вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1178/21
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Логістсервіс» (14027, м. Чернігів, вул. Освіти, буд. 45, кв. 40, код ЄДРПОУ:37804534, адреса для листування: 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 145)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС ЛТД» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, буд. 19, код ЄДРПОУ:24591106)
про стягнення 115 786,00 грн.
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Логістсервіс» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС ЛТД» (відповідач) про стягнення 115 786,00 грн. Також позивач просив покласти судові витрати на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні №217/03/12 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Крім того, даною ухвалою, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
31.05.2021 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог. Крім того, представник відповідача зазначив про те, що ухвалу про відкриття провадження по справі №911/1178/21 ТОВ «РЕСУРС ЛТД» не отримувало, а випадково дізналось про розгляд справи з порталу «Судова влада».
24.05.2021 на підставі поданої заяви представник ТОВ «РЕСУРС ЛТД» ознайомився із матеріалами даної справи, що підтверджується його розпискою на заяві про ознайомлення від 18.05.2021. Відтак, відповідач вважає, що після ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи у відповідача виникла можливість в порядку ст. 165, 178 ГПК України підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву. Тому на підставі вищевикладеного строк для подання відзиву слід відраховувати від дати ознайомлення з матеріалами справи.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви було направлено відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, з досліджених матеріалів видно, що зазначені документи повернуто з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» та «Повернення за зворотною адресою» відповідно, а отже відповідач не був ознайомлений з позовними вимогами, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати відзив на позов, визнати заявлені вимоги або заперечувати проти їх задоволення.
Враховуючи викладені обставини, а також з метою реалізації прав відповідача подати відзив, суд вирішив за власною ініціативою продовжити відповідачеві строк на подання відзиву до 08.06.2021 включно.
22.06.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Заява мотивована тим, що викладені у позовній заяві обставини потребують додаткового детального дослідження, що ускладнює справу та робить неможливим її розгляд у спрощеному позовному провадженні, у зв'язку з чим відповідач вважає за доцільне здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Відповідач стверджує, що дана заява була подана ним поштовим зв'язком одним конвертом разом з відзивом. Як зазначив представник відповідача, після ознайомлення з матеріалами справи він «не побачив її у матеріалах справи». За припущенням представника відповідача «можливо по якимось причинам дана заява могла десь загубитись».
Розглядаючи заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарський суд зазначає наступне.
За правилами ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Вказану заяву відповідач мав право подати у строк до 08.06.2021 включно (враховуючи, те що судом було продовжено строк на подання відзиву). Однак, відповідну заяву з додатками відповідачем подано до суду лише 22.06.2021, тобто з пропуском встановленого судом строку.
Дослідивши конверт, у якому надійшов відзив на позов та опис вкладення у даний лист судом не виявлено заяви про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження чи зазначення про відправлення такої заяви в описі-вкладення.
Оскільки заяву про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження подано після закінчення встановленого судом процесуального строку, а доказів того, що відповідна заява подана відповідачем у строк, судом не виявлено, то на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України суд залишає вказану заяву без розгляду.
Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.12.2020 між Приватним підприємством «Логістсервіс» (виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС ЛТД» (Замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні №217/03/12, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, які замовник надає виконавцеві для транспортування в міжнародному та внутрішньому сполученні. Кількість та вид вантажу, маршрут слідування, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ставки, обумовлюються разовими заявками додатково перед кожним конкретним перевезенням.
В заявках №217/04/12-1 та №217/04/12-1 від 12.04.2020 сторони узгодили, зокрема, найменування вантажу; місце завантаження; дату доставки вантажу; вартість перевезення, умови і форму оплати; номер транспортного засобу, П.І.Б. водія.
Згідно пункту 3 договору, оплата послуг здійснюється відповідно виставленого рахунку та акту виконаних робіт чи після замитнення вантажу виконавця після доставки вантажу отримувачу і виставленню рахунку, акту протягом трьох банківських днів (якщо інше не передбачено заявкою) в безготівковому розрахунку.
Як зазначив позивач, він виконав свої зобов'язання за договором, на підтвердження чого надав копії міжнародних товарно-транспортних накладних СМR № 1220/04 та № 1220/03.
26.03.2021 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав відповідачеві рахунки-фактури на оплату послуг, міжнародні товарно-транспортні накладні з відмітками про одержання вантажу, акти виконаних робіт (послуг).
За твердженням позивача, відповідач у свою чергу не виконав зобов'язання за договором та заявками та не здійснив оплату вартості послуг з перевезення вантажу в сумі 115 786,00 грн., що на день оплати еквівалентно 3400 Євро за офіційним курсом, встановленим Національним банком України.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги стверджуючи про те, що ТОВ «РЕСУРС ЛТД» не укладав з ПП «Логістсервіс» жодного договору чи заявки на перевезення, а копії Договору №217/03/12 та заявок, які надані позивачем, містять підроблений відтиск печатки та підпис директора відповідача.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, відповідач звернувся до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 358 КК України.
Крім того, відповідач зазначив про те, що банківський рахунок, вказаний на договорі та заявці, не належить ТОВ «РЕСУРС ЛТД», оскільки всі рахунки відповідача відкриті лише в АТ «Приватбанк».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та ст.ст. 929, 930 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт надання позивачем відповідачеві послуг за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні №217/03/12, укладеного між сторонами, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні копії вироку суду, що набрав законної сили, про притягнення певної (их) особи (іб), що вчинила відповідний злочин, до кримінальної відповідальності, з яких суд може дійти однозначного висновку щодо встановлення обставин скоєння даних протиправних дій, їх кваліфікації, а також встановлення винних у цьому осіб.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт заборгованості відповідача за надані послуги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 115 786,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Представництво інтересів відповідача у суді здійснювалося адвокатом Васильєвим О.М. на підставі ордеру №1010827, копія якого міститься в матеріалах справи.
05.04.2021 року між Адвокатським об'єднанням «Міжнародний правовий захист» (Виконавець) та Приватним підприємством «Логістсервіс» (Замовник) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №01/04/2021, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику правничу допомогу пов'язану з представництвом інтересів замовника з питань вирішення спору, що виник між Приватним підприємством «Логістсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС ЛТД» з приводу надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до п. 3.1., за послуги, передбачені даним договором , замовником здійснюється оплата у розмірі 6000,00 грн., у строк, що не перевищує 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання даного договору.
14 квітня 2021 року Адвокатським об'єднанням «Міжнародний правовий захист» та Приватним підприємством «Логістсервіс» підписано акт прийняття-передачі наданих послуг.
Відповідно до платіжного доручення № 280 від 14.04.2021 ПП «Логістсервіс» перерахувало Адвокатським об'єднанням «Міжнародний правовий захист» 6000,00 грн. за надання правничої допомоги за Договором про надання професійної правничої допомоги №01/04/2021.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Від відповідача не надходило клопотань стосовно зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, відповідно до ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 6000, 00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС ЛТД» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, буд. 19, код ЄДРПОУ:24591106) на користь Приватного підприємства «Логістсервіс» (14027, м. Чернігів, вул. Освіти, буд. 45, кв. 40, код ЄДРПОУ:37804534, адреса для листування: 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 145) 115 786 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору та 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.06.2021
Суддя Т.Д. Лилак