Справа №: 629/207/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2094/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.121 КК України
15 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника останньої, належним чином повідомлених про розгляд справи, від частини з яких надійшли заяви про розгляд справи без них, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого та його захисника на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 03 2021 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не військовозобов'язаного, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та взято його під варту з зали суду.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня затримання, а саме з 18 03 2021 року.
Скасовано арешт, накладений на майно, на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 11 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 50 000 гривень.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що 17 листопада 2018 року, близько 00-30 годин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 прийшли до будинку ОСОБА_12 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи в приміщенні кухні за вищевказаною адресою, під час спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка. Під час вказаної сварки ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи в результаті раптово виниклого умислу, направленого на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень останньому та бажаючи їх настання, наніс потерпілому близько 8 ударів кулаком лівої руки в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_12 впав, після чого ОСОБА_7 наніс останньому ще два удари кулаком лівої руки в обличчя. Внаслідок чого ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді саден - в лівій завушній області, в області лоба зправа на відстані 2 см догори від зовнішнього краю правої надбрівної дуги та на 6 см вправо від умовної серединної лінії обличчя, на 4,5 см догори від середньої третини правої надбрівної дуги та на 3,5 см вправо від умовної серединної лінії обличчя, на 3 см догори від внутрішнього краю правої надбрівної дуги та на 1 см вправо від умовної серединної лінії обличчя, в області лобу зліва на 6 см догори від внутрішнього краю лівої надбрівної дуги та на 5 см вліво від умовної серединної лінії обличчя, на спинці носа зліва, в області проекції дуги правої виличної кістки, в лівій навколо вушній області, в області проекції лівого кута нижньої щелепи, розлитих синців - в правій навколоочній області розповсюджуючись в область проекції правої виличної кістки та влівій навколо очній області, розповсюджуючись на ліву надбрівну дугу та в область лоба зліва, забитих ран - в області проекції середньої третини правої надбрівної дуги та в області підборіддя зліва відносно рівня 1-3-мм лівим зубам, синців - по передній поверхні правої вушної раковини у верхній третині та в області мочки, на всьому протязі по передній і задній поверхні лівої вушної раковини з саднами по передній поверхні вушної раковини у середній частині та в області мочки вуха, по задній поверхні у середній частині, закритого осколкового перелому кісток носу, кровопідтечності м'яких покровів голови з боку їх внутрішньої поверхні в області лобу та лівій завушній області відповідно вказаним саднам та ранам, крововиливів під тверду мозкову оболонку у правій лобно-скронево-потиличній областях по базальній та конвекситальній поверхнях зі сдавленням головного мозку, дрібноочагових крововиливів під м'яку мозкову оболонку в області полюса правої лобної ділянки, по зовнішній поверхні правої тім'яної частки, по базальній поверхні правої потиличної частки, дрібно крапкових крововиливів в товщу тканини правої потиличної долі з її руйнуванням, забій головного мозку. Вказана закрита черепно-мозкова травма з забоєм головного мозку та крововиливами під оболонку і у речовину головного мозку, що ускладнилась набряком-дислокацією головного мозку, згідно висновку експерта №12-17/248-ЛЗ/18 є тяжким тілесним ушкодженням, яке небезпечне для життя в момент заподіяння.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в реанімаційному відділенні Лозівської центральної районної лікарні. Згідно висновку експерта №12-17/248-ЛЗ/18 між отриманими тілесними ушкодженнями і настанням смерті потерпілого ОСОБА_12 є прямий причинний зв'язок.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано судом першої інстанції за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на надмірну суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, просила про зміну вироку в частині призначеного покарання та призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованої йому статті.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначила, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, належним чином не врахував усі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, відсутність претензій у потерпілої, визнання обвинуваченим цивільного позову, а також те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та молодий вік обвинуваченого.
Вважає, що у даній конкретній обстановці виправлення ОСОБА_7 можливе за значно коротший час, аніж 7 років позбавлення волі.
Вказаний вирок оскаржив і сам обвинувачений, який, просив про його скасування, через незаконність і необґрунтованість, зазначивши при цьому що органом досудового розслідування було проігноровано його свідчення, надані під час допиту у прокуратурі, у зв'язку з чим матеріали кримінального провадження відносно нього не містили належних доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду у справу вступив новий захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_13 та просив про їх задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_7 змінив доводи своєї апеляційної скарги, підтримавши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_13 .
Прокурор не вбачала підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх представник ОСОБА_14 , будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_14 надав заяву з проханням розгляд апеляційних скарг проводити за їх відсутності.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення в апеляційних скаргах не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Що стосується апеляційних доводів щодо суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, то відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як вбачається із змісту вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу ОСОБА_7 , який в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, проживає без реєстрації з ОСОБА_15 , має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується формально задовільно.
При цьому, обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, встановлено не було.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Навівши зазначені обставини суд визначив обвинуваченому саме такий строк покарання в межах санкції статті.
Таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. При цьому, слід звернути увагу на те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є мінімальним, що передбачене санкцією інкримінованої йому статті.
Тому, підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим, колегія суддів не знаходить.
Надаючи оцінку твердженню захисника обвинуваченого щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції таких пом'якшуючих обставин, як щире каяття ОСОБА_7 та активне сприяння розкриттю злочину, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою у вчиненому визнав лише частково, заперечуючи при цьому кількість нанесених ударів, та висунув версію про те, що можливо ОСОБА_11 спричинила ОСОБА_12 тілесні ушкодження, оскільки була на нього зла.
Вказана позиція обвинуваченого, на переконання колегії суддів не може свідчити про повне визнання ним свої вини у вчиненому, негативній оцінці вчиненого діяння, бажання виправити ситуацію та готовність понести заслужене покарання, що є характеризуючими ознаками щирого каяття.
Як на підставу пом'якшення покарання захисник посилається на наявність у діях ОСОБА_7 активного сприяння розкриттю злочину.
Так, активне сприяння розкриттю злочину припускає надання особою органам досудового розслідування будь якої допомоги у встановленні невідомих їм обставин справи.
З обвинувального акту вбачається, що орган досудового розслідування за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 121 КК України, вчиненим ОСОБА_7 17 листопада 2018 року не визнав обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - активне сприяння розкриттю злочину, що свідчить про те, що ОСОБА_7 не надавав органам досудового розслідування будь - якої допомоги у встановленні невідомих їм обставин справи.
Водночас слід зазначити, що в апеляційній скарзі захисник не зазначив, які саме дії обвинуваченого слід розцінити як активне сприяння розкриттю злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у діях ОСОБА_7 відсутні ознаки як щирого каяття так і активного сприяння розкриттю злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника щодо необхідності визнання таких обставини, пом'якшуючими при призначенні обвинуваченому покарання є необґрунтованими та позбавленими правових підстав.
В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, як на підставу пом'якшення покарання посилається також на відсутність претензій до ОСОБА_7 у потерпілої, визнання ним цивільного позову та молодий вік останнього, проте, колегія суддів наголошує, що дані факти самі по собі, за відсутності інших суттєвих обставин, не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим умисного злочину та не можуть слугувати безумовними підставами для пом'якшення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України, враховуючи, що призначене покарання є мінімальним, що передбачене санкцією інкримінованої обвинуваченому статті.
Аналогічний принцип застосування положень ст.69 КК України викладений і в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 року по справі № 686/16363/16-к.
Усі інші доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як свідчить оскаржуваний вирок, зазначені обставини були враховані судом першої інстанції, на підставі чого зроблено обґрунтований висновок про те, що лише такий вид покарання, як позбавлення волі в межах санкції інкримінованої обвинуваченому статті, у даному випадку буде дієвим для досягнення такої мети як виправлення обвинуваченого.
Таким чином, ґрунтуючись на принципах призначення покарання, визначених положеннями КПК України, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та ступень тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в повній мірі є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто таке покарання повністю відповідає меті його призначення та направлене на досягнення позитивних змін в особистості обвинуваченого.
З огляду на викладене, істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
Колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання.
З урахуванням викладеного, підстав для зміни вироку та призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 03 2021 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ ____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4