Справа№ 583/2382/21
2-а/583/47/21
25 червня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону ОСОБА_2 , прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Короткий зміст позовних вимог.
17.06.2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.06.2021 року начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону Столярчуком С.В. винесено постанову № 151918 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за ст. 202 КУпАП у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. Позивач зазначив, що вказана постанова є незаконною та протиправною, оскільки викладені у постанові факти не відповідають обставинам справи, не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами. Так, 06.06.2021 року ОСОБА_1 прибув до України рейсом 5083 «Краків-Харків», порядок проходження паспортного контролю не порушував, натомість готовий був надати свій паспорт, при цьому тримаючи його в руках, жодних вимог працівників прикордонної служби не порушував, на всі їх вимоги реагував зупинкою і клав руки на нерухомі предмети, супротивну чи жодних дій, які могли бути сприйняті як непокора співробітникам прикордонної служби, не здійснював. Позивач зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 111067, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, не вказана дата його складання та не зазначено відомостей про свідків. При цьому у вказаному протоколі ОСОБА_1 надав не лише пояснення, а і зауваження, які при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення № 151918 від 06.06.2021 року відповідачем враховані не були. Крім того, позивача не повідомили про підстави притягнення його до адміністративної відповідальності та позбавили можливості скористатися передбаченим законом правом на правову допомогу, перекладача та на ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Посилаючись на викладене, враховуючи порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач просив скасуватипостанову про накладення адміністративного стягнення № 151918 від 06.06.2021 року, винесену начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону Столярчуком С.В., про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 202 КУпАП у виді штрафу в розмірі 170,00 грн., а провадження по справі закрити.
Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.
18.06.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначено до розгляду на 25.06.2021 року. Відповідачам роз'яснено право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, на яких він ґрунтується в строк не пізніше 24.06.2021 року.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.
Оскільки, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач не заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому у відповідності до положень ст. ст. 4, 257, 260, 262 КАС України розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно із ст. 10 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом, в розумінні ст. 4, ст. 262 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. У такому випадку судове засідання не проводиться, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 251 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
З огляду на те, що згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. В розумінні ст. 262 КАС України суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами.
Фактичні обставини справи та мотиви суду.
Суд, проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення СХ РУ № 111067, в якому зазначено дату складення « 06 червня» в тім, що ОСОБА_1 06.06.2021 року о 16.10 год. на ППр «Харків» п/н «СЗПИ» під час здійснення ПК рейсу 5083 «Краків-Харків» порушував порядок проходження паспортного контролю, а саме не надав паспортний документ та пройшов кабінку паспортного контролю, чим порушив вимоги наказу начальника Харківського прикордонного загону № 217-АГ від 14.02.2018 року «Про режим в ППр «Харків» та зони прикордонного контролю», прийнятий відповідно до п. 19 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 202 КУпАП (а.с. 7-8).
Постановою про накладення адміністративного стягнення № 151918 від 06.06.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 202 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а.с. 5-6).
Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з наступного.
Диспозицією ст. 202 КУпАП передбачена відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4). Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
За приписами ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органи охорони державного кордону та інші органи, зазначені у частині першій цієї статті, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.
Згідно вимог ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.
Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.
Таким чином відповідно до приписів ст. 222-1, 254-256 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів Державної прикордонної служби України мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 202 КУпАП.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Положення ст. 280 КУпАП закріплюють обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В ст. 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об'єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами. Крім того, наведеними нормами процесуального права закріплено процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень.
Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25.05.2015 року №5-рп/2015 у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого відповідачем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП відбулося в один день 06.06.2021 року без з'ясування його згоди на розгляд справи в день складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема правом на перекладача, та того, що вказані права були йому роз'яснені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду не надано. Оскаржувана постанова не містить вказаних відомостей.
Так, матеріали справи не містять даних щодо повідомлення органом прикордонної служби центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про необхідність надання ОСОБА_1 юридичної допомоги адвоката чи іншого фахівця у галузі права або надання позивачу можливості самостійно скористатися правничою допомогою, при тому, що ОСОБА_1 у протоколі зазначив, що потребує послуг захисника.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 111067 не містить відомостей, про те яким чином працівниками прикордонної служби зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 порушив порядок проходження паспортного контролю, доказів у підтвердження викладених у протоколі обставин відповідачами суду не надано, як і не зазначено у самому протоколі, якими доказами підтверджується порушення. При цьому зі змісту протоколу вбачається, що в своїх поясненнях ОСОБА_1 не визнає порушень та зазначає, що порушення не скоював. Однак, незважаючи на це відповідачами не дотримано вимог закону щодо складення протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, до того ж за змістом протокол складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАп, так як в ньому не вказана конкретна дата його складення, а саме не вказано рік, а лише зазначено «06 червня».
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а.
Таким чином, судом встановлено, що прийняттям оскаржуваної постанови відповідачем було порушено, гарантоване ст.ст. 280, 251, 268 КпАП, право позивача на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також підтвердження або спростування таких обставин належними доказами, за захистом якого особа звернулася до суду, а також порушено право особи на захист.
Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, в якому має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень".
Згідно п. 74 рішення Європейського суду з прав людини рішення Європейського суду з прав людини, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Також, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
В п. 4.1 вище вказаного рішення Конституційний Суд України визначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 151918 від 06.06.2021 року, в якій зафіксовано порушення режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, не може бути доказом того, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 202 КУпАП, оскільки вона є предметом оскарження, як і сам протокол не є належним доказом, який до того ж складений не у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП.
Висновок суду.
Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, що ставить під сумнів правомірність оспорюваної постанови.
Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону ОСОБА_2 , прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 151918 винесену 06.06.2021 року начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківського прикордонного загону Столярчуком Сергієм Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП, провадження по справі закрити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )судовий збір в сумі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення складено 25 червня 2021 року.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Т.О. Ярошенко