Справа № 289/882/21
Номер провадження 2/289/502/21
25.06.2021 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19.05.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10635,75 грн. за кредитним договором б/н від 29.06.2013, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав Заяву №б/н від 29.06.2013, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 3000,00 грн. Мотивуючи порушенням відповідачем зобов'язань за вказаним договором, які викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що діяли на момент підписання Заяви, як наслідок, станом на 20.04.2021 виникла заборгованість у розмірі 13993,08 грн., яка складається: 3504,69 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6531,06 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 3957,33 грн. - нарахована пеня.
Посилаючись на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд просить стягнути з боржника заборгованість у сумі 10635,75 грн., яка складається з: 3504,69 грн. - заборгованість за кредитом; 6531,06 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. - заборгованість за пенею, просить стягнути з відповідача 10635,75 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в сумі 2270,00 грн.
До позову позивач додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.66,68).
Ухвалою від 02.06.2021 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу 25.06.2021 без повідомлення сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.77-78). Копію ували направлено сторонам, а відповідачу разом із копією позовної заяви та додатками, однак 11.06.2021 конверт з направленою судом відповідачу кореспонденцією повернувся з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.81).
Враховуючи положення п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за зареєстрованою адресою проживання.
В той же час судом вживалися всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, в тому числі 11.06.2021 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 25.06.2021 (а.с.82).
У визначений судом строк відповідач відзив до суду не направив, клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за №22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.60-65).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2013 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви, в якій останній підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом сторін у заяві (а.с.23).
На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин позивач надав: розрахунки заборгованості (а.с.7-12,13), виписку за договором №б/н станом на 27.04.2021 (а.с.14-20), Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.21), Довідку про термін дії виданих ОСОБА_1 кредитних карток (а.с.22), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.24), Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.25-65).
Як вбачається із Довідки (а.с.22) ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору №б/н з АТ КБ «Приватбанк» були видані кредитні картки 29.06.2013 з терміном дії 07/16 та 08.01.2014 з терміном дії 08/17, та встановлено кредитний ліміт : 08.01.2014 - 2000,00 грн., 08.10.2014 - 3000,00 грн. (а.с.21).
З виписки за договором № б/н станом на 27.04.2021 вбачається, що відповідач користувався кредитними картками, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом (а.с.14-20). Також вбачається списання банком відсотків за прострочений кредит, за користування кредитним лімітом, нарахованих на овердрафт відсотків та нарахування штрафів за прострочення за кредитом, пені за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн., комісії за обслуговування.
Розрахунки заборгованості складаються з двох частин. Так, за період з 08.01.2014 по 31.10.2020 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом вказаний 3504,69 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками 236148,18 грн., а разом 244952,87 грн. (а.с.7-12). В цей період згідно вказаного розрахунку за договором №б/н від 29.06.2013 нараховувалися відсотки з процентною ставкою від 27,6 до 42.
В розрахунку заборгованості в період з 01.11.2020 по 20.04.2021 вбачається, що заборгованість за простроченим тілом кредиту не змінилася та становить 3504,69 грн., заборгованість за простроченими відсотками зазначена 6531,06 грн., заборгованість по пені - 3957,33 грн., загальна заборгованість - 13993,08 грн.
При цьому в зазначений період клієнтом кредитні кошти не витрачалися, а внесено клієнтом коштів на погашення заборгованості - 230959,79 грн., вказаною сумою погашено заборгованість по пені (а.с.13).
Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по кредиту, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.06.2013, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.
Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як на складову договору банківських послуг, укладеного 29.06.2013 з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви позичальника.
Позивачем не представлено суду жодного підписаного відповідачем документу, з якого можливо встановити волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами - розмір кредиту, розмір відсотків, строк повернення, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому, із наданих позивачем розрахунків вбачається, що із сплачених клієнтом на погашення заборгованості коштів банком безпідставно стягувалися кошти на погашення заборгованості за відсотками та пені, при цьому навіть після закінчення терміну дії виданих позичальнику ОСОБА_1 кредитних карток.
Внесеною позичальником 01.11.2020 сумою 230959,79 грн. відмінено штрафи за минулі періоди (погашено заборгованості по пені), при цьому відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження правомірності нарахування цих штрафів.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем заборгованості, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Інший висновок за наявних обставин не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Н. С. Сіренко