ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/771/21
провадження № 2/753/4204/21
"17" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Котвицького В.Л.
за участю:
секретаря судового засідання: Сердюкової Г.В.
представника позивача: Реви В.В.
представника відповідача: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до ОСОБА_2 , третя особа: Філія "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", про виселення без надання іншого жилого приміщення, -
встановив:
У січні 2021 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (надалі - ДП МОУ «Укрвійськбуд») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення його з нежитлового приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Позов обґрунтований тим, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» має відокремлений структурний підрозділ - філію державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»-135 Домобудівельний комбінат», на балансі якої перебуває житловий будинок АДРЕСА_2 . У вказаному будинку в нежитловому приміщенні № 123 , яке розташоване на технічному поверсі, проживає без реєстрації відповідач ОСОБА_2 .
Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 проживає у вказаному нежитловому приміщенні без будь-яких договірних відносин та самоправно займає його без жодних на те підстав.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2021 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті із викликом сторін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши відзив відповідача та письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до статуту ДП МОУ «Укрвійськбуд» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності і розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України.
На балансі філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» перебуває багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується актом приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка, затвердженим начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 06.12.2000 та авізо № 1, складеного на виконання цього акту.
Приміщення № 123 в будинку АДРЕСА_2 має статус військового майна з 21.09.1999 по сьогоднішній день.
Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно із ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Тобто, законодавством чітко визначено, що єдиною підставою для вселення у жиле приміщення будинку державного або громадського житлового фонду є ордер, на підставі якого укладається договір найму жилого приміщення.
Проте будь-який ордер на проживання у приміщенні АДРЕСА_1 відповідачу позивачем не видавався, натомість, ОСОБА_3 видано відомчий ордер № 0044, серії Б, від 10.07.2007 на вселення в гуртожиток АДРЕСА_2 , без зазначення кімнати для вселення.
Відповідно до ст. 129 Житлового кодексу Української PCP (в редакції чинній станом на 10.07.2007), встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер дійсний 30 днів для вселення. Якщо особа, не вселилась в кімнату в період 30 днів, ордер вважається анульованим.
ОСОБА_4 не перебував та не перебуває у трудових відносинах з ДП МОУ «Укрвійськбуд».
Відповідно до ст. 379 ЦК України, яка встановлює перелік об'єктів, що можуть визнаватися житлом, та визначає конкретні ознаки, яким воно має відповідати, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Отже першою ознакою, якій повинен відповідати об'єкт, який охоплюється поняттям «житло», є призначення для проживання в цьому людини. Це засвідчує приналежність житла до житлового фонду України.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. Не входять до житлового фонду нежилі приміщення в будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Зміст призначення житла визначається і ст. 6 ЖК України, відповідно до якої жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Другою ознакою житла є його придатність для проживання у ньому людини, що регламентується житловим законодавством України і означає відповідність його усім будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам.
Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення (Додаток Б) житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.
Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що приміщення може вважатися житлом лише в тому разі, коли воно відноситься до житлового фонду, тобто коли приміщення спроектовано, побудовано, здано в експлуатацію та зареєстроване як житлове.
Разом з тим, на сьогодні цільове призначення приміщення №123, буд. АДРЕСА_2 визначено як «нежитдове приміщення», воно не змінювалось; будь-якого переведення у житловий фонд не здійснювалось, оскільки не отримувались жодні дозволи, передбачені чинним законодавством на відповідне переведення у житловий фонд; будь-якого законного переобладнання чи перепланування цього приміщення також не здійснювалось, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації.
Відповідні обставини виключають договір (на який посилається відповідач) як підставу для проживання у такому приміщенні, оскільки зайняте відповідачем приміщення не відноситься до житлового фонду.
На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 ордер на вселення до займаного ним приміщення не надавався і не міг надаватися, оскільки це приміщення не є житловим, цивільний договір, який надає право проживати в спірному приміщенні, з ним не укладався, а отже він проживає у ньому без законних на те підстав.
Тривалість користування зайнятим приміщенням та оплата відповідачем за проживання не можуть бути визнані підставами, що породжують право користування спірним приміщенням як житлом, оскільки це приміщення не є житловим.
Також, є необгрунтованими твердження відповідача щодо трудових відносин ОСОБА_5 з Міністерством оборони України.
Відповідно до Положення про Міністерство оборони України (далі-Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 р. №730), Міністерство оборони України (далі - Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво інтересів Міноборони в судових та інших органах.
Згідно додатків доданих до відзиву до позовної заяви ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Україна".
Згідно відкритих публічних даних, ДП МОУ «Монтажник-Україна» засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України та має статус окремої юридичної особи з відокремленим майном, самостійним балансом, рахунком та затвердженим штатним розписом.
Натомість, працівники ДП МОУ «Монтажник-Україна» не є працівниками Міністерства оборони України та його структурних підрозділів у відповідності до Положения про Міністерство оборони України.
Таким чином, твердження відповідача про те, що він є працівником Міністерства оборони України є помилковим.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їй житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Враховуючи відсутність підстав для проживання ОСОБА_5 у спірному нежитловому приміщенні, позов балансоутримувача про його виселення суд вважає обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2270,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до ОСОБА_2 , третя особа: Філія "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", про виселення без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий) із займаного нежитлового приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"(код ЄДРПОУ 24308300) витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Л. Котвицький