24.06.2021 Справа№ 914/1415/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
заяви Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м.Львів
про забезпечення позову
у справі №914/1415/21
за позовом Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м.Львів
до відповідача 1 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Львів
відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-студія «Ключ», м.Львів
та відповідача 3 Приватного підприємства «Га Кра», м.Львів-Винники
про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м.Львів
до відповідача 1 Приватного підприємства «Га Кра», м.Львів-Винники
та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-студія «Ключ», м.Львів
про визнання недійсним одностороннього правочину, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу
На розгляд Господарського суду Львівської області 18.06.2021 р. надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Приватного підприємства «Га Кра» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-студія «Ключ» про визнання недійсним одностороннього правочину, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу у справі №914/1415/21 за позовом Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-студія «Ключ» та Приватного підприємства «Га Кра» про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвалою суду від 23.06.2021 р. позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду доказів внесення на депозитний рахунок суду 28000 грн (суми, яку суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець).
22.06.2021 р. до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2641/21 від 22.06.2021 р.), в якій заявник просив суд:
- накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 37,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 37,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом другим частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позовна заява.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
В позовній заяві Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів стверджувало, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2002 р., укладеного із ПП «Га Кра», належить на праві власності 1/2 частина автостоянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а власником іншої 1/2 частини автостоянки в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 був відповідач 1 - ПП «Га Кра» на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.1994 р., зареєстрованого у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 05.04.1995 р.
В позовній заяві третьої особи йдеться про те, що вищевказана автостоянка за адресою: АДРЕСА_1 була об'єктом нерухомого майна, до складу якої як складної речі входили: 2 вартових приміщення площею 40,4 кв.м під літ.«А-2» та площею 37,6 кв.м під літ.«Б-2», металеві ворота під літ. « 1; 3; 4», огорожі під літ.« 5», асфальтно-бетонного замощення під літ.«І», електричної опори під літ.«ІІ».
Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів заявляло, що відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки автостоянки від 01.02.2006 р. ПП «Га Кра» продало ТзОВ «Дизайн-Студія Ключ» 1/2 частки автостоянки, чим порушило переважне право ПГіТО «Автотехпослуги» на купівлю відповідної частки в спільному майні, оскільки не повідомило останнього про свій намір продати 1/2 частку автостоянки за відповідною ціною та іншими умовами, а наявний в матеріалах нотаріальної справи лист від 01.02.2006р. №17 директора ПГіТО «Автотехпослуги» ОСОБА_1 про відмову від переважного права позивача на купівлю як односторонній правочин був вчинений з перевищенням його повноважень і з порушенням виимог чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
У зв'язку з цим, ПГіТО «Автотехпослуги» просило суд визнати недійсним односторонній правочин - лист директора Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» від 01.02.2006 р. №17 про відмову від переважного права., а також перевести на Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частки автостоянки від 01.02.2006 р., укладеним між ПП «Га Кра» та ТзОВ «Дизайн-Студія «Ключ».
У заяві про забезпечення позову ПГіТО «Автотехпослуги» звернуло увагу суду на те, що у випадку задоволення судом його позову до нього перейде право власності на таку 1/2 частки автостоянки в АДРЕСА_1 , що була предметом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу від 01.02.2006 р.
Заявник повідомив, що після укладення договору купівлі-продажу 1/2 частки автостоянки від 01.02.2006 р. право власності на неї перейшло від ПП «Га Кра» до ТзОВ «Дизайн-Студія «Ключ», і в подальшому на підставі розпоряджень Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради нежитловій будівлі площею 37,6 кв.м, що входила в склад вищевказаної 1/2 частки автостоянки, було присвоєно новий будинковий номер АДРЕСА_1 , а також оформлено право приватної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 37,6 кв.м. за ТзОВ «Дизайн-Студія «Ключ».
Заявник переконаний, що відповідач 2 - ТзОВ «Дизайн-Студія «Ключ» як власник цього нежитлового приміщення має реальну можливість і може вчиняти дії по його відчуженню відтак в даному випадку існує необхідність і передбачені ст.136 ГПК України підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позову, так як в разі відчуження ТзОВ «Дизайн-Студія Ключ» нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 іншій особі, позивач для ефективного захисту своїх прав змушений буде звертатись в суд зі ще одним позовом про оспорення наступного правочину
При цьому, на переконання заявника, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 та заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на нежитлове приміщення, є тимчасовими заходами, які направлені на недопущення утруднення, унеможивлення виконання судового рішення, а також на недопущення ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав ПГіТО «Автотехпослуги» і такі заходи забезпечення позову не призведуть до порушення прав та законних інтересів відповідача - ТзОВ «Дизайн-Студія «Ключ», оскільки не позбавлять власника права володіти і користуватись майном, а лише тимчасово унеможливлять здійснення відчуження такого майна, тобто не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до положень статей 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з нормами ст.362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви третьої особи, предметом вимог є, в тому числі, і переведення на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, прав та обов'язків покупця за договором, за яким ТзОВ «Дизайн-студія «Ключ» фактично набуло право власності на 1/2 частини автостоянки, що на даний час становить нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 37,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
На переконання суду, невжиття заходів щодо заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 37,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача у випадку задоволення позову та переведення на нього прав та обов'язків покупця за договором, тобто можливого набуття ним права власності на це приміщення.
Суд виходить з того, що саме по собі задоволення позову не призведе до подальшої можливості ПГіТО «Автотехпослуги» фактично вступити в свої правомочності власника та не дозволить йому повною мірою реалізовувати повноваження щодо володіння, користування, розпорядження майном без необхідності ініціювати подальші судові процеси для поновлення своїх прав у випадку, якщо дане рухоме майно буде перебувати у власності третіх осіб, які при неодноразовому відчуженні речей можуть бути невідомі навіть відповідачеві 2. Натомість, вжиття таких заходів забезпечення позову у даній справі уможливить ефективне та остаточне поновлення позивача в правах, за захистом яких він звернувся до суду.
Потенційна можливість відповідача 2, право власності якого зареєстроване у Державному реєстрі, відступати своє право власності на нежитлове приміщення, випливає з самого змісту права власності - права власника вчиняти стосовно свого майна такі дії.
Отже, наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову щодо заборони відповідним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 37,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підтверджена достатніми доказами, тому вжиття таких заходів є обгрунтованим та необхідним.
Водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
При цьому такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам, на забезпечення яких їх слід вжити, оскільки стосуються дій виключно з майном, щодо якого існує спір у справі.
Вищезгадані заходи забезпечення позову, вжити які суд має намір, є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (неможливість позивачеві у випадку задоволення позову набути право володіти, користуватись, розпоряджатись майном, необхідність встановлювати осіб, яким було передано майно, звертатись до них з відповідними вимогами, в тому числі і в судовому порядку, та нести пов'язані з цим витрати тощо) значно переважають можливі негативні наслідки від вжиття таких заходів, оскільки заборона вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності не тягне за собою повну неможливість використання цього майна в господарській діяльності і не припиняє володіння ним відповідача 2, а також вжиття заходів не здатне нанести жодних збитків іншим особам, які не мають права власності на майно.
Те, що право власності відповідача 2 було зареєстровано ще у 2006 році, а товариство не вчинило дій, які могли би підтвердити намір відчужити приміщення, не спростовує висновки суду про наявність у відповідача 2 як одноособового власника можливості вільно розпорядитись майном, якщо не вжити заходів забезпечення позову.
Правова позиція стосовно відсутності необхідності у доказуванні заявником існування у власника намірів відчужити належне йому майно викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі №753/22860/17.
У постанові від 19.02.2021 р. у справі №643/12369/19 Верховний Суд роз'яснив, що арештом майна є накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а забороною на відчуження об'єкта нерухомого майна є перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд вважає, що слід вжити заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відповідним органам реєструвати відчуження чи зміни у праві власності власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки накладення арешту на майно є надмірним втручанням у здійснення права власності відповідачем 2, а останній, навіть враховуючи наявність спору про право на майно та необхідність забезпечення позовних вимог, має право користуватись своїм майном і одержувати від цього прибуток, здійснюючи таким чином свою підприємницьку діяльність.
Такий підхід ґрунтується на принципі верховенства права, закріпленому у статті 129 Конституції України, відповідає засадам справедливого суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання при обранні заходу забезпечення позову належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб.
Заходи забезпечення позову, які вважає за необхідне вжити суд, не зупиняють діяльності відповідача 2 та не порушують прав третіх осіб, а є спрямованими на їх захист, запобігають ймовірним порушенням прав позивача і не суперечать ст.137 ГПК України.
Як встановлено ч.ч.5-6 ст.140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та необхідність вжиття деяких з заходів, про вжиття яких просить заявник.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про забезпечення позову задоволити частково.
2. Вжити заходів забезпечення позову.
3. Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 37,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1274532846101).
4. Дана ухвала набирає законної сили в день її постановлення, тобто 24.06.2021 р.
5. Ухвала є виконавчим документом в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» і може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років.
6. Стягувачем за цією ухвалою є: Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м.Львів, вул.Сосюри, 46 (ідентифікаційний код 05508737)
7. Боржниками за цією ухвалою є: органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно, приватні та державні нотаріуси, державні реєстратори органів місцевого самоврядування, в тому числі особи, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, які можуть вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 37,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1274532846101).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя З.П. Гоменюк