ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/317/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропроект"
до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського
про стягнення 63549,53 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецагропроект" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського про стягнення заборгованості за договором складського зберігання від 20.07.2020 № 16-2020 в сумі 63549,53 грн, з яких: 56021,60 грн - основний борг, 3334,02 грн - пеня; 832,60 грн - 3% річних та 3361,31 грн - інфляційні втрати.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропроект" до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 14.04.2021).
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 30.04.2021; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Також суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 20.07.2020 між ТОВ "Спецагропроект" і СВК ім. М. Грушевського було укладено договір складського зберігання № 16-2020. Позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови вказаного Договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 56021,60 грн.
З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3334,02 грн., 3% річних в сумі 832,60 грн. та 3361,31 грн. інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
20.07.2020, між ТОВ "Спецагропроект" (зерновий склад, позивач) та СВК ім. М. Грушевського (поклажодавець, відповідач) укладено договір складського зберігання № 16-2020 (далі - договір), відповідно до умов якого Поклажодавець (СВК ім. М. Грушевського) зобов'язується передати, а Зерновий склад (ТОВ "Спецагропроект") зобов'язується прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, зернобобові, круп'яні та олійні культури (надалі - зерно) та надавати послуги за тарифами, передбаченими в Додатку № 1 до цього Договору (надалі - послуги) і в установлений термін повернути зерно Поклажодавцю або особі зазначеній ним як одержувач, у стані передбаченому цим договором та законодавством України (п. 1.1 договору).
Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього (а.с.8-11).
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що зерно передається Поклажодавцем на зберігання і приймається Зерновим складом за адресою: 77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 18-Ж.
Згідно п. 7.1 договору, термін зберігання зерна із дня прийняття Зерновим складом зерна (пшениця) на зберігання до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення але не довше ніж до 30.09.2020 р.
Відповідно до п. 5.2 договору, оплата послуг здійснюється Поклажодавцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Зернового складу протягом 10 (десяти) календарних днів після дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Зерновим складом (ТОВ "Спецагропроект") було виписано Поклажодавцю (СВК ім. М. Грушевського) складські квитанції, що підтверджують приймання зерна від Відповідача на зберігання (а.с. 15-18), а саме:
- Складська квитанція на зерно № 73 від 08.08.2020 р. (серія БА № 776905);
- Складська квитанція на зерно № 74 від 08.08.2020 р. (серія БА № 776906);
- Складська квитанція на зерно № 78 від 09.08.2020 р. (серія БА № 776910);
- Складська квитанція на зерно № 82 від 10.08.2020 р. (серія БА № 776914).
На виконання договірних умов позивачем було надано послуги зберігання на загальну суму 56021,60 грн.
Даний факт також підтверджується, наявними в матеріалах справи, Актом виконання робіт (надання послуг) № 168 від 13.08.2020 р. (а.с. 19) та податковою накладною № 22 від 13.08.2020 р., яка зареєстрована в ЄРПН (а.с.20).
Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 56021,60 грн.
СВК ім. М. Грушевського надано ТОВ "Спецагропостач" гарантійний лист вих. № 37 від 13.08.2020 р., згідно якого відповідач гарантує позивачу оплату заборгованості за надані послуги зберігання згідно Договору складського зберігання № 16-2020 від 20.07.2020 р. в сумі 56021,60 грн. в термін 28.08.2020 р.
В матеріалах справи також наявний, погоджений сторонами, акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: липень 2020 р. - лютий 2021, згідно якого, станом на 28.02.2021 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 56021,60 грн. (а.с.22).
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг у термін передбачений п. 5.2 цього Договору, Поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від вартості простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
З огляду на прострочку виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 3334,02 грн., 3% річних в сумі 832,60 грн., інфляційні втрати в сумі 3361,31 грн. та звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Згідно приписів статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Судом встановлено, що ТОВ "Спецагропроект" прийняло на зберігання від СВК ім. Грушевського зерно, а саме пшеницю нестандартну, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями на зерно.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.
Відповідно до п. 5.2 договору, оплата послуг здійснюється Поклажодавцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Зернового складу протягом 10 (десяти) календарних днів після дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору не виконав взяте на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг; станом на час прийняття рішення заборгованість в сумі 56021,60 грн. залишилася непогашеною, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).
З огляду на положення ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг у термін передбачений п. 5.2 цього Договору, Поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від вартості простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вищевказаною нормою сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат і зазначає наступне і зазначає, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично вірний.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що відповідачем не було подано жодних заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог позивача, як і не подано доказів щодо здійснення погашення заборгованості.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропроект".
Судові витрати.
Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір покладається на відповідача .
Керуючись статтями 2, 13, 74, 77, 86, 123, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського, с. Чесники, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77042 (ідентифікаційний код 20536228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропроект", вул. Галицька, 18 Ж, м. Рогатин, Івано-Франківська область,77000 (ідентифікаційний код 35097580) - основний борг в сумі 56021 (п'ятдесят шість тисяч двадцять одна) грн 60 коп, пеню в сумі 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн 02 коп, 3% річних в сумі 832 (вісімсот тридцять дві) грн 60 коп, інфляційні втрати в сумі 3361 (три тисячі триста шістдесят одна) грн 31 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.06.2021.
Суддя Л.М. Неверовська