25.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/370/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу,
до відповідача: Верховинського районного лісгоспу,
про стягнення шкоди в сумі 93 846,00 грн.
без виклику представників сторін
установи: Державна екологічна інспекція Карпатського округу (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Верховинського районного лісгоспу (далі - відповідач) про стягнення шкоди в сумі 93 846 грн 00 к.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства здійснив позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на території Довгопільського лісництва, що є складовою загальної площі лісового фонду, що знаходиться у підпорядкуванні Верховинського районного лісгоспу. Зазначає, що в ході вказаного заходу встановлено, що Верховинським районним лісгоспом, як постійним лісокористувачем, не виписано лісорубні квитки на вирубку дерев у відповідному кварталі та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу від незаконних рубок, в результаті чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 119 211 грн 00 к. Факт правопорушення зафіксовано в акті позапланового заходу №233 від 15.07.20. Відповідачем частково оплачено суму заборгованості, зокрема в розмірі 25 365 грн 00к. Проте, решта (93 846 грн 00к.) заборгованості залишилась не погашеною та позивач звертає увагу, що вказана шкода підлягає повному відшкодуванню відповідачем як постійним лісокористувачем відповідно до приписів ст.1166 ЦК України та ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Свою позицію обґрунтовує приписами ст.17, 64, 69, 93, 105, 107 Лісового кодексу України та ст.40, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Відповідно до ухвалиГосподарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заявою від 26 травня 2021 року позивач повідомив суд про зміну коду програмної класифікації (КПКВ 2705010) на підставі постанови КМУ №425 від 27.05.2020, у зв'язку із чим Державною казначейською службою України змінені розрахункові рахунки Державної екологічної інспекції Карпатського округу. У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір по справі на р/р: UA308201720343140003000095363 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233.
Відповідач по справі відзиву на позов суду не подав.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відтак, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178, ч.5 ст.252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на підставі наказу від 08.07.20 №276 та направлення на перевірку від 08.07.20 №256 з 09.07.20 по 15.07.20 здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання (Верховинським районним лісгоспом) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами позапланової перевірки Верховинського районного лісгоспу складено акт від 15.07.20 №233, який підписаний всіма особами (в тому числі представниками відповідача), що брали участь у перевірці, та у якому міститься відмітка про отримання примірника цього акта директором Верховинського районного лісгоспу Маковійчуком Ю.В . В акті відсутні відомості про наявність зауважень будь-кого із посадових осіб відповідача з приводу інформації, зазначеної в акті, та встановлених обставин. Директором Верховинського районного лісгоспу Маковійчуком Ю.В. в даному акті зазначив про відсутність зауважень щодо складеного акту.
Згідно з актом позапланової перевірки від 15.07.20 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу у кварталі №21 виділ №18.1, пл.0,9 га виявлено незаконну рубку 1 (одного) сухостійного дерева породи явір, з діаметром пня: 47 см; 36 (тридцяти шести) сироростучих дерев породи бук, з діаметром пнів: 40, 32, 38, 27, 35, 26, 30, 51, 26, 22, 44, 61, 17, 64, 26, 17, 31, 38, 22, 26, 20, 30, 27, 28, 37, 46. 20, 36, 38, 40, 31, 20, 25, 33, 36, 20 см.; 13 (тринадцяти) сухостійних дерев породи бук, з діаметром пнів: 27, 32, 40. 20, 19, 48,21,28, 23, 18, 20, 49,21 см.
Згідно з розрахунком, проведеним державними інспекторами з ОНПС Карпатського округу Івасевим В. та Кейван Д. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.13 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір шкоди внаслідок вищезазначеної незаконної рубки на території Верховинського районного лісгоспу становить 119 211 грн 00к.
Претензійним листом №06-09/1674 від 17.07.2020 позивач звернувся до відповідача про сплату шкоди в розмірі 119 211 грн 00к.
Відповідачем на поштову адресу Державної екологічної інспекції Карпатського округу було надіслано лист від 27.07.2020 року №243 в якому повідомлено про часткову сплату. Та у зв'язку із складним фінансово-господарським станом просив реструктуризувати сплату шкоди на рівні частини, щомісячно 9583,33грн.
Проте, станом на 22.04.2021 року претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства від 17.07.2020 року №29/20 відповідачем сплачено частково тільки у сумі 25 365,00 грн. Залишок невідшкодованої Верховинським районним лісгоспом суми шкоди становить 93 846,00 грн.
Інспекція листом від 22.07.2020 року №02.5-13/1704 надіслала матеріали перевірки до Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області для внесення відомостей в ЄРДР та проведення досудового розслідування.
За фактом вчиненого правопорушення Верховинським ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області зареєстроване кримінальне провадження за №12020090130000128 від 10.08.2020 року за ч. 1 сг.367 КК України. Досудовим розслідуванням було встановлено, неналежне виконання майстром лісу Мігащуком Василем Федоровичем своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. що заподіяло істотну шкоду державним та громадським інтересам.
Верховинським районним судом Івано-Франківської області 15.10.2020 року винесено Вирок, в якому Мігащука В.Ф. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.367 КК України - неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам. Судом встановлено, що майстер лісу Довгопільського лісництва Верховинського районного лісгоспу Мігащук В.Ф. , неналежно виконуючи свої службові обов'язки по охороні лісів на території закріпленого за ним обходу №3 кварталу №21 даного лісництва, через несумлінне ставлення до них, не здійснюючи належним чином обхід виділу 18.1. не вжив заходів до встановлення вказаних незаконних рубок сорока дев'яти дерев породи бука лісового та одного дерева породи клена явора, виявлення лісопорушників. складання актів про вчинення самовільних рубок.
Одночасно прокурором Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури виставлено цивільний позов в інтересах держави в особі Верховинського районного лісгоспу до громадянина Мігащука В.Ф про стягнення шкоди в сумі 119 211,00 грн, який судом було задоволено в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, сплачуються за місцем заподіяння екологічної шкоди.
Проте, вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2020 року з винної особи майстра лісу Мігащука В.Ф. стягнено шкоду на користь лісокористувача Верховинського районного лісгоспу.
Вказані вище обставини зумовили позивача звернутись з позовом до суду.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства, у розмірі 93 846 грн 00к.
За наведеного, суд виходить з наступного.
Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Отже, ст.1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Як зазначалося вище, обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів (частина друга статті 19 ЛК України).
Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст.107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач відсутність вини не довів.
За результатами здійсненої оцінки наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідач є лісокористувачем на спірному кварталі та виділі, у якому було здійснено незаконну вирубку. Відтак, допустивши незаконну рубку лісу, відповідач порушив вимоги пункту 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок. На виконання положень ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідач не надав жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів, з метою недопущення самовільної рубки лісу. Причинний зв'язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоду лісовим ресурсам.
Оскільки, як встановлено судом, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, позивачем правомірно нараховано завданої шкоди.
Відповідно до вимог ч.б ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). Акт позапланової перевірки Верховинського районного лісгоспу №233 від 15.07.2020 року підписано всіма працівниками відповідача без зауважень. Жодних пояснень, зауважень або заперечень щодо дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища під час проведення позапланової перевірки та щодо інформації, викладеної в акті перевірки від 15.07.2020 року, зокрема щодо кількості, діаметрів, стану незаконно зрубаних дерев, розрахунку розміру шкоди відповідачем не зазначено, дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб під час проведення позапланового заходу відповідачем не оскаржувалися в установленому законом порядку.
Разом з тим, у Акті про порушення №233 від 15.07.2020 директор Верховинського районного лісгоспу Маковійчуком Ю.В. зазначив про відсутність зауважень щодо складеного акту.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд констатує обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди відповідно до ст.1166 ЦК України. Отже, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00грн. (платіжне доручення №212 від 07.04.2021).
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторони не заявили.
Керуючись ст. 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державної екологічної інспекція Карпатського округу до Верховинського районного лісгоспу (далі - відповідач) про стягнення шкоди в сумі 93 846 грн 00 к. - задовольнити.
Стягнути з Верховинського районного лісгоспу (вул. Івана Франка, 58, смт. Верховина, Івано-Франківська область,78700, код 05442375) - 93 846 грн 00 к. (дев'яносто три тисячі вісімсот сорок шість гривень) шкоди, яку перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища Зеленської територіальної громади ( р/р UA808999980333119331000009624, отримувач: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Зелене/ 24062100, код ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача: Казначейство України(ел.адм.подат.).
Стягнути з Верховинського районного лісгоспу (вул. Івана Франка, 58, смт. Верховина, Івано-Франківська область,78700, код 05442375) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вул. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76014, код 42702233, р/р: UA308201720343140003000095363 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) - 2 270 грн 00к. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О. М. Фанда