м. Вінниця
23 червня 2021 р. Справа № 120/123/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Б.В.В.-БУД" (далі - ПП "Б.В.В.-БУД", позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Подільське управління, відповідач 2) з позовною заявою, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову від 24.11.2020 за №198903.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП «Б.В.В.-Буд». За результатами контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 229474 від 27.10.2020, відповідно до якого виявлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєну вісь, яке становило 16,42 т, при нормативно допустимій 16,00 т, та 22,39 т при допустимі 16 т.
На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень вантажів автомобільним транспортом № 229474 від 27.10.2020 прийнято постанову № 198903 від 24.11.2020 про застосування до ПП "Б.В.В.-БУД" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що винесене з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Так, представник позивача в позовній заяві вказує: на помилковість висновків відповідача 2 та зазначає, що діючим законодавством не передбачено надання дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем.; вимірювальна техніка, на якій 24.11.2020 здійснювалося зважування транспортного засобу MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , не призначена для зважування ТЗ, що перевозять рідкі продукти. Також, позивач наголосив на неузгодженість акту перевірки як документа, у якому зафіксовано зміст виявленого в ході перевірки порушення (зазначено про порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР), з оскаржуваною постановою (зазначено про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт») як документом, яким на позивача накладено штраф за виявлене в ході перевірки порушення.
Ухвалою від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.01.2021 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено та забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 24.11.2020 року за №198903 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн, в межах виконавчого провадження ВП №64241621 до набрання законної сили рішення суду по справі №120/123/21-а.
23.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 27.10.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП «Б.В.В.-Буд».
Під час зважування транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено фактичне навантаження на здвоєну вісь - 16.42 т та 22.39 т при допустимих 16 т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №229474 від 27.10.2020 року, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050602 від 27.10.2020 року, Розрахунок №0017602 від 27.10.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на суму 261,67 євро.
24.11.2020 року проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту від 27.10.2020 року.
За результатами розгляду справи, заступником начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки прийнято рішення про винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №198902 від 24.11.2020 року, за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
30.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
23.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 27.10.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За результатами габаритно-вагового контролю, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050602 від 27.10.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0017602 від 27.10.2020, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ПП "Б.В.В.-БУД" нарахована плата за проїзд у загальному розмірі 261,67 євро.
Також, 24.11.2020 службовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт №229474 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено про виявлені порушення, що полягають у здійсненні перевезення вантажу згідно ТТН №2710-2 від 27.10.2020 з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, тобто великовагового вантажу без оформлення відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд.
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт постановою заступника начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 24.11.2020 №198903 за порушення ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" до ПП "Б.В.В.-БУД" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн.
Не погодившись із даним рішенням, вказуючи на ряд порушень допущених посадовими особами відповідача при проведенні габаритно-вагового контролю та прийняті оскаржуваної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
За п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-III), Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.93 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.93 № 3353-XII), Закон України, "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 671 від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ст. 33 Закону від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.03.94 № 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Виходячи із обставин справи судом встановлено, що позивач не отримував дозволу на перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, виданого компетентними уповноваженими органами або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
Відповідно до п. п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 22.5 ПДР України № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. п. 4 п. 2 ч. 1 Порядку № 879).
Згідно з п. 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Як передбачено п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Частиною 1 та 2 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Як передбачено ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 27.10.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На підставі Акту від 27.10.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, під час зважування транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено перевищення нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 16/16 т.; фактичне: 16,42/2239 т), тобто навантаження на одну із осей перевищує допустиме на 8,100 т. (перевищення у відсотках складає 39,91 %, тобто понад 20 %).
Позивачем не оспорюється, що документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів у водія автомобіля, під час проведення перевірки, був відсутнім.
Як зазначалося, у п. п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 4 Правил № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Тобто, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що еквівалентно 220 кг на одиничну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (відходи насіння), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на таку вісь становить більше 2 % (перевищення 39,91 %).
В той же час, при вирішенні даної адміністративної справи, суд критично оцінює посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження, оскільки вказане не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.
Так, що п. 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (п. 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % знайшов своє підтвердження за результатом дослідження обставин у справі, при цьому, на момент проведення контрольного заходу у водія автомобіля був відсутнім документ, який давав би право на проїзд, що й стало достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення норм ст. 48 Закону № 2344-III та застосування на підставі ст. 60 Закону № 2344-III штрафної санкції у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн).
Перевіряючи доводи позивача про те, що рейдова перевірка здійснена неуповноваженими на це особами, оскільки територіальний орган Укртрансбезпеки у Вінницькій області припинило свою діяльність, то суд їх відхиляє з підстав того, що предметом розгляду цієї справи є постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 1989013 від 24.11.2020, а не дії відповідача щодо призначення та проведення такої перевірки, які позивач не оскаржував в судовому порядку.
Суд зазначає, що з акта від 27.10.2020 № 229474 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вбачається, що водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з актом ознайомлений, однак від пояснень та підпису відмовився.
Тому вказані аргументи є необґрунтованими та не вказують на неправомірність спірної постанови, оскільки склад правопорушення у діях позивача судом встановлено на підставі досліджених доказів.
До того ж, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" визначено Перелік територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються шляхом злиття.
Відповідно до цього Переліку, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області реорганізовано шляхом віднесення до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.10.2020 №390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік" постановлено ввести в дію з 15.10.2020 року структуру та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік.
Вказаним вище наказом від 13.10.2020 №390 затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, зі змісту якого новоутворені територіальні органи є правонаступниками реорганізованих.
Введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік наказом №390, не є підставою вважати про припинення своєї діяльності Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, оскільки згідно із п. 3 розпорядження КМУ від 03.03.2020 №196-р, територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про підтвердження факту перевищення позивачем допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень. Тому, оскаржувана постанова від 24.11.2020 № 198903 про застосування щодо позивача адміністративно - господарського штрафу в сумі 34000,00 грн є правомірною та скасуванню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 6 ст. 157 КАС України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та скасування заходів забезпечення позову, які застосовані ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Приватне підприємство "Б.В.В.-БУД" (вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 35558964)
Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036)
Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Мультян Марина Бондівна