25 червня 2021 року м. Чернівці
Справа № 2-276/2009
Провадження №22-ц/822/700/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І.М.,
суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.,
секретар - Скрипка С.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2021 року, головуючий у І-й інстанції - Мілінчук С.В.,
ОСОБА_1 у травні 2021 року звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
Зазначав, що 31 березня 2021 року було замінено сторону (стягувача) у цивільній справі № 2-276/2009 з ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на його правонаступника ОСОБА_1 . Новому стягувачу було передано оригінал виконавчого листа, однак він був втрачений. Відсутність у ОСОБА_1 виконавчого листа унеможливлює звернення до органів ДВС та відкриття виконавчого провадження.
Просив видати дублікат виконавчого листа №2-276 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0001/46450 від 25 червня 2008 року в сумі 2 041 461,35 грн та судових витрат.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2009 року у справі № 2-276 на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0001/82/46450 від 23 червня 2008 року в сумі 2 041 461,35 грн, а також судові витрати в розмірі 1 730 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа відмовити.
Посилається на те, що викладені в ухвалі суду висновки не відповідають обставинам та матеріалам справи, судом неправильно застосовано норми процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_1 не є стягувачем за виконавчим провадженням, оскільки заміни сторони виконавчого провадження за виконавчим листом від 30 липня 2009 року не відбулося. Отже, відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа від 30 липня 2009 року.
На апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_3 подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 2-276 від 30 липня 2009 року було повернуто стягувачу у зв'язку із неможливістю його виконання, саме із цього дня встановлюється трирічний строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За таких умов, строк для його пред'явлення до виконання станом на момент звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа не закінчився.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2009 року у справі 2-276/2009 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0001/82/46450 від 23 червня 2008 року в сумі 2 041 461,35 грн, а також судові витрати в розмірі 1 730 грн.
На виконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2009 року у справі 2-276/2009 видано виконавчий лист від 30 липня 2009 року (а.с.230).
Згідно з ухвалою Садгірського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2018 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2009 року у справі 2-276/09. Державним виконавцем у ВП № 40408318 від 25 жовтня 2018 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 31 березня 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі у справі №2-276/2009 з ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на його правонаступника ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Третього відділу ДВС м. Чернівці у виконавчому провадженні № 40408318 від 26 грудня 2019 року, виконавчий лист № 2-276 від 30 липня 2009 року було повернуто стягувачу у зв'язку із неможливістю його виконання.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про вдачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Встановивши, що оригінал вказаного виконавчого листа втрачено, судове рішення, на підставі якого його видано, не виконано, стягувачем строк для пред'явлення виконавчого документа не пропущено, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань, які б стверджували про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено без додержання норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25 червня 2021 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: А.І. Владичан
І.Н. Лисак