ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1402/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бородайка Костянтина Павловича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста,
за участю:
Від позивача: Чекайло В.М. , (довіреність від 06.01.21 )
Від відповідача: ОСОБА_1, посвідчення адвоката від 05.01.2011, адвокат
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: Мигович І.В. (довіреність від 06.01.21 )
у грудні 2019 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з позовом до ФОП Бородайка К.П. про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківськ та додатку до нього (розрахунку розміру пайового внеску) і визнання укладеним цього договору в редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є замовником об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , який введено в експлуатацію 02.07.2017. Проте, відповідач не виконав свій обов'язок, передбачений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та не уклав з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Івано-Франківська.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська та додатку до нього (розрахунку розміру пайового внеску) між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ФОП Бородайком К.П. у редакції позивача, окрім пунктів 3.3, додатку №1 до договору, які викладено в редакції суду, та пункту 6.5 договору, який судом було виключено.
Суд вказав, що оскільки об'єкт будівництва введено в експлуатацію 02.07.2017, а чинна на той момент ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала обов'язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, укладення спірного договору є обов'язковим для сторін спору.Господарський суд змінив п. 3.3 договору, додаток №1 до договору, зменшивши на підставі ч. 5 ст. 30 Закону України «Про містобудівної діяльності» розмір пайової участі на 240 853,74 грн, оскільки на цю суму відповідач здійснив роботи з прокладення мереж водопостачання.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 скасовано в частині розміру пайової участі для розвитку інфраструктури населеного пункту (додаток №1 до договору).В цій частині додаток №1 до договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури викладено в новій редакції, з зазначенням розміру пайової участі для нежитлових будівель та споруд - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва, для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 залишено без змін.Змінюючи відсотки розміру пайової участі, апеляційний суд врахував приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, що набрав чинності 01.01.2020, яким передбачено зменшення розміру пайової участі, а саме: для нежитлових будівель та споруд з 7 відсотків на 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, а для житлових будинків з 4 відсотків на 2 відсотки вартості будівництва об'єкта.
У січні 2021 року Фінансове управління Івано-Франківської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 залишити в силі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 31 березня 2021 року постановив касаційну скаргу Фінансового управління Івано-Франківської міської ради задовольнити частково: постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 у справі № 909/1402/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021, справу № 909/1402/19 визначено до розгляду судді Шкіндер П.А.
Ухвалою господарського суду від 23.04.2021 справа прийнята до провадження судею Шкіндер П.А., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження., підготовче судове засідання призначено на 01.06.2021.
01.06.2021 суд закрив підготовче судове засідання, призначив справу до розгляду по суті на 22.06.2021
Позивач заявлений позов підтримує.
Відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 27.07.2015 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської області та ПП "Меридіан" було укладено договір № 52 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, за умовами якого замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (реконструкція з надбудовою), в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м Івано-Франківська.
Відповідно до пункту 1.2 договору про пайову участь, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір встановлення суперфіцію від 30.12.2011.
Пунктом 2.1 договору про пайову участь замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.
За змістом пункту 3.1 договору про пайову участь попередній розмір пайового внеску становить 611 463,50 грн і згідно з додатком до цього договору розрахований, виходячи із площі житла - 2 473,10 кв.м, нежитла - 219, 29 кв.м, відсотка для житла - 4, нежитла - 7.
Замовник сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 122 292,70 грн протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору (пункт 3.3 договору про пайову участь).
У пунктах 3.4, 3.5 договору про пайову участь визначено, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного/технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Суму остаточного розміру пайового внеску замовник сплачує до прийняття об'єкта в експлуатацію.
На виконання умов договору про пайову участь ПП "Меридіан" 20.08.2015 сплатило 122 292,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2015 №111.
Відповідно до договору від 14.07.2015 №12/2883 ПП "Меридіан" та ФОП Бородайко К.П. є співзамовниками будівництва - реконструкції з надбудовою багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (друга черга).
Згідно з пунктом 1.1 цього договору сторони домовились спільно та за власний рахунок здійснювати комплекс юридичних та фактичних дій будівництва об'єкта. В додатковій угоді до вказаного договору від 18.09.2015 за №1 сторони також домовились спільно здійснювати комплекс робіт з прокладки позамайданчикових мереж водопостачання на виконання технічних умов від 15.09.2015 №283.
Фізична особа-підприємець Бородайко К.П. , як замовник, зокрема, уклав договір підряду на виконання будівельних робіт від 12.04.2016 та договір про надання послуг на ведення технічного нагляду за будовою від 12.04.2016.
В декларації про початок будівельних робіт щодо об'єкту будівництва, яка була зареєстрована 04.01.2016 за №ІФ 0822160040948, замовниками вказані ПП "Меридіан" та ФОП Бородайко К.П.
ПП "Меридіан" було ліквідовано 11.04.2016 (витяг з ЄДРПУО від 01.02.2019 №1004944287).
Згідно з повідомленням №ІФ 102171500188 від 26.05.2017 про зміну даних у зареєстрованій декларації від 04.01.2016 №ІФ 0822160040948 замовником об'єкта будівництва зазначений ФОП Бородайко К.П .
В подальшому щодо вказаного об'єкта були зареєстровані дозвільні документи, зокрема, повідомлення №ІФ102171500188 про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.05.2017, відповідно до яких замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (реконструкція з надбудовою) зазначений ФОП Бородайко К.П .
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації ІФ 143171532082 в червні 2017 року ФОП Бородайком К.П. багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (реконструкція з надбудовою) здано в експлуатацію без укладення договору про пайову участь.
Декларація про готовність об'єкта будівництва до експлуатації була зареєстрована 02.07.2017 за №ІФ 1413171532082.
У пункті 22 цієї декларації зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного 27.07.2015, сплачено в повному обсязі.
Згідно з платіжним дорученням від 12.06.2017 №176, ФОП Бородайко К.П. сплатив 500 000,00грн, призначення платежу: на інженерно-транспортну та соціальну інфраструктуру міста згідно з договором №52.
Окрім того, на виконання технічних умов від 15.09.2015 №283 згідно з проектом № 184-10-СТЗ замовники об'єкта будівництва виконали роботи з прокладення позамайданчикових мереж водопостачання. Вартість цих робіт за довідкою Комунального підприємства "Івано-Франківськ Водоекотехпром" від 02.06.2017 №Д-136/17 складає 240 853,74 грн, ця ділянка позамайданчикового водопроводу задіяна в системі водопостачання м. Івано-Франківська і фактично вже використовується, з неї подається холодна вода до ряду об'єктів (житлових будинків, частини корпусів міської клінічної лікарні, човнової станції та громадських туалетів міського озера).
ФОП Бородайко К.П. неодноразово звертався до Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з заявами про зменшення пайової участі на вартість виконаних робіт з прокладання позамайданчикових мереж водопостачання (листи від 11.04.2017, від 02.06.2017 № 2, від 04.07.2017 № 03/12, від 27.09.2017 № 03/15, від 25.09.2018 № 03/29). На ці звернення отримував відповіді про те, що воно розглянуто на засіданні сесії міської ради, але це питання не набрало необхідної кількості голосів, а тому позивачу необхідно виконати умови договору в частині повної сплати пайової участі (листи від 22.06.2017 № 250/16.5-14/35в, від 05.09.2017 № 411/16.5-14/35в, від 14.11.2017 № 18/01-27/2754, від 15.01. 2019 № 13/16.5-15/18в).
17 січня 2019 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось з листом-пропозицією №23/16.5-15/19в до ФОП Бородайка К.П. укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком - розрахунком розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".
При розрахунку використано такі показники: показник опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м об'єкта будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ) - 8879,17 грн, площа об'єкта будівництва (житло) - 3310,30 кв.м, площа об'єкта будівництва (нежитло) - 411,90 кв.м, відсоток для житла 4, відсоток для нежитла - 7, розмір пайової участі - 1 431 721,77 грн, сплачено 622 292,70 грн, розмір пайової участі - 809 429,07 грн.
Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в добровільному порядку сторонами укладений не був.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі з вимогами про визнання укладеним вказаного договору.
Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання укладеним між Фінансовим управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (позивачем) та ФОП Бородайка К.П (відповідачем) договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.
Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України. Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України, за змістом якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.
Отже необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 179 та статті 187 Господарського кодексу України викладений у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2021 року у справі № 922/267/20.
Як встановлено судом Декларація про готовність об'єкта будівництва до експлуатації була зареєстрована 02.07.2017 за №ІФ 1413171532082.
Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось з листом-пропозицією №23/16.5-15/19в від 17 січня 2019 року адресованому ФОП Бородайка К.П. укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком - розрахунком розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".
Однак, відповідач не підписав зазначений договір.
Отже спірні правовідносини виникли між сторонами у цій справі з приводу неукладення передбаченого законом договору пайової участі.
17 лютого 2011 року був прийнятий Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з яким Закон України «Про планування та забудову територій» був визнаний таким, що втратив чинність. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12 березня 2011 року, а частина третя, абзац 7 частини дев'ятої статті 40 зазначеного Закону набрали чинності з 01 січня 2013 року.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов'язувала замовника, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та передбачала необхідність укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Отже зазначений закон передбачав укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі. Однак на виконання цих норм законів договір пайової участі між органом місцевого самоврядування та відповідачем не був укладений.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 5 Цивільного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У частині третій статті 5 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування нового акта цивільного законодавства до відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати (так звані «триваючі» правовідносини).
Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виник обов'язок укласти договір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки укладення цього договору було передбачене нормами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Висновок Верховного Суду щодо триваючого характеру правовідносин, що виникли між органом місцевого самоврядування та замовником, щодо укладення передбаченого законом договору пайової участі, викладений у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 914/2650/17.
З огляду на неукладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» правовідносини щодо укладення передбаченого законом договору пайової участі розвитку інфраструктури населеного пункту, що виникли між Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ФОП Бородайка К.П. станом на дату звернення позивача з позовом ( 30.12.2019) у цій справі продовжували тривати.
Відповідно до частин третьої, четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Отже, як уже зазначалося, укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на дату подання Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позову у цій справі було передбачене статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Проте, суд зазначає, що з 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими була скасована стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20 вересня 2019 року договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 Цивільного кодексу України).
Отже станом на момент розгляду цієї справи судом та ухвалення рішення, було відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Івано-Франківськ. Відтак, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при вирішенні спору про укладення договору про пайову участь після втрати чинності цієї норми викладений у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2021 року у справі № 922/267/20, правовідносини в яких є подібними правовідносинам у цій справі.
З огляду на те, що позов у цій справі не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Бородайка Костянтина Павловича про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська та додатку до нього (розрахунок розміру пайового внеску) в редакції, запропонованій фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 29.02.2021
СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.