7-10).
На думку позивача, дана вимога є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем у вимозі запитано інформацію та копії документів, які, на думку останнього, є незаконними та необґрунтованими. При цьому, обґрунтовуючи необхідність отримання визначеної вимозі інформації та копій документів, відповідач посилався на приписи статей 3, 17, 22, 22-1 Закону України «Про антимонопольний комітет України», Положення «Про територіальне відділення Антимонопольного комітету України» затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001року № 32-року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 року, за № 291/5482.
Також посилається на вимоги пункту 5 статті 17, статті 22, 22-1 Закону України «Про антимонопольний комітет України» та зазначає, що зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що з метою забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, Антимонопольний комітет України або голова територіального відділення, наділений повноваженнями на витребування від суб'єктів господарювання інформації, в тому числі з обмеженим доступом за умови, зокрема, розгляду заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або в інших передбачених законом випадках, та зазначає, що право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію у суб'єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання таким органом певних повноважень.
За твердженнями позивача, випадки у яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, повинні визначатися приписами чинного законодавства. Відтак доведення законності таких вимог напряму залежить від доведення факту здійснення того чи іншого повноваження, з яким закон пов'язує їх право вимагати інформацію. Тому реалізація права Антимонопольного комітету України на витребування інформації має бути обумовлена настанням певних передбачених законом обставин. Крім того, голова Антимонопольного комітету України або голова територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважений вимагати від суб'єктів господарювання інформації, у тому числі з обмеженим доступом за умови розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У зв'язку із чим, за твердженнями позивача, відповідачем не доведено виникнення будь-яких обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для реалізації відповідачем повноважень на витребування інформації, а отже, у відповідача, в свою чергу, були відсутні належні повноваження на формування вимоги.
Вищевказані обставини стали підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Згідно вимог частини 1 статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено: що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Антиконкурентними узгодженими діями, відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
У свою чергу, статтею 17 даного Закону чітко визначені повноваження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, серед яких (пункт 5) такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічні повноваження голови територіального відділення АМКУ закріплені у підпункті 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001року № 32-р.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України'розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання (стаття 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
З аналізу вищевикладеного слідує, що голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у межах його повноважень надано право вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, а вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.
При цьому, право Антимонопольного комітету України вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання не ставиться в залежність від факту початку ним розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Законодавством України не передбачено можливості суб'єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №910/13472/18, та від 26.09.2019 року у справі №910/12393/18.
Крім того Верховний суд у справі № 908/1212/19 від 28.05.2020 року зазначив, що згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Також верховний суд зазначив, що у зверненні з касаційною скаргою скаржником залишено поза увагою сталу та послідовну практику Верховного Суду у застосуванні норм права, а саме, статей 3, 5, 7, 17, 22, 22-1 Закону № 3659, яка полягає у тому, що: враховуючи положення наведених норм чинного законодавства орган АМК у межах наданих йому повноважень має право витребувати у суб'єкта підприємницької діяльності відповідну інформацію (необхідну, в тому числі, для проведення дослідження на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях юридичної особи під час проведення, зокрема, процедури закупівлі), а такий суб'єкт господарювання, у свою чергу, зобов'язаний надати таку інформацію у встановлений строк. Так, саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Крім того, відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування органом АМК необхідної йому інформації підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом у низці постанов, зокрема: від 06.03.2018 року у справі №922/1483/17, від 13.03.2018 року у справі №910/2370/17, від 27.03.2018 року у справі №922/2274/17, від 17.04.2018 року у справах №922/2273/17 та №917/637/17, від 19.06.2018 року у справі №917/1410/17, від 20.09.2018 року у справі №915/17/18, від 13.11.2018 року у справі №922/82/18, від 12.02.2019 року у справі №915/352/18, від 23.04.2019 року у справі №915/827/18, від 11.06.2019 року у справі №908/1140/18, від 04.07.2019 року у справі №910/13461/18, від 01.08.2019 року у справі №910/15697/18, від 07.08.2019 року у справах №910/13460/18 та №910/13472/18, від 26.09.2019 року у справі №910/12393/18, від 24.10.2019 року у справі №904/781/19, від 19.12.2019 року у справі №910/12403/18, від 23.01.2020 року у справі №910/13204/18, від 30.04.2010 року у справі №910/10980/19.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу вищевикладеного слідує, що право відповідача вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання не ставиться в залежність від факту початку ним розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У зв'язку зі чим, посилання позивача на те, що голова Антимонопольного комітету України або голова територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважений вимагати від суб'єктів господарювання інформації, у тому числі з обмеженим доступом за умови розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не приймається судом, та є таким що спростовується вищевикладеними нормами.
Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 8636 від 15.04.2021 року) зазначив, що з метою виконання завдань, покладених на відділення Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 29.12.2020 року №13-01/1314 здійснюється дослідження щодо наявності або відсутності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно -монтажне управління» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемелі груп» «Спец поставка» ознак порушення законодавства про захист економічно конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, які проводились за допомогою електронних закупівель « Ргоzrro ». Позивач не погодився із зазначеною вимогою та звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання незаконною та скасування вимоги виконуючого обов'язки голови відділення від 13.01.2021 року №70-02/Л-170 про надання інформації.
В обґрунтування позовної заяви Позивач зазначає, що випадки, в яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, повинні визначатись приписами чинного законодавства. Доведення законності таких вимог залежить від доведення факту здійснення того чи іншого повноваження, з яким закон пов'язує право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію.
Також посилається на те, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважений вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, за умови розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач заперечує проти позовних вимог вважає вищезазначені твердження позивача необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам діючого законодавства, та зокрема зазначає, що саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Разом з тим, законодавством України не передбачено можливості суб'єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного суду від 07.08.2019 року у справі № 91/13472/18 та від 26,09,2019 року у справі № 910/12393/18.
Тому, виходячи з положень Закону України «Про Антимонопольний комітет України» відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у позивача відповідну інформацію (необхідну для здійснення дослідження наявності або відсутності у діях товариств ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції), а позивач у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлений строк.
Узв'язку із чим, за твердженнями відповідача вимога про надання інформації за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а є лише способом отримання інформації і не може порушувати прав позивача (а.с. 39-42).
Позивач у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 9846 від 29.04.2021 року) зокрема зазначив, що вимога № 70-02/Л-170 від 13.01.2021 року про надання інформації відносно позивача була підписана виконуючою обов'язки голови Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України ОСОБА_1 , що на думку останнього вступає у протиріччя з приписами пункту 5 статті 17 Закону України «Про антимонопольний комітет України», оскільки розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачене законом (а.с. 51-52).
Суд не приймає посилання позивача на те, що вимога № 70-02/Л-170 від 13.01.2021 року про надання інформації відносно позивача була підписана виконуючою обов'язки голови Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України ОСОБА_1 , що на думку останнього вступає у протиріччя з приписами Закону України «Про антимонопольний комітет України», оскільки інформація щодо керівництва Східногоміжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є загальнодоступною, та розміщена на сайті відповідача у мережі Інтернет, де зазначено склад керівництва відповідача, а саме голова відділення ОСОБА_2 , заступник голови ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у позивача відповідну інформацію, необхідну для здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання під час проведення електронних закупівель на «Ргоzrro», а позивач, зі свого боку, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлений строк.
При цьому, суд зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі суд керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, про відсутність підстав для визнання незаконною та скасування вимоги Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України № 70-02/Л-170 від 13.01.2020 року про надання інформації. У зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Керуючись, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемелі груп «Спец поставка» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 оф. 1, ЄДРПОУ 40958183);
відповідач: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, буд. 5, 6 під., 1 пов., кім. 5, ЄДРПОУ 22630473).
Повне рішення складено "29" червня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова