ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11110/21
провадження № 6/753/664/21
"22" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О.,
секретар судового засідання Кримчук Я. Р.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи (боржники) - 1. ОСОБА_4 , 2. ОСОБА_5 ,
представник заінтересованої особи 1 - ОСОБА_6 ,
розглянув в судовому засіданні в м. Києві заяву стягувача ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, видачу виконавчого листа та виправлення помилок, допущених при його оформленні,
03.06.2021 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , заявник, стягувач) звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, видачу виконавчого листа та виправлення помилок, допущених при його оформленні, яку мотивував такими обставинами.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.06.2016 у справі № 753/1753/16 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 154 346 489,21 грн. 22.06.2016 за даним рішенням було видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_4 зі строком пред'явлення його до виконання до 21.06.2017. Виконавчий лист був пред'явлений стягувачем до примусового виконання, однак державний виконавець повернув його без прийняття до виконання з підстав невідповідності виконавчого листа вимогам Закону України «Про виконавче провадження». З метою усунення помилок, допущених у виконавчому листі, 04.08.2017 судом в обмін на раніше виданий виконавчий лист було видано новий виконавчий лист з виправленими помилками та зі строком пред'явлення 3 роки. Однак у вказаному виконавчому листі знову було допущено помилки, у зв'язку з чим він не міг бути прийнятий до виконання. Після звернення стягувача до суду з відповідною заявою 09.10.2019 йому знову було видано виконавчий лист в обмін на виконавчий лист від 04.08.2017. За даним виконавчим листом було відкрите виконавче провадження та розпочато процедуру примусового виконання рішення суду, проте ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2020, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.04.2021, виконавчий лист від 09.10.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню. Водночас на сьогоднішній день заборгованість ОСОБА_4 залишається непогашеною, а отже рішення суду підлягає подальшому примусовому виконанню, у зв'язку з чим стягувачу необхідно заново пред'явити виконавчий лист до виконання. Проте строк пред'явлення виконавчого листа до виконання вже сплив, і сам виконавчий лист у стягувача фактично відсутній, що є наслідком порушень, допущених судом при його оформленні та видачі.
Правовою підставою своїх вимог стягувач зазначає статті 431, 432, 433 і Перехідні положення ЦПК України та норми статей 1, 4, 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Від боржника ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 надійшов відзив на заяву стягувача. Боржник вважає вимоги заяви ОСОБА_1 необґрунтованими посилаючись на те, що він безпідставно покладає на суд провину за свою бездіяльність протягом трьох років після набрання чинності ухвалою суду про виправлення помилок у виконавчому листі та не наводить поважних причин, які завадили йому вчасно дізнатися про порядок виконання судового рішення та пред'явити виконавчий лист до виконання у визначений законом строк.
У визначені судом для розгляду даної заяви дату та час судового засідання до суду прибули представник стягувача ОСОБА_2 та представник боржника ОСОБА_6 , проте під час очікування початку судового засідання представник боржника залишила приміщення суду, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивувала різким погіршенням стану свого здоров'я.
Натомість представником стягувача ОСОБА_2 було подано клопотання, за змістом якого вона наполягає на розгляді даної заяви та просить розглянути справу за її відсутності.
Боржник ОСОБА_5 до суду не з'явився без повідомлення причин неявки, жодних заяв та клопотань від нього не надійшло.
Однак з огляду на положення частини 3 статті 433 та частини 3 статті 432 ЦПК України та ураховуючи, що стороною боржника до початку розгляду справи подано письмовий відзив на заяву, суд не встановив підстав для перенесення судового засідання та вважав за можливе вирішити заяву стягувача за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 753/1753/16, суд встановив такі обставини.
03.06.2016 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 753/1753/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, яким стягнув з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно борг за договором позики в розмірі 154 346 489,21 грн. та судові витрати по 3 445 грн. з кожного, а у позові до ОСОБА_7 відмовив.
Рішення ніким не оскаржувалось і набрало законної сили 21.06.2016.
22.06.2016 суд видав представнику стягувача чотири виконавчі листи, строк пред'явлення яких до виконання відповідно до чинного на той час законодавства становив 1 рік.
Виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_4 під № 752/1753/16 був пред'явлений стягувачем до примусового виконання, проте 04.07.2017 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України склав повідомлення про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання з підстав його невідповідності вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
11.07.2017 стягувач звернувся до суду із заявою про виправлення помилок у виконавчому листі.
24.07.2017 суд постановив ухвалу про виправлення помилок, допущених при оформленні виконавчого листа, доповнивши виконавчий лист інформацією про дату народження боржника ОСОБА_4 , та виправивши помилку у номері виконавчого листа.
Заявник вказує, що 04.08.2017 судом в обмін на раніше виданий виконавчий лист йому було видано новий виконавчий лист, у якому знову було допущено помилки, у зв'язку з чим за його заявою 09.10.2019 йому втретє було видано виконавчий лист в обмін на виконавчий лист від 04.08.2017.
Наведені стягувачем обставини підтверджується копіями доданих до заяви виконавчих листів, датованих 22.06.2016, 04.08.2017 та 09.10.2019, наявністю в матеріалах справи оригіналів виконавчих листів, виданих судом 22.06.2016, та заяви представника стягувача на видачу виконавчого листа від 04.11.2019 з розпискою про отримання двох виконавчих листів.
На підставі виконавчого листавід 09.10.2019, виданого щодо боржника ОСОБА_4 , приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бернар М. М. було відкрите виконавче провадження № 62224643 та розпочато процедуру примусового виконання рішення суду.
У листопаді 2020 р. боржник ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 09.10.2019 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2020, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.04.2021, заяву ОСОБА_4 було задоволено - виконавчий лист від 09.10.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи вимоги заяви ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Частина 5 статті 124 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 3 статті 129 Конституції України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За нормою частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду реалізується зокрема на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилом, встановленим частиною 2 статті 368 ЦПК України (в редакції Закону від 18.03.2004 № 1618-IV, чинній на час видачі першого виконавчого листа у даній справі), за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, видається один виконавчий лист. Однак у разі, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до положень статті 431 ЦПК України (у чинній редакції) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Пунктом 17 частини 1 Розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Єдиний державний реєстр виконавчих документівна даний час не функціонує, а відтак оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі.
Вимоги до виконавчого документа визначає стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), за положеннями якої у виконавчому документі зокрема зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
За нормою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
За нормою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
На дату набрання рішенням суду у даній справі законної сили був чинним Закон України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999,статтею 22 якого було передбачено річний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, проте вказана обставина не має значення для вирішення цієї справи, оскільки частиною 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до положень статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
За обставинами справи установлено, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання у даній справі переривався внаслідок пред'явлення його до виконаннястягувачем у липні 2017 р., про що свідчить повідомлення державного виконавця по повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а відтак виконавчий лист, виданий судом 09.10.2019, був пред'явлений стягувачем до виконання у встановлений законом трирічний строк.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2020 встановлено, що виконавчий лист від 09.10.2019 був виданий помилково, що і стало підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на обставини видачі за одним судовим рішенням декількох виконавчих листів та допущені при їх оформленні помилки, суд погоджується з доводами стягувача про те, що дана правова ситуація є наслідком порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 173, та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.
Водночас рішення суду у даній справі залишається не виконаним, при цьому альтернативного способу захисту права стягувача на виконання рішення суду, що є однією із важливих складових права на справедливий суд, закріпленого зокрема у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, окрім як пред'явлення виконавчого документа до виконання,не існує.
Боржник вважає, що у несвоєчасному пред'явленні виконавчого листа до виконання винен стягувач та його представник, проте ці аргументи суд відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що стягувачем в межах встановлених процесуальних строків вчинялися активні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, а за змістом процесуального закону відповідальність за правильність оформлення виконавчого листа та дотримання процедури його видачі покладається виключно на суд.
Зважаючи на викладене, суд визнає поважними причини пропуску стягувачем ОСОБА_1 строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, що є підставою для його поновлення.
Оскільки реалізація права на виконання рішення суду можлива лише при фактичній наявності у стягувача виконавчого листа, а первісний виконавчий лист, виданий судом 22.06.2016, знаходиться в матеріалах справи, є обґрунтованими і вимоги заяви про видачу виконавчого листа стягувачу.
Дослідженням змісту виконавчого листа, який підлягає видачі стягувачу, встановлено, що при його оформленні дійсно були допущені помилки, які полягають у невірному зазначенні номера виконавчого листа, який повинен відповідати єдиному унікальному номеру цивільної справи, і адреси боржника ОСОБА_4 (номера будинку) та відсутності інформації про дату народження боржника ОСОБА_4 .
Стягувач також посилається на наявність помилки в реєстраційному номері облікової картки платника податків боржника ОСОБА_4 , проте такої помилки у виконавчому листі від 22.06.2016 судом не виявлено.
Ухвалою суду від 24.07.2017 була виправлена помилка у номері виконавчого листа та виконавчий лист доповнений інформацією про дату народження боржника ОСОБА_4 , а відтак підлягає виправленню лише помилка, допущена у номері будинку боржника.
На підставі викладеного, керуючись статтями 431, 432, 433, 259-261 ЦПК України, суд
Заяву стягувача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити стягувачу ОСОБА_1 пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у цивільній справі № 753/1753/16-ц, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за договором позики та судового збору.
Видати стягувачу ОСОБА_1 з матеріалів цивільної справи № 753/1753/16-ц виконавчий лист від 22 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на його користь заборгованості за договором позики.
Виправити помилку, допущену при оформленні виконавчого листа № 753/1753/16-ц від 22 червня 2016 року в адресі боржника ОСОБА_4 , а саме: замість: АДРЕСА_1 , читати: АДРЕСА_2 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: