ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2021Справа № 910/4682/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 97 А, корпус 1, квартира 20), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 11 051,03 грн.
без повідомлення (виклику) сторін,
24.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА", ОСОБА_1 про стягнення 11 051,03 грн та була передана 25.03.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням договору банківського обслуговування у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 18.01.2018, а Відповідачем-2 своїх обов'язків поручителя за договором поруки від 16.11.2018 у зв'язку з чим у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 11 051,03 грн., з яких 9446,28 грн. - заборгованість за кредитом, 1359,15 грн.-заборгованість за відсотками з користування кредитом, 245,60 грн.-заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Для встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 29.03.2021 року до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації направлено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних від 29.03.2021 №910/4682/21.
15.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації надійшла інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4682/21 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачам подати до суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, а докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду.
Також, відповідачів було попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.
Копії вказаної ухвали суду були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позивній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2021 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 06.05.2021 р., поштового відправлення Позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" та ОСОБА_1 із зазначенням підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із частиною четвертою статті 89 ЦК України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" є: 03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 97 А, корпус 1, квартира 20.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Крім цього, відповідачі у справі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище та факти направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідачів у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 910/4682/21 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
Відзиву на позовну заяву, доказів, що підтверджують заперечення проти позову та направлення відзиву позивачу, будь яких заяв та клопотань від відповідача 1 та відповідача 2 на адресу суду не надходило.
Відповідач 1 та відповідач 2 у справі не повідомляли суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Частиною дев'ятою статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною восьмою статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач 1 та відповідач 2 не скористались правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. у період з 22.06.2021 року по 25.06.2021 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 29.06.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
18.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" (далі - клієнт, відповідач 1) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - (надалі - банк, кредитодавець, позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі заява) згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" приєдналось до Умов та правилами надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 18.01.2018р. (далі договір) та прийняв права та обов'язки зазначені в Умовах.
Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/ або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Як встановлено п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, SMS - повідомлення або інших).
Пунктом 3.2.1.1.8. Умов встановлено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або а будь-якій іншій формі Угода).
Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4 затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, згідно якого клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Даним розділом встановлено порядок розрахунку відсотків, процентну ставку (диференційовану) та сплату пені.
За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі -« період , в який дебетове сальдо підлягає обнулення » ), розрахунок відсотків проводиться за відсотковою ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів*.(п. 3.2.1.4.1.1. Умов).
За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних.
За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського- дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 тридцять три) % річних.
За сумами кредиту , отриманими з 01.01.2016 , при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32 (тридцять два) % річних. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту , отриманими з 01.04,2016 , при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 30 (тридцять) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту, отриманими з 01,11.2016 , при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 29 (двадцять дев'ять) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири :: річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться до 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.2.1.4.9 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань , передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.
Згідно п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» №8011К3Т0S2DF від 26.02.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" встановлено такі кредитні ліміти та їх зміни: 18.01.2018 - 0 грн, 20.11.2018 - 20 000,00 грн, 18.01.2019 - 25 000,00 грн, 19.02.2019 10 000,00 грн, 06.03.2019 - 25000,00 грн, 05.04.2019 - 10 000,00 грн, 08.04.2019 - 0 грн, 12.12.2019 - 60 000,00 грн, 06.03.2020 - 60 000,00 грн, 10.03.2020 10 000,00 грн, 26.03.2020 -0 грн.
На виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу 1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених позивачем кредитних лімітів, за наслідком чого вихідний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 9 446,28 грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку відповідача 1.
16.11.2018 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - кредитор) та гр. ОСОБА_1 (надалі - поручитель, відповідач 2) було укладено Договір поруки №P1542369876206339427, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" (надалі боржник) зобов'язань за угодами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -1) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2.2 "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.2.3 "Угоди 1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно з п. 3.2.1.4.15. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.11 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 20 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою1" (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов'язань за "Угодою1") в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень, повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Згідно з пунктом 1.1.2 Договору поруки до розділу 3.2.2 "Кредит на послугою "Гарантовані платежі" Умов (далі - Угода2) по сплаті:
а) процентної ставки: за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 "Угоди2" - 24 % річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в "Угоді2";
в) кредиту в розмірі 20 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою2" (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов'язань за "Угодою2") в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки Поручитель з умовами "Угоди 1" та "Угоди 2" ознайомлений.
Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою 1" та "Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У пункті 5.1. Договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Згідно наданої позивачем виписки по рахунку відповідача 1 за період з 18.01.2018 по 25.02.2021 відповідач 1 використав кредитний ліміт, допустивши виникнення заборгованості в сумі 11 051,03 грн, з яких: 9446,28 грн заборгованість за кредитом, 1 359,15 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 245,60 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позивач, посилаючись на невиконання боржником умов договору банківського обслуговування від 18.01.2018, звернувся з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 11051,03 грн. заборгованості за кредитом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частин 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як вбачається з матеріалів справи, підписавши 18.01.2018. заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, відповідач 1 приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що фактично складають договір кредиту в цілому.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір є підставою для виникнення у них господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.
В свою чергу, укладений між сторонами у справі договір є змішаним за своєю правовою природою, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» №8011К3Т0S2DF від 26.02.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" встановлено такі кредитні ліміти та їх зміни: 18.01.2018 - 0 грн, 20.11.2018 - 20 000,00 грн, 18.01.2019 - 25 000,00 грн, 19.02.2019 10 000,00 грн, 06.03.2019 - 25000,00 грн, 05.04.2019 - 10 000,00 грн, 08.04.2019 - 0 грн, 12.12.2019 - 60 000,00 грн, 06.03.2020 - 60 000,00 грн, 10.03.2020 10 000,00 грн, 26.03.2020 - 0 грн.
Наявні в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача 1 за період з 18.01.2018 по 25.02.2021 свідчать про те, що відповідач 1 використав кредитний ліміт допустивши виникнення заборгованості в сумі 9 446,28 грн, що була віднесена позивачем до простроченої заборгованості.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та зважаючи, що відповідач 1 не здійснив повернення кредиту, не спростував наявності заборгованості за договором від 18.01.2018, не надав докази погашення заборгованості за кредитом, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" заборгованості за кредитом в розмірі 9 446,28 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 1 359,15 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 245,60 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, суд зазначає таке.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору комісії і проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача 1 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 18.01.2018р. процентна ставка не зазначена, як не зазначено розміру комісії за користування кредитом.
Крім того, у вказаній заяві, підписаною сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті: www.pb.ua як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо комісії за користування кредитом, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечного свідчити про погодження останнього відповідачем 1, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.01.2018р. шляхом підписання заяви.
Окрім того, суд зазначає, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17.
Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом.
Оскільки, сторонами в договорі не було передбачено розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, а законом їх розмір для такого виду зобов'язань не передбачений, суд дійшов висновку у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 1 359,15 грн., 245,60 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом відмовити.
Щодо вимог позивача до відповідача 2 про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019р. по справі №922/2913/18.
Судом встановлено, що предмет договору поруки №P1542369876206339427 від 16.11.2018 який був укладений з гр. ОСОБА_1 визначено як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантований платіж" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2).
З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов'язання забезпечене, оскільки з наданих договорів неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов'язання яке нею забезпечене, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 753/11000/14-ц; постанові Верховного Суду від 08.08.2019р. у справі № 910/3570/18.
Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов'язання, які нею забезпечені.
За таких підстав, суд приходить до висновку щодо відсутності у АТ КБ "Приватбанк" підстав вимагати стягнення з відповідача 2 заборгованості відповідача 1 за вказаним кредитним договором як із солідарного боржника згідно договору поруки №P1542369876206339427 від 16.11.2018 враховуючи об'єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов'язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020р. у справі №902/447/19, від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 р. у справі № 904/3094/20.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за належне у задоволенні позову до відповідача 2 відмовити.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача 1 пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСАНА" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 97 А, корпус 1, квартира 20, ідентифікаційний код 37881383) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) 9446 (дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 28 коп. заборгованості за кредитом, 1940 (одна тисяча дев'ятсот сорок) грн. 37 коп. витрат по оплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. В позові до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2021.
Суддя В.О. Демидов