вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/861/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київріанта”
про стягнення 115 039,41 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Без виклику представників сторін.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київріанта” про стягнення 115 039,41 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, ціну позову, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/861/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
30.04.2021 року відповідачем подано відзив на позов, в якому останній проти позову заперечував та просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
20.05.2021 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому він, спростовуючи твердження відповідача викладені у відзиві, просить суд задовольнити позов повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-
встановив:
Як вбачається з викладених в позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київріанта” (орендар) укладено договір оренди № 1580 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), зокрема приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 174,8 кв.м., балансоутримувачем якого є Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”.
На підставі Акту приймання-передавання орендованого майна б/н від 01.07.2014 року 01.07.2014 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користувався майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 174,8 кв.м., розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Пунктами 5.10, 5.18 договору оренди визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, зокрема звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
11.06.2014 року між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - позивач, за договором - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київріанта” (далі - відповідач, за договором - Орендар) укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 80.1-14/1-33 (далі - Договір) з Додатковими угодами № № 1-4.
Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що у зв'язку з наданням Орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 174,8 кв.м. (далі - Майно або приміщення, для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі: Балансоутримувач надає, а Орендар отримує наступні послуги: 1) постачання теплової енергії - за 1 Гкал із розрахунковим шляхом за 174,8 кв.м ~ 12,236 Гкал * вартістю 2 350,00 грн. без ПДВ; 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць обсягом 6 працівників, оплата за одиницю вимірювання в місяць без ПДВ - 50,00 грн.; 3) вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно - за місяць обсягом 174,8 кв.м. вартістю 4,00 грн.; 4) прибирання та вивезення твердих побутових відходів - за 1 куб.м. 110,00 грн. обсягом по факту; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого Майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування, щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: Чистий дохід Орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де Чистим доходом Орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов договору оренди № 1580 від 11.06.2014 року. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендною платою (без ПДВ) є частина орендної плати, що пропорційно нарахована за відповідний звітний місяць за частину майна, що використовується безпосередньо Орендарем відповідно договору оренди № 1580 від 11.06.2014 року та оплачує їх за тарифами зазначеними у листі № 19-22/1-1794 від 13.12.2019 року, чинними станом на момент надання спірних послуг.
Згідно п. 1.4 Договору розмір оплати за Послуги, які зазначені в пунктах 1-4 Таблиці № 1 та всі послуги, що зазначені в Таблиці № 2 цього Договору, залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов'язаних з обсягом Послуг в період їх надання, якості Послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Пунктом 2.1.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 12.02.2018 року визначено, що Балансоутримувач зобов'язується щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок, Акт та раз в рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.2 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами. Акт підписується керівниками Сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та діє до 10.06.2024 року. Датою підписання Договору вважається пізніша дата, якщо Договір підписувався Сторонами в різні дати (п. 6.1 Договору).
Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, положення цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.07.2014 року (дати підписання Сторонами Акту від 01.07.2014 року передачі-приймання орендованого Майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.06.2014 року № 1580) (п. 6.2 Договору).
На підставі вказаного Договору позивачем було виставлено відповідачу:
- рахунок-фактури № 897/456 від 30.04.2020 року за надані послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за 6 працівників - 360,00 грн., води, використаної для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 839,04 грн. та із постачання теплової енергії в кількості 0,0989 Гкал - 278,90 грн. на загальну суму 1 477,94 грн. та відповідний Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 року на суму 1 477,94 грн.;
- рахунок-фактури № 897/606 від 31.05.2020 року за надані послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за 6 працівників - 360,00 грн. та води, використаної для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 839,04 грн. на загальну суму 1 199,04 грн. та відповідний Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 року на суму 1 199,04 грн.
Вищезазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, відповідно до п. 2.2.3 Договору, були отримані представником відповідача в бухгалтерії Балансоутримувача 13.05.2020 року та 09.06.2020 року відповідно.
Таким чином, як стверджує позивач, відповідач повинен був відшкодувати отримані послуги в квітні 2020 року не пізніше 20.05.2020 року, в травні 2020 року - не пізніше 20.06.2020 року.
Однак, відповідач, в порушення п. 2.2.3 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2 676,98 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією, в якій, в тому числі, просив сплатити борг за комунальні послуги за спірний період квітень-травень 2020 року, яка залишена ним без задоволення.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 2 676,98 грн. боргу за надані послуги згідно спірного Договору.
В ході розгляду спору, відповідачем було надано відзив, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволені, посилаючись на те, що у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 на усій території України з 12 березня по 03.04.2020 року установлено карантин, який згідно постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392, 17.06.2020 року № 500, від 22.07.2020 року № 641 було продовжено, при цьому згідно пп. 8 п. 2 постанови № 211 з 17.03.2020 року по 22.05.2020 року запроваджено заборону роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.
Водночас, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 14.03.2020 року № 287-р, з 17.03.2020 року тимчасово закрито пункти пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення, в тому числі в МА «Бориспіль». При цьому, роботу пунктів пропуску через державний кордон відновлено після втрати чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 року № 287-р.
Наведе, за доводами відповідача, свідчить про те, що спірні рахунки-фактури № 897/456 від 30.04.2020 року та № 897/606 від 31.05.2020 року та відповідні їм Акти наданих послуг є некоректними, адже працівники відповідача в період з квітня по травень 2020 року фактично не знаходились у орендованому приміщенні, розташованого в ДП МА «Бориспіль», враховуючи і те, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київріанта” № 150-К від 01.04.2020 року відповідач запровадив завдання за межами робочого місця для працівників відокремлених структурних підрозділів товариства, тобто дистанційно.
А отже, ДП «МА «Бориспіль» не міг фактично надавати послуги працівникам відповідача із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці за вищевказаний період.
Разом із тим, відповідач зазначає, що листами № 92/20 від 18.05.2020 року та № 116/20 від 11.06.2020 року повідомляв позивача про відмову від підписання Актів приймання-здачі наданих послуг за квітень та травень 2020 року та просив провести перерахунок послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника та води, використаної для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно відображених у актах. Однак, позивач вказані листи проігнорував та залишив без відповіді (докази надіслання наявні в матеріалах справи).
Також, відповідач надсилав Балансоутримувачу та Орендодавцю листи № 49/20 від 17.03.2020 року, № 67/20 від 13.03.2020 року, № 64/20 від 07.04.2020 року, в яких повідомляв останніх про обставини, що виникли у зв'язку із спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19 та, відповідно, про неможливість використання орендованого Майна за призначенням.
Окрім того, відповідач, в обгрунтування неможливості користування орендованим майном у спірний період, у зв'язку із закриттям терміналу «D», надає лист Державної прикордонної служби України окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» № 23/2628 від 06.04.2020 року, де підтверджено таку неможливість.
Також, відповідач зазначив, що 16.01.2021 року Орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Київріанта” укладено додатковий договір до договору оренди № 1580, згідно п. 2 якого встановлено, що у зв'язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон України, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України, обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) «D», у період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно Майно не могло використовуватись Орендарем за цільовим призначенням через обставини, які знаходяться поза волею Орендаря та Орендодавця.
Відтак, відповідач стверджує, що зазначені обставини підтверджують, що в період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року позивачем спірні послуги фактично не надавались, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позивач у відповіді на відзив заперечив посилання відповідача на неможливість використання орендованих приміщень у період квітень-травень 2020 року, зазначаючи про те, що відповідач не повідомив позивача, як це передбачено умовами розділу 5 Договору про настання форс-мажорних обставин та не надавав відповідного документу виданого Торгово-промисловою палатою України, який би підтверджував дію форс-мажору.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач, в порушення п. 2.2.14 Договору, не повідомляв йому про зміну кількості працівників в орендованому об'єкті. Також, позивач зазначає, що ним не були проігноровані листи про перерахунок, про що свідчать листи-відповіді № 19-22/1-325 від 14.07.2020 року та № 19-22/1-354 від 29.07.2020 року, в яких позивач зазначив, що законодавством не надано право позивачу звільняти відповідача від обов'язку оплати комунальних послуг згідно спірного Договору. Відтак, позивач вважає, що зазначені відповідачем обставини не звільняють його від обов'язку оплатити надані комунальні послуги.
Також зазначає, що додатковим договором від 16.01.2021 року було зупинено виконання сторонами умов лише щодо сплати орендної плати та розірвання договору оренди.
Окрім того, стверджує, що відповідачем не надано доказів того, що його працівники були позбавлені права доступу до орендованого майна, в підтвердження чого надає перелік перепусток, виданих працівникам відповідача, на запитати останнього, для проведення у квітні-травні 2020 року розвантажувальних робіт під час переміщення обладнання до зон Duty free D та Duty free out D та список осіб, які проходили пропускний контроль у спірний період із зазначенням дати та часу.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов п.п. 5.1, 5.2, 5.4 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених Договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення Договору в результаті додій надзвичайного характеру, які жодна з Сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов'язків, передбачених Договором, на період їх дії (далі - Форс-мажор). Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за Договором, зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу Сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну Сторону права посилатись на Форс-мажор у майбутньому. Достатнім доказом дії Форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, як це передбачено умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.4 Договору, посвідченні Торгово-промисловою палатою України про настання форс-мажорних обставин.
Водночас, суд зазначає, що загальновідомим є той факт, що у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами та доповненнями, з 12.03.2020 року на всій території України введено карантин та запроваджено низку заборон щодо роботи суб'єктів господарювання.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 287-р від 14.03.2020 року, з 17.03.2020 року було закрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення в МА «Бориспіль» та неможливість використання орендарями приміщення МА «Бориспіль» за цільовим призначення, оскільки, працівники відповідача можуть дістатися орендованих приміщень лише через проходження через пункт пропуску через державний кордон, який було закрито, зазначені обставини в достатній мірі підтверджують, що з 17.03.2020 року надання відповідачу послуг, що обліковуються в залежності від кількості працівників або кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було неможливим та фактично не здійснювалося.
Щодо наданих позивачем пропусків для працівників відповідача, суд, по-перше, враховує, що відповідач є орендарем декількох приміщень, балансоутримувачем яких є позивач, відтак, суд не може дійти висновку, що працівники відповідача проходили на територію МА «»Бориспіль» саме для вчинення будь-яких дій у спірному орендованому приміщенні, по-друге, навіть з врахуванням того, що зазначені, в наданих позивачем списках працівників відповідача, особи проходили на територію аеропорту для проведення розвантажувальних робіт під час переміщення обладнання до зон Duty free D та Duty free out D, використовувати за призначенням орендоване Майно - експлуатації магазину безмитної торгівлі, вони не мали змоги, що в сукупності свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині (щодо стягнення вартості послуг наданих в квітні-травні 2020 року за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та за воду, використану для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно) на загальну суму 2 398,08 грн. (1 199,04 грн. за квітень 2020 року та 1 199,04 грн. за травень 2020 року).
Також, суд враховує надіслані відповідачем Орендарю та Балансоутримувачу листи № 49/20 від 17.03.2020 року, № 67/20 від 13.03.2020 року, № 64/20 від 07.04.2020 року, в яких відповідач повідомляв про неможливість використання орендованого Майна за призначенням, у зв'язку із спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Разом із цим, для зазначених висновків суду неповідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин або ж неукладення сторонами акту претензії, в порядку, визначеному в договорі, жодного значення не має, адже відмова суду в цій частині ґрунтується на недоведеності позивачем самого факту надання зазначених послуг.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що 16.01.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київріанта” укладено додатковий договір до договору оренди № 1580 за реєстровим номером 964, відповідно до якого (п. 2) встановлено, що враховуючи інформацію від Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (лист від 06.01.2021 року № 23/128), в зв'язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон України для міжнародного пасажирського сполучення, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Бориспіль», обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) «D», неможливістю потрапляння на територію пункту пропуску «Бориспіль» та неможливістю користування орендованим майном через обставини, які знаходяться поза волею Орендаря (не належить до його прав чи обов'язків згідно Договору) та Орендодавця, керуючись п. 6 ст. 762 та п. 3 ст. 631 ЦК України, Закону України від 04.12.2020 № 1071-ІХ «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та п. 3.12. Договору - на період часу, починаючи з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно, протягом якого майно не могло використовуватись Орендарем за цільовим призначенням згідно Договору через обставини, за які Орендар та Орендодавець не відповідають, зупинити виконання сторонами умов Договору, передбачених п. 3.6., 5.3., 8.4.
Отже, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини додатково підтверджують факт неможливості використання Орендарем орендованого майна в період часу, починаючи з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року, за цільовим призначенням.
Поряд із цим, щодо відшкодування витрат на постачання теплової енергії у розмірі 278,90 грн., що включені позивачем до рахунку за квітень 2020 року, то, оскільки, орендоване приміщення є вбудованим, опалення є централізованим, і, вірогідно, технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту відсутня, та оскільки відповідачем не спростовано, що такі послуги протягом квітня 2020 року фактично надавалися, а також приймаючи до уваги, що такі послуги не пов'язані із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням приміщення, тягар утримання орендованого приміщення в цій частині, цілком справедливо має бути покладено на відповідача.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належною до стягнення та такою, що підлягає задоволенню є сума заборгованості у розмірі 278,90 грн., а саме згідно Акту від 30.04.2020 року (послуги з постачання теплової енергії).
В задоволенні решти заявлених позовних вимог за надані позивачем послуги, що відображені у Актах від 30.04.2020 року та від 31.05.2020 року, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на необґрунтованість.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 254,78 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, 62,61 грн. 3% річних та 145,04 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 21.05.2020 року по 15.03.2021 року.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У відповідності до п. 4.2. Договору Орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим Договором.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, судом встановлено прострочення виконання зобов'язання з оплати Акту від 30.04.2020 року на суму 278,90 грн., базою для нарахування пені, 3%, інфляційних є саме сума встановлена судом.
Судом здійснено правильний розрахунок пені, 3% річних, інфляційних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга Закон», за фактичний період існування встановленої судом заборгованості в сумі 278,90 грн., за заявлений позивачем період, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку нарахування пені, передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу. Згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 17,50 грн. пені, 6,84 грн. 3% річних та 15,37 грн. інфляційних.
Окрім того, позивач заявляє до стягнення 111 900,00 грн. штрафу за ненадання довідок за період березень 2020 року, липень 2020 року - січень 2021 року про чистий дохід відповідача, зазначаючи наступне.
Пунктом 2.2.2 Договору (наявними у справі додатковими угодами № № 1-4 не вносились зміни у даний п. 2.2.2) передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки та про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Проте, як зазначає позивач, відповідач, в порушення п. 2.2.2 Договору, не надав Балансоутримувачу довідок про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року -січень 2021 року.
Окрім того, позивач зазначає, що Орендар систематично направляв Балансоутримувачу листи, при відкритті яких виявлялась невідповідність між фактичним складом документу та заявленим. У зв'язку з чим, позивачем було складено наступні акти про відсутність вкладень у конверті: № 01-26/6-6 від 14.09.2020 року; № 01-26/6-7 від 14.09.2020 року; № 01-26/6-5 від 14.09.2020 року; № 01-26/6-8 від 15.10.2020 року; № 01-26/6-10 від 10.11.2020 року; № 01-26/6-15 від 10.12.2020 року; № 01-26/6-2 від 14.01.2021 року, у яких, позивач зафіксував надходження довідок, без примірників періодичних звітів з касових апаратів за період березень 2020 року, липень 2020 року - грудень 2020 року, у зв'язку з чим позивачем було прийнято рішення - довідки без додатків не реєструвати та повернути відправнику (акти та докази їх надіслання наявні в матеріалах справи).
Відповідно до п. 4.3. Договору в разі несвоєчасного надання Довідки про чистий дохід, Орендар зобов'язаний сплачувати Балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється Орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
На підставі п. 4.3 Договору позивач виставив відповідачу до оплати рахунки-фактури штрафу за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід за період березень 2020 року, липень 2020 року - січень 2021 року, за загальний період з 08.04.2020 року по 28.02.2021 року, які, як зазначає позивач, частково були отримані відповідачем в бухгалтерії позивача, частково від отримання яких відповідач відмовився, що зафіксовано у відповідних актах, однак всі рахунки-фактури за означений період залишилися неоплаченими.
Відповідач у відзиві на позов у цій частині зазначав, що протягом відомого позивачу періоду відповідач не використовував орендоване Майно за призначенням, поступово відновивши свою господарську діяльність, відповідач 10.09.2020 року, на виконання п. 2.2.2 Договору надіслав на адресу позивача довідки та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період березень 2020 року, липень 2020 року - серпень 2020 року, 09.10.2020 року надіслав довідку та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період вересень 2020 року, 06.11.2020 року - за жовтень 2020 року, 08.12.2020 року - за листопад 2020 року, 11.01.2021 року - за грудень 2020 року, 11.02.2021 року - за січень 2021 року. В підтвердження чого надав описи вкладення в цінні листи та квитанції про відправлення/накладні Укрпошти.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що ненадання відповідачем належної інформації про його чистий дохід, позбавляє позивача можливості виставити до оплати послуги, передбаченні п. 5 Договору - підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого Майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування, щомісячна сплата за які розраховується за формулою: Чистий дохід Орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ).
Як встановлено судом, п. 2.2.2 Договору не передбачено обов'язку відповідача надавати позивачу, окрім довідки про чистий дохід, будь-які інші документи. Відтак, суд доходить до висновку, що позивачем безпідставно було не зареєстровано надані відповідачем довідки, навіть якщо вони були надіслані без додатків.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України ).
Видами забезпечення виконання зобовязання, за змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а ч. 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, неустойка у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення є не штрафом, як зазначено в п. 4.3 Договору, а пенею.
Суд враховує, що п. 4.3 Договору сторони погодили розмір пені за порушення негрошового зобов'язання - несвоєчасне надання довідки про чистий дохід, що відповідає нормам чинного законодавства.
Відтак, з врахуванням вищевикладеного, судом зроблено правильний розрахунок пені за несвоєчасне подання відповідачем довідок про чистий дохід (з врахуванням доказів надіслання відповідачем спірних довідок, передбачених п. 2.2.2 Договору), а саме:
- березень 2020 року за період з 07.04.2020 року по 09.09.2020 року;
- липень 2020 року за період з 07.08.2020 року по 09.09.2020 року;
- серпень 2020 року за період з 07.09.2020 року по 09.09.2020 року;
- вересень 2020 року за період з 07.10.2020 року по 08.10.2020 року;
- листопад 2020 року за період з 07.12.2020 року по 07.12.2020 року;
- грудень 2020 року за період з 07.01.2021 року по 10.01.2021 року;
- січень 2021 року за період з 07.02.2021 року по 10.02.2021 року.
Довідка за жовтень 2020 року надіслана позивачу 06.11.2020 року, тобто в строк, передбачений п. 2.2.2 Договору.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, на підставі п. 4.3 Договору, за означений період підлягає стягненню пеня в розмірі 20 400,00 грн.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 20 718,61 грн. з яких 278,90 грн. основного боргу, 17,50 грн. пені, 6,84 грн. 3% річних, 15,37 грн. інфляційних та 20 400,00 грн. пені за неналежне виконання негрошового зобов'язання. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 408,83 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київріанта” про стягнення 115 039,41 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київріанта” (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, код ЄДРПОУ 00452417) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 50 коп. пені, 6 (шість) грн. 84 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 37 коп. інфляційних, 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. пені за неналежне виконання негрошового зобов'язання та 408 (чотириста вісім) грн. 83 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позову Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київріанта” про стягнення 94 320,80 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 26.05.2021 р.
Суддя Т.П. Карпечкін