Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/373/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс", смт. Пісочин
про стягнення 106189,17 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Панасейко О.Ю. дов. № 40-1016/24 від 06.03.2020 року
відповідача - Зіноватний В.В. дов. від 01.03.2021 року
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс", смт. Пісочин, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань, яка складає 106189,17 грн., з яких: 96869,47 грн. основного боргу, 915,38 грн. пені, 4866,97 грн. інфляційних втрат, 3537,35 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 01 березня 2021 року на 11:20 годин.
Протокольною ухвалою суду від 01 березня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 25 березня 2021 року на 11:30 годин.
10 березня 2021 року через канцелярію суду, подано відзив (вхідний № 5634) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
25 березня 2021 року через канцелярію суду, Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано заяву (вхідний № 6813), в якій позивач просить вважати вірним адреси житлових будинках відповідача, в які згідно договору купівлі-продажу № 13740 від 01 жовтня 2010 року позивач здійснює постачання теплової енергії, а саме: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Квартальна, буд. 5/9, вул. Кушнарьова, буд. 1А. Суд, задовольняє заяву позивача та долучає її до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 25 березня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 06 квітня 2021 року на 12:20 годин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 12 травня 2021 року та відкладено підготовче засідання на 20 квітня 2021 року на 11:40 годин.
Протокольною ухвалою суду від 20 квітня 2021 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2021 року на 10 годин.
13 травня 2021 року через канцелярію суду, Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано клопотання (вхідний № 10864) про поновлення строку позовної давності.
13 травня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" подано заперечення (вхідний № 10863) на заяву про виправлення описки, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 10 червня 2021 року до 10 годин.
17 травня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" подано заперечення (вхідний № 11194) на клопотання про поновлення строків позовної давності, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.
09 червня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" подано клопотання (вхідний № 13514) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 10 червня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 14 червня 2021 року до 12:30 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 жовтня 2010 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем, теплопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" (відповідачем, споживачем) був укладений договір №13740 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.
Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень
Згідно пункту 6.4 договору відповідач за 3 днів до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Відповідно до пункту 6.5 договору, розрахунки за тепловою енергією проводяться за показниками приладів комерційного обліку, якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця.
Згідно пункту 6.6 договору, розрахунки за тепловою енергією без приладів комерційного обліку, проводяться якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.
Як зазначає позивач, на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювального сезону 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 років та договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13740 від 01 жовтня 2010 року, було здійснено постачання теплової енергії до службових приміщень, не розподільних квартир №№99, 100 місць загального користування нерозподілених квартир №№ 99.100 відповідача, розташованих в житлових будинках за адресами: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Квартальна, буд. 5/9, вул. Кушнарьова, буд. 1А.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на підключення/відключення теплової енергії, а саме: - №177/6869 від 17 жовтня 2017 року, №177/7483 від 07 листопада 2017 року, №177/7558 від 10 квітня 2018 року, № 177/7600 від 10 квітня 2018 року, №177/8488 від 29 жовтня 2018 року, №177/8447 від 25 жовтня 2018 року, №177/9446 від 09 квітня 2019 року, №177/9405 від 08 квітня 2019 року, №177/10271 від 29 жовтня 2019 року, №177/11144 від 08 квітня 2020 року.
Також позивачем було виставлено та направлено за спожиту теплову енергії, рахунки.
Станом на 01 лютого 2020 року заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" перед позивачем складає 96869,47 грн.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" у загальному розмірі 106189,17 грн. (з урахуванням пені, процентів) утворився за період постачання теплової енергії з січня 2018 року по квітень 2020 року.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно розрахунку нарахувань по Товариству з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс", особового рахунку 17710-3247, всього по цьому рахунку за січень 2018 року нараховано:10.42629 Гкал на загальну суму 13792,27 грн.
Згідно частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 08 лютого 2021 року.
Враховуючи, що позивач дізнався про наявність свого порушеного права у січні 2018 року, у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових коштів за постачання теплової енергії у гарячій воді, та зважаючи на те, що позовна заява була подана до суду тільки на початку лютого 2021 року, суд доходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за зверненням до суду та захистом своїх прав та інтересів в частині стягнення грошових коштів за січень 2018 року у загальному розмірі 13792,27 грн.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 2 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим (Постанова об'єднаної палати КГС СУ від 15 травня 2020 року по справі № 922/16467/19).
Відповідно до висновку Великої Палати ВС, які викладені у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини: є об'єктивно непереборними; не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення; пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підтверджені належними доказами.
Дослідивши клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд вважає його необґрунтованим, оскільки невжиття суб'єктом господарювання заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суд.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності та застосовує наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача частини основного боргу у розмірі 13792,27 грн. Позов в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 83077,20 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 915,38 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в інформаційно-пошуковій системі "Ліга", суд вважає його невірним та таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених арифметичних та методологічних помилок.
Здійснивши перерахунок штрафної санкції, з урахуванням приписів статті 231 Господарського кодексу України, суд встановив, що арифметично вірною та такою, що повністю відповідає положенням чинного законодавства є сума пені в розмірі 915,38 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4866,97 грн. та 3% річних у розмірі 3537,35 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми інфляційних втрат та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4866,97 грн. та 3% річних у розмірі 3537,35 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1975,16 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Квартальна, 5/9, код ЄДРПОУ 34784772) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 83077,20 грн. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Квартальна, 5/9, код ЄДРПОУ 34784772) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 915,38 грн. пені, 4866,97 грн. інфляційних втрат, 3537,35 грн. 3% річних та 1975,16 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "24" червня 2021 р.
Суддя П.В. Хотенець