07.06.2021 м. Ужгород Справа № 907/162/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.П.", м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужгород Солюшнс Лтд", м. Ужгород
про скасування реєстраційної дії/запису
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
сторони не викликались
Позивач звернувся до суду з вимогою усунути перешкоди, пов'язані зі здійсненням права користування та розпорядження майном шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії/запису від 20.11.2014 за № 10711050006026634 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - відповідача щодо її місцезнаходження. Позов заявлений з посиланням на статті 15, 16, 93, 316, 317, 321 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 10, 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 6270,00 грн, які складаються з 2270,00 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення в установленому порядку недоліків ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу). За таких обставин суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
Правова позиція позивача
Просить усунути перешкоди, пов'язані зі здійсненням його права користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на відсутність у відповідача правових підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про його місцезнаходження за вказаною адресою. Внесений запис вважає неправомірним та таким, що порушує його права.
Заперечення відповідача
Відповідач відзиву на позов не подав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.П.» (далі - Позивач) є власником нерухомого майна - супермаркету, який знаходиться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 89, що підтверджується реєстраційним записом про право власності: 857875 від 30.04.2013 року, виданого на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 29.08.2006 року.
На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серія: ЗК №006606 від 16.06.2006 30 квітня 2013 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Хребтань Наталією Методіївною було зареєстровано за ТОВ «А.В.П.» право власності на земельну ділянку 0.525 га, кадастровий номер: 2110100000:28:001:0029, адреса якої: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 89, запис про право власності № 858181.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань саном на 11.03.2021 за адресою місцезнаходження позивача зареєстровано також місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужгород Солюшнс Лтд" шляхом внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу від 20.11.2014 року, реєстраційна дія/запис № 10711050006026634.
Позивач стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.П.» як власником будівлі, яка знаходиться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 89 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ужгород Солюшнс Лтд" договори оренди не укладались, фактично за вказаною адресою посадові особи товариства не знаходяться, майно товариства відсутнє, господарська діяльність не проводиться. Дозволу відповідачу на реєстрацію за вказаною адресою позивач не надавав, жодного договору (з правом суборенди) позивач та відповідач не укладали.
Оскільки відповідач провівши реєстрацію місцезнаходження за адресою позивача, однак без його відома та згоди останнього, порушив права товариства-позивача як власника нерухомого майна, це послужило підставою для звернення з позовом о суду з метою захисту та відновлення його порушеного права.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Предметом позову у даній справі є усунення перешкод, пов'язаних із здійсненням прав щодо користування та розпорядження майном - шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії/запису від 20.11.2014 року, реєстраційна дія/запис № 10711050006026634 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Ужгород Солюшнс Лтд" щодо її місцезнаходження. Підстава позову - стаття 391 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
За змістом ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, документів, що подаються заявником для державної реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об'єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Матеріалами справи встановлено, що зареєстроване місцезнаходження відповідача є 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 89, офіс 9.
Позивач стверджує, що така реєстрація місцезнаходження ТОВ "Ужгород Солюшнс Лтд" проведена за його адресою без відома та згоди, порушує права Позивача як власника нерухомого майна.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності законних підстав для реєстрації місцезнаходження відповідача за адресою, за якою розташований належний позивачу на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна, як і відсутні будь які інші докази правомірності такої реєстрації.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що Відповідачем реалізовано належні власнику такого майна правомочності без відповідної правової підстави, що об'єктивно перешкоджає здійсненню позивачем своїх прав. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог саме на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.
В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.П." про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат.
За загальним правилом, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються відповідача.
При зверненні з позовом позивачем подано орієнтовний розрахунок судових витрат, який складався в витрат на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу на суму 4000,00 грн.
З огляду на відсутність будь-яких доказів, якими би підтверджувався вказаний позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (як от Договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом тощо), який сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, суд не розподіляє судові витрати в цій частині.
Відтак, на відповідача покладається 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію/запис від 20.11.2014 року за № 10711050006026634 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ " Ужгород Солюшнс Лтд " щодо її місцезнаходження.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород Солюшнс Лтд» (Україна, 88017, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 89, офіс 9, код ЄДРПОУ 36634009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.П.» (88005, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 89, код ЄДРПОУ 22088768) 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення у зв'язку з перебуванням судді у відпустці складено та підписано 29.06.2021.
Суддя Л.В. Андрейчук