Справа № 587/301/21
23 червня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною,
Позивачзвернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона являється бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір'ю відповідача, яка з жовтня 2018 року проживає окремо від них, вихованням дитини не займається зовсім, матеріальної допомоги не надає, життям доньки не цікавиться, нехтує своїми обов'язками. Позивач самостійно вирішує питання, що стосуються виховання і утримання дитини. В зв'язку з цим просила позбавити відповідача батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити її, позивача піклувальником даної дитини.
В подальшому представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив відібрати малолітню ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 та призначити ОСОБА_1 опікуном над даною малолітньою дитиною.
Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в своїй заяві просила слухати справу у її відсутність, позов визнала повністю.
Представник 3-ї особи Служби у справах дітей Сумської РДА в судове засідання не з'явилася, в своїй заяві просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Представник 3-ї особи Органу опіки та піклування Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області для розгляду справи до суду не з'явився, від них надійшла заява, в якій вони просили справу слухати без участі їх представника, проти позову не заперечували.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, докази приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 являється донькою позивача, її дівоче прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.83).
Після укладення повторного шлюбу, у 2013 році позивач змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.84).
Відповідач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.6).
Дані про батька дитини внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України - зі слів матері (а.с.82).
Згідно довідки Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Краснопільської селищної ради № 582 від 12.05.2021, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані в АДРЕСА_1 (а.с.89).
У зв'язку з тим, що відповідач, яка після народження дитини проживала у м. Київ, не здійснювала належного догляду за дитиною, позивач зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_8 змушена була забрати відповідача та онуку до себе в смт. Степанівка.
Позивач на протязі короткого періоду знайшла для відповідача з онукою орендоване житло, сама сплачувала за відповідача орендну плату та комунальні послуги, надавала посильну матеріальну допомогу у придбанні одягу та харчів, оскільки відповідач, в основному займалася влаштуванням особистого життя та періодично зловживала спиртними напоями, а державної допомоги на дитину відповідачу не вистачало. Факт проживання відповідача на орендованій квартирі підтверджується довідкою від 26.04.2018р., виданої виконавчим комітетом Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, в якій зазначається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю новонародженою дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживають без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.85).
У жовтні 2018 року, відповідач залишивши свою малолітню доньку ОСОБА_4 на позивача, виїхала за межі України, з її слів, щоб працювати за кордоном.
Починаючи з грудня 2019 року, позивач почала проживати з онучкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , у квартирі, власницею якої вона являється (а.с.7,8). Даний факт підтверджується копією довідки, виданої Головою правління ОСББ (а.с.88).
Відповідач разом з ними не проживала, за увесь час перебування малолітньої ОСОБА_3 у позивача, відвідувала доньку всього лише два рази - у липні 2019 року та у липні 2020 року протягом 8-10 днів.
Тобто, починаючи з жовтня 2018 року онука позивача ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, та пебуває на її утриманнні, відповідач проживає окремо від своєї доньки, жодного з покладених на неї законом обов'язків як мати не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, та посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідко до копії довідки, наданої Степанівським дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) «Жайворонок» Степанівської сільшної ради Сумського району Сумської області № 01 від 08.02.2021, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує вказаний заклад з 02.01.2020 року. Дитина, згідно висновку Косівщинського ІРЦ, зарахована до інклюзивної групи, ОСОБА_4 виховує бабуся ОСОБА_1 , яка багато уваги приділяє розвиткові та вихованню своєї онуки, організації її дозвілля. У визначені дні возить до інклюзивного-ресурсного центру на заняття з логопедом та іншими спеціалістами. Дівчинка завжди доглянута, любить бабусю. Батьки участі в житті дитини не беруть (а.с.17).
Відповідно до медичних документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, малолітня ОСОБА_3 має такі діагнози, як: Затримка психо-мовного розвитку з порушенням поведінки. Змішаний специфічний розлад психічного розвитку.
Лікарі у своїх висновках зазначають, що ОСОБА_3 належить до групи ризику по оформленню інвалідності, оскільки має затримку психо-мовного розвитку та потребує лікування у психо-неврологічному відділенні та реабілітації.
Разом з тим лікарі рекомендують неповнолітній ОСОБА_3 цілий ряд лікувальних заходів та рекомендацій, вкрай необхідних дитині для одужання, вкрай важливим є розпочати процес лікування негайно (а.с.90-93).
Однак, позивач не має на те відповідних повноважень.
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 09.02.2021, наданого ради Степанівською селищною радою Сумського району Сумської області, бабуся створила належні умови для проживання, розвитку та відпочинку онуки ОСОБА_4 (а.с.45).
Відповідач обов'язки по вихованню дитини належним чином не виконує, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток малолітньої ОСОБА_3 , не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров'я, виходячи з того, що дитині необхідне негайне і невідкладне медичне лікування.
Зазначені обставини суд вважає встановленими, оскільки вони підтверджуються також матеріалами справи, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44- сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно Принципу 5 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною мблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитині, яка є неповносправною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.
Поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.
При прийнятті рішення по справі на час її розгляду суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою за умови, коли у інший спосіб дитина не може виховуватись батьками.
У даному випадку відповідач не має власного житла та постійного місця проживання, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, понад шість місяців не проживає разом з дитиною та без поважних причин не бере участі у її вихованні та утриманні, не виявляє щодо дитини батьківської уваги та турботи, виїхала за кордон.
Відповідач гідних умов для виховання, розвитку проживання та лікування дитини створити не може, повернути її в свою родину через відсутність постійного місця проживання також, не опікується нею, вживає спиртні напої. Однак, від дитини не відмовлялася.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до роз'яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову зиховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних лінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати ргану опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.
Позов про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав позивачем заявлено з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
В частині позовних вимог щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою ОСОБА_3 суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування.
Згідно ч. 1 ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ч. 2 п. 24 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. N 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» визначено, що статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям, які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду.
Відповідно до п. 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88(надалі - Правила) опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без бавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.
Згідно ч. 3 п. 2.1 Правил опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки:
?судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини;
?понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули (залишили) дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;
Відповідно до положень п. 3.1 згаданих Правил, при призначенні опікуна переважне право надається родичам дитини та особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
За наведених обставин позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 155, 170 Сімейного кодексу України, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Відібрати без позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 28.02.2002 року Краснопільським РВ УМВС України в Сумській області.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканку АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , опікуном над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на вихованні та утриманні баби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканці АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 908 гривень 00 копійок судового збору в дохід держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко