про повернення позовної заяви
м. Вінниця
25 червня 2021 р. Справа № 120/4367/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишено без руху, у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом подачі заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 02.06.2021 року представником Військової частини НОМЕР_1 подано клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, яке обгрунтовано запровадженим на території України обмеженнями, впровадженими карантином та тим, що військовослужбовці виконують завдання, пов'язані з метою оборони держави та забезпечують територіальну цілісність держави, охороняють важливі об'єкти, а тому не можуть вчасно віпрацьовувати необхідні документи. Також в обгрунтування поновлення строку звернення до суду вказує, що 17.11.2020 до Вінницького міського суду Вінницької області було помилково направлено позовну заяву до ОСОБА_1 , тому у зв'язку із тим, що довгий час відбувалося повернення судового збору, строк звернення до Вінницького окружного адміністративного суду з даним позовом було пропущено.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача щодо можливості поновлення строку звернення до суду, суд наголошує, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 року у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 року у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 року у справі № 186/1881/19(2-а/0186/3/20), від 06.11.2020 року у справі № 826/14116/18, а також інші.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Судом встановлено, що по-перше спір за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди є публічно - правовим, а по-друге - виникає із відносин публічної служби. З огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов'язано із зобов'язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, а не як помилкового вважає позивач трьох місячний строк, що встановлений частиною 4 статті 122 КАС України.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 року у справі № 620/2818/19.
Позивач обґрунтовуючи пропуск строків звернення до суду, посилається на приписи пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких під час дії карантину, суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Так, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Тобто, законодавець передбачив, що в період дії карантину процесуальні строки можуть бути продовжені за заявою особи за умови, що такі пропущені з поважних причин, а останні зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
З наведеного слідує, що право учасника справи на продовження процесуального строку з підстав, передбачених цим Законом, не є абсолютним, і особа, яка звертається до суду з відповідним клопотанням, повинна належним чином обґрунтувати наявність цих підстав. При цьому, заява про поновлення процесуального строку з підстав, встановлених Законом України №731-IX, має містити обґрунтування щодо того, які саме карантинні обмеження унеможливлюють вчинення учасником справи певної процесуальної дії.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, представник позивача вказує на залучення військовослужбовців до завдань, пов'язаних з обороною держави, проте доказів на підтвердження обставин залучення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 та, зокрема, осіб, уповноважених діяти від імені Міністерства оборони України у судах та інших державних органах (наказ В/ч НОМЕР_1 від 24.04.2020) до виконання таких завдань не надає.
При цьому, суд також критично оцінює посилання позивача щодо пропущення строку звернення до суду, у зв'язку із довготрималим поверненням судового збору, помилково сплаченого до Вінницького міського суду Вінницької області, та зазначає наступне.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення такого строку.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Суд наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
Як зазначено у частині 2 статті 123 КАС України, якщо на виконання вимог частини 1 цієї статті заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із положеннями пунтку 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
За наведених обставин наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 256, 259 КАС України,
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна