м. Вінниця
23 червня 2021 р. Справа № 120/116/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання пртиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову від 11.11.2020 №198843 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 12.092020 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом DAF FT 95.430, номерний знак НОМЕР_1 , та причiп General Traller, номерний знак НОМЕР_2 /
В ході такої перевірки виявлено порушення, зокрема, пункту 22 Правил дорожнього руху, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11 тонн фактичне навантаження склало 12,36 тонн.
11.11.2020 Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.09.2020 винесено постанову про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Однак, позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки чинним законодавством взагалі забороняється рух транспортних засобів із подільним вантажем, що унеможливлює отримання відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.
Також позивач вказує на відсутність затвердженої методики зважування сипучих вантажів; відсутність документів на зважувальне обладнання.
Відтак, на думку позивача, вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 11.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
23.03.2021 на адресу суду подано відзив на позовну заяву, відповідно якого зазначає, що 12.09.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 158 км, посадовими особами Житомирського Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом General Trailer реєстраційний номер НОМЕР_4 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 .
Посадовими особами Житомирського Управління Укртрансбезпеки було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 16 тонн, строєні осі - понад 22 тонн або фактичною масою 40 тонн.
Під час зважування транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом General Trailer реєстраційний номер НОМЕР_4 було встановлено фактичне навантаження на одичну вісь - 12,42 тонн, при допустимих 11 тонн, по загальній масі 40,750 тонн при нормативно допустимій 40 тонн.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 223559 від 12.09. 2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048724 від 12.09.2020, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0333393 від 12.09.2020, на підставі яких проведено Розрахунок № 223559 від 12.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на суму 335,22 євро.
11.11.2020 проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту № 223559 від 12.09.2020 та матеріалів вагового контролю, на розгляд даної справи ОСОБА_1 , не прибув жодних документальних або інших доказів, які б спростували факт перевищення транспортних засобів габаритно вагових параметрів не надав тому за рішенням в.о. Заступника Подільського міжрегіонального Управління Укртранснбезпеки було прийняте рішення про винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198843 від 11.11.2020, за порушення абз. 15 ст. 60 ЗУ « Про автомобільний транспорт».
19.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані позивіачем докази, суд встановив наступне.
12.09.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 158 км, посадовими особами Житомирського Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом General Trailer реєстраційний номер НОМЕР_4 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 .
Посадовими особами Житомирського Управління Укртрансбезпеки було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
За результатами габаритно-вагового контролю 12.09.2020 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048724, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на вісь 1 склало 7,35 тонн, на вісь 2 - 12,42 тонн, на вісь 3 - 6,92 тонн, на вісь 4 - 7,02 тонн, на вісь 5 - 7,04 тонн; повна маса транспортного засобу склала 40,75 тонн.
Також, посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 223559 від 12.09.2020, у якому зафіксовано осьові навантаження на одиничну вісь 12,160 тонни при допустимих 11 тонн.
11.11.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову №198843, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без відповідного дозволу), відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон).
Частиною 6 статті 6 цього Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в тому числі й габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункту 18 Порядку №879).
Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).
Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (надалі Правила дорожнього руху).
Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).
Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що у разі перевезення небезпечних вантажів та при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині 4 статті 48 Закону.
При цьому, абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн у разі перевезення подільних вантажів.
Варто звернути увагу на тому, що нормативно-правове визначення "подільних вантажів" відсутнє; при цьому, у частині 1 статті 183 Цивільного кодексу України наведено визначення подільної речі, під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
В ході судового розгляду встановлено, що транспортний засіб DAF FT 95.430, номерний знак НОМЕР_1 , 12.09.2020 здійснював перевезення подільного вантажу (круглі лісоматеріали сосни), що не заперечується відповідачем.
Під час проведення габаритно-вагового контролю вказаний вище транспортний засіб пройшов зважування, за результатами якого встановлено перевищення вагових обмежень, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11 тонн фактичне навантаження становило 12,42 тонн.
Відтак, зважаючи на те, що об'єкт перевірки здійснював перевезення подільного вантажу, тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів заборонено, що не потребувало отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Отже, оскільки чинним законодавством взагалі заборонено перевезення подільного вантажу (так як його можливо розділити), а тому дозвіл, про який йдеться у частині 4 статті 48 Закону, в такому випадку не видається.
За наведених обставин висновки, зроблені посадовими особами Укртрансбезпеки у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №223559 від 12.09.2020 в частині необхідності дозволу, який би давав право на рух транспортного засобу, є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище аргументами, позаяк відповідний дозвіл на перевезення подільних вантажів у цьому разі неможливо отримати.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2020 №198843 є протиправною з огляду на те, що до позивача застосовано санкції за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, у абзаці 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" йдеться про відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, видача якого у спірному випадку при перевезенні подільного вантажу не передбачена діючим законодавством.
Водночас, критично слід оцінити твердження позивача на незастосуванні органом Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю методики, про яку згадується у підпункті 2 пункту 2 Порядку 879, зважаючи на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку".
Іншою постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.
Відтак, виключення з Порядку №879 положення, що передбачало обов'язок Укртрансінспекції або її територіальних органів під час проведення габаритно-вагового контролю застосовувати методику, свідчить про відмову Уряду від раніше запроваджених змін.
При цьому, неприведення у відповідність до таких змін приписів підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 (в частині, що стосується методики) не свідчить про те, що при проведенні габаритно-вагового контролю органи Укртрансінспекції зобов'язані керуватися такою методикою.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову від 11.11.2020 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності, що вказує на наявність правових підстав для її скасування судом як протиправної.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до суду було подано наступні документи: договір № 103/20-а від 01.12.2020, додаток №1 до договору від 01.12.2020, квитанція до прибуткового касового ордери №58 про оплату послуг від 01.12.2020 на суму 6000 грн, ордер на надання правничої допомоги, свідцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг) від 19.04.2021.
Згідно детальним описом наданих послуг просить стягнути витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 6000 грн.
Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 6000 грн є неспівмірними зі складністю справи, а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, становить 2000,00 грн.
Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 2102 гривні, що підтверджується квитанцією №МР_АВ070397RHS_17309092 від 06.01.2021.
Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2020 №198843.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця)
Державна служба України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Мультян Марина Бондівна