Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1189/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Тихонченко Валентини Данилівни ( АДРЕСА_1 )
до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович (02000, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 47-Б, к. 44); 2. Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович (61001, м. Харків, вул. Молочна, 18, к.25)
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
позивача - Бєзяєв А.А, ордер ПТ № 065440 від 27.04.2021,
відповідача - Невечеров Д.В., довіреність № 76 від 30.02.2021,
третіх осіб - не з'явилися,
Позивач, Фізична особа - підприємець Тихонченко Валентина Данилівна звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 869 від 25.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2021 у справі № 922/1189/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 27.04.2021 на 12:30. Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича та приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича.
26.04.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву Акціонерного банку "Укргазбанк" (вх. № 9542) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 27.04.2021 у справі № 922/1189/21 підготовче засідання відкладено на 25.05.2021 на 12:30.
18.05.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відповідь на відзив ФОП Тихонченко В.Д. (вх. № 11373) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 25.05.2021 у справі № 922/1189/21 підготовче засідання відкладено на 07.06.2021 на 11:00.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі № 922/1189/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021 об 11:30.
Позивач у судове засідання 23.06.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 869 від 25.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.
Відповідач у судове засідання 23.06.2021 з'явився, заявлений позов не визнає та заперечує проти його задоволення.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 23.06.2021 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 23.06.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
14.07.2017 між АБ «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Енерго», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прайд» укладено Генеральний Кредитний договір № 0161/06/2017/0279 та Додаткові договори до Генерального Кредитного договору. А саме: Додатковий договір № 1 до Генерального кредитного договору № 0161/06/2017/0279 від 14.07.2017, Додатковий договір № 2 до Генерального кредитного договору № 0161/06/2017/0279 від 14.07.2017 та Додаткову угоду № 1 від 15.12.2017 до Додаткового договору № 2 від 14.07.2017 (далі - Генеральний кредитний договір).
Для забезпечення виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором між заставодержателем (АБ «Укргазбанк») та Фізичною особою-підприємцем Тихонченко Валентиною Данилівною (заставодавець) було укладено Договір застави №0161/06/2017/0279-Z1 (обладнання), посвідчений приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу 14.07.2017, зареєстрований в реєстрі за №2201 (далі - Договір застави) (а.с. 85-89), відповідно до умов пункту 6.1. якого передбачено право заставодержателя звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках:
- якщо в момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті суми процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісій, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановленому кредитним договором строки;
- у разі порушення позичальником обов'язків за цим та/або кредитним договором.
У зв'язку із порушенням позичальником обов'язків за Генеральним кредитним договором 09.11.2020 АБ «Укргазбанк» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Прайд-Енерго», ТОВ «Компанія «Прайд», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Тихонченко В.Д. про стягнення солідарно заборгованості.
Ухвалою від 16.11.2020 за зазначеною позовною заявою Господарським судом відкрито провадження у справі № 922/3634/20.
25.02.2020 АБ «Укргазбанк» звернувся до приватного Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. із заявою про вчинення виконавчого напису вих.№110/6485/2021 від 25.02.2021.
25.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем був вчинений виконавчий напис № 869 про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: котел водогрійний SAYPET SPYS 800 у кількості 2 (двох) штук, 2016 року випуску, потужністю 8000,000 ккал (928 кВт), довжина 3950 мм. ширина 1600 мм. висота: 2650 мм, діаметр димоходу 400 мм, діаметр водяної труби "5" робочі напруга 380 вольт, робочий тиск 5Бар, максимальна робоча температура теплоносія 85 градусів - Рухоме майно, яке належить на праві власності фізичній особі-підприємцю Тихонченко Валентині Данилівні, на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».
15.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитром Анатолійовичем було відкрито виконавче провадження № 64817466.
15.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитром Анатолійовичем була прийнята постанова про опис та арешт майна боржника.
Звертаючись до суду позивач зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем при вчиненні 25.02.2021 спірного виконавчого напису не було враховано, що останній не мав повноважень вчиняти виконавчий напис по відношенню до позивача, який здійснює свою діяльність у Харківській області, а тому такий напис вчинений нотаріусом поза межами свого нотаріального округу. Крім цього позивач вказує, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом при наявності спору між сторонами щодо розміру заборгованості, оскільки вказує, що в провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №922/3634/20 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» з позовом до ТОВ «Прайд-Енерго» (позивач у даній справі), ТОВ «Компанія «Прайд», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Тихонченко В.Д. про солідарне стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором від 14.07.2017 № 0161/06/2017/0279 у сумі 1690310,75 грн. Не погоджуючись із розміром заборгованості, ТОВ «Прайд-Енерго» звернулось до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним пункту 3.1 додаткового договору № 2 до генерального договору недійсним. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/3634/20 повернуто зустрічний позов ТОВ «Прайд-Енерго» разом із доданими матеріалами. Позивач за зустрічним позовом, не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 року, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. 23.02.2021 Східним апеляційним господарським судом було відкрите апеляційне провадження у справі.
З огляду на вказане вище, позивачем зазначено, що наявний спір за зустрічним позовом, предметом якого було саме оскарження розміру заборгованості, при цьому, позивач наголошує, що станом на день звернення і вчинення виконавчого напису (25.02.2021) вже існував зустрічний позов та було відкрите апеляційне провадження з оскарження відмови у його прийнятті.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у своєму відзиві зазначає, що п 1.4 гл. 16 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 встановлено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимог, місцезнаходження боржника чи стягувача. Крім цього, відповідач наголошує, що АБ «Укргазбанк», звернувшись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису вих.№110/6485/2021 від 25.02.2021. до заяви додав документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, про що зазначено в самої заяві, в розділі «Додатки». Відповідачем також зауважено, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про існування спору щодо заборгованості за кредитним договором на виконання якого було вчинено виконавчий напис, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У даному разі, звертаючись з позовом до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивачем зазначено дві підстави. А саме:
- приватний нотаріус Осипенко Д.О. не мав повноважень вчиняти виконавчий напис по відношенню до позивача, який здійснює свою діяльність у Харківській області, а тому такий напис вчинений нотаріусом поза межами свого нотаріального округу;
- виконавчий напис було вчинено нотаріусом при наявності спору між сторонами щодо розміру заборгованості.
Стосовно доводів позивача про те, що приватний нотаріус Осипенко Д.О. не мав повноважень вчиняти виконавчий напис по відношенню до позивача, який здійснює свою діяльність у Харківській області, а тому такий напис вчинений нотаріусом поза межами свого нотаріального округу, суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.
Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.
Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, вчинення якої визначається Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 71-73, 85 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.
Підпунктом 1.4. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.
Виходячи з аналізу наведеного, суд зазначає про те, що виконавчий напис може бути вчинений будь-яким нотаріусом незалежно від місцезнаходження боржника чи здійснення останнім господарської діяльності, а відтак доводи відповідача про відсутність у нотаріуса повноважень на його вчинення є такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні законодавства, а отже є безпідставними.
Стосовно доводів позивача про те, що на момент вчинення вказаного нотаріального напису існував спір щодо заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Також, підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 1.4. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Окрім того, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У відповідності до пункту 1-1 Переліку, для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
При цьому, статтею 42 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження.
Враховуючи вищенаведене норми чинного закону, господарський суд зазначає, що ключовим питанням при розгляді спорів щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є встановлення обставин наявності чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Як вбачається з виконавчого напису №869 від 25.02.2021, на момент вчинення нотаріального напису нотаріусом встановлено, що рухоме майно, на яке звертається стягнення, передане в заставу на підставі Договору застави (обладнання) №0161/06/2017/0279-Z1 від 14 липня 2017 року, посвідченого Бондаренко О.І., приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2201 (яким забезпечується виконання зобов'язання по Генеральному кредитному договору №0161/06/2017/0279 від 14 липня 2017 з додатковими угодами та договорами до нього, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд-Енерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прайд".
За рахунок коштів, отриманих від реалізації Рухомого майна, пропонується задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» у розмірі 1477781,91 гривень, з яких:
За додатковим договором № 1 від 14.07.2017 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд-Енерго" та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" до Генерального кредитного договору №0161/06/2017/0279 від 14 липня 2017 року - 363846,74 гривень: 355553,06 гривень - заборгованість по кредиту прострочена; 8293,68 гривень - заборгованість по процентах прострочена.
За додатковим договором № 2 від 14.07.2017 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю " Прайд-Енерго" та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" до Генерального кредитного договору №0161/06/2017/0279 від 14 липня 2017 року - 1113872,17 гривень: 739000,00 гривень - заборгованість по кредиту строкова; 352917,02 гривень - заборгованість по кредиту прострочена: 21955,15 гривень - заборгованість по процентам поточна;
Строк, за який проводиться стягнення - з 14.07.2017 по 04.03.2020 та становить 1477718,91 гривень.
Таким чином, станом на 25.02.2021 (момент вчинення нотаріального напису) у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 1477718,91 грн., строк виконання, якої настав.
При цьому, із наявних матеріалів справи убачається, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем у відповідному розмірі, як і не надано суду контрозрахунку такої заборгованості, доказів того, що строк сплати такої не настав, чи інших доказів, які спростовували правильність нарахування такої заборгованості.
Водночас посилання позивача на те, що в провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №922/3634/20 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» з позовом до ТОВ «Прайд-Енерго» (позивач у даній справі), ТОВ «Компанія «Прайд», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Тихонченко В.Д. про солідарне стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором від 14.07.2017 року №0161/06/2017/0279, який станом на момент вчинення нотаріального напису не був розглянутий, що свідчить про існування спору щодо заборгованості, суд оцінює критично, оскільки наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису, більше того, кредитор не обмежений в виборі способу захисту своїх порушених прав та вправі, як звернутись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису так і звернутись до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.
Вказана правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц.
Крім цього, позивач стверджує, що в межах вказаної справи ТОВ «Прайд-Енерго» не погоджуючись із розміром заборгованості, звертався до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним пункту 3.1 додаткового договору № 2 до генерального договору недійсним, який ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 року повернуто ТОВ «Прайд-Енерго» разом із доданими матеріалами.
У подальшому ТОВ «Прайд-Енерго» звертався до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
23.02.2021 Східним апеляційним господарським судом було відкрите апеляційне провадження у справі.
Вищенаведене, на думку позивача, свідчить про наявність спору за зустрічним позовом, предметом якого було саме оскарження розміру заборгованості, який станом на день звернення і вчинення виконавчого напису (25.02.2021) вже існував.
Проте із цими доводами позивача суд не погоджується, оскільки як вбачається з тексту зустрічного позову долученого до позовної заяви (а.с. 13-16), ТОВ «Прайд-Енерго» звертався до суду з вимогами про визнання недійсним пункту 3.1 додаткового договору № 2 до генерального договору недійсним, при цьому, жодним чином позивачем не заперечувалось обставин щодо наявної заборгованості за кредитним договором. Слід також звернути увагу на те, що предметом судового розгляду апеляційної інстанції було саме процесуальна підставність прийнятого господарським судом рішення про повернення вказаного зустрічного позову, а не дослідження питання щодо розміру заборгованості.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, враховуючи також те, що відповідач не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, а також те, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вимоги позивача, викладені в позовній заяві, є недоведеними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відмови в задоволенні позову не спростовує.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову в позові, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" червня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв