Справа №591/4383/21
Провадження № 6/591/207/21
25 червня 2021 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - Северинової А.С.,
з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Малікова Антона Анатолійовича про примусове проникнення до житла, -
25 червня 2021 року державний виконавець звернувся до суду із зазначеним поданням, яке мотивує тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 53920798 з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми № 591/7085/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 414 330 грн 36 коп.
21 травня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.
Згідно відомостей, отриманих від уповноважених органів, інформація щодо відкритих рахунків в банківських установах щодо боржника та її рахунків відсутня, за нею не зареєстровані транспортні засоби та машини.
Посилаючись на обставини того, що незважаючи на виклики державного виконавця боржниця не з'являється, рішення суду не виконує, державний виконавець просить надати дозвіл на примусове входження до квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 25 червня 2021 року на 15-годину 30 хв.
Державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маліков А.А. в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Малікова А.А. перебуває виконавче провадження № 53920798 з примусового виконання виконавчого листа № 591/7085/15-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» коштів у сумі 414 330 грн 36 коп.
Постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Нечаєвою О.А. від 21 травня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 4-5).
Як вбачається з актів державного виконавця від 19 березня 2021 року та 22 червня 2021 року, складеного державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Пн-Сх МРУМЮ (м. Суми) ОСОБА_2 , виходом у вказані дати за адресою проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 двері ніхто не відчинив (а.с. 9, 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.
Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до статті 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Частинами 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч. 5 ст. 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах подання відсутні докази про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, як і відсутні відомості про те, що боржник отримала виклики державного виконавця та попередження про проведення опису майна.
Крім того, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до матеріалів подання взагалі не додано.
Також державним виконавцем не надано доказів актуальних на час звернення до суду з вказаним поданням на підтвердження з'ясування обставин, за якою саме адресою мешкає боржник та стосовно обставин щодо належності їй на праві власності вказаного житла.
Що стосується доводів подання державного виконавця про недопущення боржника у спірне приміщення для проведення опису майна, про що державним виконавцем був складений відповідний акт, то суд звертає увагу на те, в даному акті відсутні поняті або інші особи, які б могли засвідчити даний факт. До того ж, зазначений акт складений іншим державним виконавцем, ніж тим, у провадженні якого перебуває вказане виконавче провадження.
Такі обставини дозволяють зробити висновок, що державним виконавцем не доведено того, що боржник добровільно не надала доступу до житла.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла необхідно відмовити.
Керуючись ст. 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
В задоволенні подання державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Малікова Антона Анатолійовича про примусове проникнення до житла відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повне судове рішення складено 25 червня 2021 року.
Суддя А.С. Северинова