Справа № 618/890/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2443/21 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.28 ч.1ст.263,ч.2ст.15
ч.2ст.201, ч.2ст.15, ч.2ст.28, ч.1ст.333 КК України
(про повернення апеляційної скарги)
25 червня 2021 року суддя судової палати з кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року відносно ОСОБА_4 , -
Вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості від 28.09.2020 року укладену між прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_6 .
Вказаним вироком ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.18, ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, ч.2 ст.201, ч.2 ст.15. ч.2 ст.28. ч.1 ст.333 КК України, та остаточно призначено йому покарання із застосуванням ст.70 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з здійсненням міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю, строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
На зазначений вирок ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 29.09.2020 року по справі № 618/890/20, скасувати цей вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки вказаний вирок безпосередньо стосується інтересів та свобод ОСОБА_3 .
Перевіряючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 виявлені підстави для її повернення.
Відповідно до ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) Обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6.7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Отже, вимогами ч.4 ст.394 КПК України встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.
Однак , відповідно до ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з п.10 ч.1 ст.393 КПК України апеляційну скаргу також мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, відповідно до вимог п.9-2 ч.2 ст.393 КПК України право на апеляційне оскарження виникає у фізичної або юридичної особи у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третьої особи - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі № 5-347 кс 15, відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою ст.24 цього Кодексу.
Таким чином, у визначених ч.2 ст.24, п.9-2 та п.10 ч.2 ст.393 КПК України випадках для виникнення права на апеляційне оскарження у інших осіб кримінальним процесуальним законом встановлена умова, а саме - оскаржуване рішення має стосуватися їх прав, свобод та інтересів. Наявність такої умови пов'язана з обов'язком осіб довести під час апеляційного оскарження судового рішення, що це рішення стосується їх прав, свобод та інтересів.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3 посилається на те, що Особу-1, відповідно до вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року, можна ідентифікувати, як ОСОБА_3 оскільки він є засновником ТОВ «НТЦ «ІНТЕРПРОМ»
Апелянт ОСОБА_3 зазначає, що данні, щодо реєстрації та засновників ТОВ «НТЦ «ІНТЕРПРОМ» суд сам може отримати шляхом пошуку через мережу «інтернет» з офіційних баз даних Російської Федерації, чим підтвердити та забезпечити його право на апеляційне оскарження.
Здобуття судом доказів, на підтвердження права апелянта на оскарження рішення, чинним КПК України не передбачено, оскільки зазначені дії будуть свідчити про порушення принципів змагальності та диспозитивності.
Згідно з ч.1 ч. 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, апелянт до апеляційної скарги повинен сам додати докази з яких безпосередньо вбачається, що його можна ідентифікувати, як особу яка має право подати апеляційну скаргу, а не перекладати доведення цього питання на апеляційний суд.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, то він стосується виключно обвинувачення ОСОБА_4 , який уклав угоду про визнання винуватості. Оцінку правомірності дій інших осіб, які таку угоду не укладали, суд не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси, зокрема щодо ОСОБА_3 і не створював преюдицію для них.
Отже, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не навів переконливих доводів, що вирок у відношенні ОСОБА_4 стосується безпосередньо його прав, свобод та інтересів, доказів цього не надав.
Таким чином, апелянт ОСОБА_3 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року відносно ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.393 КПК України.
Що стосується питання, щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року, вважаю, що це питання є вторинним та похідним від встановлення права особи на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки , якщо особа не є суб'єктом оскарження, то і вирішувати питання про поновлення строку на оскарження непотрібно. Тому вказане питання на теперішній час не підлягає розгляду.
Враховуючи вищезазначені обставини та п.2 ч.3 ст.399 КПК України, апелянту ОСОБА_3 належить повернути його апеляційну скаргу, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.393, 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року повернути апелянту.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати апелянту ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_2