465/7458/18
2/465/671/21
Іменем України
09.06.2021 року Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді Мартьянової С.М.,
з участю секретаря Турчак М.І.
за участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , з участю третіх осіб ЛКП «Львівський ліхтар», Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської ради, Львівської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, суд, -
Позивач звернулась з позовом про припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. В огрунтування позову зазначає, що є співвласницею квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної квартири є члени її сім'ї ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради 22.11.2001р., та зареєстроване в ЛОДК БТІ ЕО за № 54321. Квартира № 3 розташована на 2 поверсі 4 поверхового будинку ( АДРЕСА_2 та складається з 3-ох кімнат, кухні та допоміжних приміщень, що підтверджується технічним паспортом на приватизовану квартиру складеним Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 31.10.2001р. Одна з кімнат, (3 кімната площею 21,3 кв.м) своїм єдиним вікном виходить у внутрішній двір будинку. Отже, продне освітлення в кімнату проникає виключно через це вікно. За цим єдиним вікном кімнати та вздовж всієї внутрішньої несучої стіни будинку розташований балкон загального користування. Приблизно в травні-червні 2018 року відповідач, мешканеці квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , без погодження провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна вздовж балкону загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 , тим самим провели приєднання частини балкону загального користування до своєї квартири. 03.07.2018р. позивачка зверталась із відповідною заявою щодо здійснення самочинного будівництва до Директора ЛКП «Старий ліхтар» та Голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, але у відповідь отримала самі лише відписки, копії додаються.
Відповідачем ОСОБА_6 28.05.2019 року скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву. Згідно якого, позов заперечує в повному обсязі. Зазначає, що позивачка неправдиво вказала, що захоплено частину балкону загального користування. В даному позові спір іде з приводу проведеного відповідачкою ремонту дворового балкону квартири АДРЕСА_3 . Даний дворовий фасадний балкон квартири АДРЕСА_4 , вже більше 30-ти рокув використовується ізольовано тільки мешканцями квартири відповідачки. Доступу до даного балкону інші мешканці нашого будинку ніколи не мали, скільки він примикає до квартири АДРЕСА_4 і дальше проходу не має, тому він виключно може викорисговуватись тільки мешканцями квартири АДРЕСА_4 . У 2009р. відповідачка зверталась до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з приводу ремонту дворового балкона квартири АДРЕСА_4 , який був у аварійному стані і потребував капітального ремонту. Багато років Франтівська районна адміністрація вела переписку, обіцяла відремонтувати дворовий балкон квартири, включала ці роботи у титульні списки на проведення капітального ремонту житлового фонду м.Львова, але ремонту так і не зробили, що стверджується відповіддю ФРА ЛМР за №35-102 від 24.06.2010 року. Згідно листа Франківської районної адміністрації № 35-3860 від 17.12.2010р., мешканців будинку повідомляли," що ЛКП "Старий квартал" доручено в другому кварталі 2011р., виконати роботи з поточною ремизу покрівлі, водостічних груб та дворових балконів даного будинку."
В судових засіданнях позивач та її представники пояснення надали аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково пояснили, що здійснена реконструкція балкону загального користування позивачку обмежено в можливості вільно переміщуватись по балкону. Така реконструкція впливає на протипожежний та технічний стан загального балкону, перешкоджає попаданню сонячного світла до квартири позивачки. Просять позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судових засіданнях пояснили, що відмовідачами не порушено жодних прав позивача. Реконструкція балкону здійснювалась на підставі усної домовленості з позивачкою. Відповідачами за власні кошти відремонтовані поручні балкону. Велись мирне врегулювання спору, на що позивачка не погодилась. Вважають, що даний балкон не є спільною сумісною власністю власників будинку АДРЕСА_2 . Просять звернути увагу суду, що позивачем суду не надано жодних допустимих доказів про порушення її прав відповідачами. Просять у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи ЛКП «Львівський ліхтар», звернувся до суду із заявою про розгляд справи у їх відсутності.
Представник третіх осіб: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської ради, Львівської міської ради, в судові засідання не зявились, про прияини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду.
Представник третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові звернувся до суду із заявою про розгляд справи у їх відсутності. Вказав, що третьою особою не надавались жодні дозвільні документи щодо будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що співвласницею квартири АДРЕСА_1 є позивачка. Іншими співвласниками вказаної квартири є члени її сім'ї ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради 22.11.2001р., та зареєстроване в ЛОДК БТІ ЕО за № 54321. Квартира № 3 розташована на 2 поверсі 4 поверхового будинку ( АДРЕСА_2 та складається з 3-ох кімнат, кухні та допоміжних приміщень, що підтверджується технічним паспортом на приватизовану квартиру складеним Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 31.10.2001р.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , без дозвільних документів без погодження провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна вздовж балкону загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 , тим самим провели приєднання частини балкону загального користування до своєї квартири.
Факт проведення відповідачами самочинного влаштування даної добудови балкону підтверджується наступним. Як вбачається з акту комісії ЛКП «Львівський ліхтар» від 18.09.2018р. встановлено, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 без дозвільних документів самовільно провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна вздовж балкону загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 , тим самим провели приєднання частини балкону загального користування до своєї квартири.
Адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради відповідачів згідно постанови №424 від 26.07.2018р. та № 666 від 11.10.2018р. відповідно, притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.150 КУпАП за порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, під'їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків.
Будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі ЛКП «Львівський ліхтар».
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , що стверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 від 21.06.2000р., іншими співвласниками вказаної квартири є ОСОБА_10 (донька), ОСОБА_11 (донька), ОСОБА_12 (внук), ОСОБА_13 (внук), ОСОБА_14 (чоловік).
Жодних дозволів на переобладнання всього (або частини) балкону загального користування другого поверху в будинку АДРЕСА_2 не наддавались, що стверджується відповіддями Франківської районної адміністрації ЛМР від 13.11.2018 року №35-9076 та від 20.11.2018 року за №35-9268.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.
У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
У постанові Кабінету Міністрів України від 24січня 2006року №45«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8жовтня 1992року №572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-530цс16.
В контексті положень статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Факт незаконного встановлення без дозвільних документів без погодження провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна вздовж балкону загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 підтверджено матеріалами справи, наданими позивачем, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015року №417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частинами 1 та 2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За приписами п. 1 ч. 1 ст.6 Закону №417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Верховний Суд у своїх правових позиціях по справі про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням вказував, що суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно захоплену частину балкону загального користування другого поверху будинку АДРЕСА_2 та повернути його до первинного стану згідно з проектною-технічною документацією будинку шляхом демонтажу за власний рахунок пластикових вікон та інших незаконних конструкцій встановлених відповідачами вздовж балкону загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 , позивач посилалася на те, що внаслідок встановлення такої конструкції її обмежено в можливості вільно переміщуватись по балкону, впливає на протипожежний та технічний стан загального балкону, перешкоджає попаданню сонячного світла до її квартири.
До обов'язків співвласників зазначеного вище Закону за п. 6 ч. 1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005року встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.
Зокрема п.1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Не допускається за другим абзацем п. 1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.
Враховуючи наведені вище норми, приписи ч. 2 ст. 382 ЦК України, суд приходить до висновку, що власники квартир, як і інші власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, приміщення загального користування балконом.
Таке спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Враховуючи вище вказане, факт наявності перешкод у користуванні майном позивачем встановлено, а тому відповідно суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги .
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року та частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно із приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такій спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).
Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в улаштуванні мансард, надбудови поверхів і таке інше. Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України.
Отже, судом безперечно встановлено, що влаштована відповідачами добудова балкона до їх квартири є самочинною, оскільки проведена без згоди мешканців будинку, дозволу районної адміністрації. При цьому, жодних доказів про існування проектної документації чи дозвілу органу місцевого самоврядування на реконструкцію балкону загального користування, чи доказів звернення відповідачів для виготовлення таких документів суду не надано.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 206, 259, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звільнити самовільно захоплену частину балкону загального користування другого поверху будинку АДРЕСА_2 та повернути його до первинного стану згідно з проектною-технічною документацією будинку шляхом демонтажу за власний рахунок пластикових вікон та інших незаконних конструкцій встановлених відповідачами вздовж балкону загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 .
Учасники судового провадження:
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідачі:
ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Треті особи:
ЛКП «Львівський ліхтар», код ЄДРПОУ 20807029, адреса м.Львів, вул.Коновальця, 27
Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,код ЄРПОУ 04056121, адреса м.Львів, вул..Ген.Чупринки, 85.
Виконавчий комітетет Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 26256622, адреса м.Львів, Площа Ринок, 1
Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, адреса м.Львів, Площа Ринок, 1
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові,код ЄДРПОУ 40181003, адреса м.Львів, вул.Угорська, 7а.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Повний текст рішення виготовлено 18.06.2021 року.
Суддя: Мартьянова С.М.