Справа № 2035/6613/2012
№ провадження 1/646/10/2021
24.06.2021 м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
судді - ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засідання кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Вільшани Дергачівського району Харківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Прудянка Дергачівського району Харківської області, одруженого, має неповнолітнью доньку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3,4 ст. 190 КК України
за участю підсудних - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він в кінці грудня 2001 року в м. Харкові, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , увійшов в довіру ОСОБА_13 , та під приводом необхідності продажу кімнати ОСОБА_13 з метою придбання для неї нового житла, не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_13 11.01.2002 оформити у приватного нотаріуса довіреність на ім'я ОСОБА_8 , якою уповноважити останнього на продаж від її імені належної їй на праві власності кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_3 . Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, 13.03.2002 в нотаріальній конторі ОСОБА_8 від імені ОСОБА_13 , діючи на підставі довіреності, уклали договір купівлі?продажу 30/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_14 , від якого отримали за вказану квартиру 5 350 грн. В результаті чого ОСОБА_13 втратила право власності на вищевказану квартиру, а ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 заволодівши грошовими коштами у сумі 5 350 грн, розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_13 майнову шкоду у сумі 5 350 грн.
Крім того, навесні 2003 року ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , під приводом необхідності продажу домоволодіння ОСОБА_15 з метою придбання для нього ОСОБА_8 нового житла, не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_15 , з яким у ОСОБА_8 склалися довірчі відносини, продати належну йому частину домоволодіння АДРЕСА_4 та отримані від продажу грошові кошти передати ОСОБА_8 . Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, 06.03.2004 ОСОБА_8 супроводжував ОСОБА_15 в нотаріальну контору за адресою: АДРЕСА_5 , де ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , якого попередньо знайшов в якості покупця вищевказаного домоволодіння ОСОБА_8 , уклали договір купівлі?продажу частини домоволодіння АДРЕСА_4 . За вищевказану квартиру ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_16 23 50,00 грн, які одразу передав ОСОБА_8 для того, щоб останній підшукав та придбав для нього нове житло. Заволодівши вищевказаними грошима, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_15 майнову шкоду на суму 23 50,00 грн.
Крім того, у 2002 році, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , під приводом необхідності продажу 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_6 , на спадкування якої після смерті свого батька по закону мала право ОСОБА_17 , з метою придбання для неї за допомогою та супроводом ОСОБА_12 нового житла, не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_17 та її мати ОСОБА_18 оформити договір дарування 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_6 на ім'я ОСОБА_19 , з яким ОСОБА_17 раніше не була знайома. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_12 шляхом обману та зловживання довірою організував 30.03.2004 укладення нотаріального договору дарування ОСОБА_17 частини домоволодіння АДРЕСА_6 ОСОБА_19 , в результаті чого ОСОБА_17 втратила право власності на вказане домоволодіння, а ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 заволоділи вищевказаним домоволодінням, чим заподіяли ОСОБА_17 майнову шкоду на суму 25 051,00 грн.
За вищевказаними епізодами органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою.
Крім того, у грудні 2002 року ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_12 , під приводом необхідності оформлення прав ОСОБА_20 на спадщину після смерті його батьків, зокрема, квартиру АДРЕСА_7 , подальшого її продажу з метою придбання для нього нового житла меншої вартості, з передачею грошових коштів у розмірі різниці вартості ОСОБА_20 , не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_20 , який повірив в істинність намірів ОСОБА_12 та, ОСОБА_8 оформити 14.01.2003 у нотаріальній конторі на ім'я ОСОБА_12 довіреність, якою уповноважити останнього розпоряджатися належним ОСОБА_20 майном. Таким чином, ОСОБА_8 згідно розробленого злочинного плану, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 за цим епізодом кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене групою осіб за попередньою змовою, повторно, в особливо великих розмірах.
Крім того, у січні 2003 року ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_8 , отримавши від ОСОБА_20 відмову і подальшому здійсненні будь?яких юридичних дій з квартирою АДРЕСА_7 , мотивовану недовірою до ОСОБА_12 , виказав погрозу ОСОБА_20 вбивством його доньки ОСОБА_21 у випадку відмови від вчинення подальших юридичних дій з вищевказаною квартирою, яку ОСОБА_20 сприйняв як реальну та в подальшому не вчиняв жодних дій щодо скасування попередньо виданої ним 14.01.2003 у нотаріальній конторі довіреності розпоряджатися належним ОСОБА_20 майном на ім'я ОСОБА_12 , так само не вчиняв жодних перешкод у реалізації злочинного плану ОСОБА_8 та ОСОБА_12 . В результаті чого, 31.01.2003 ОСОБА_12 , діючи за довіреністю, продав належну ОСОБА_20 квартиру АДРЕСА_7 за ціною 58 268,00 грн. Отриманими від продажу квартири грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_8 розпорядились на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_20 майнову шкоду на суму 58 268,00 грн.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 за цим епізодом кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України як вимога вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над близьким родичом потерпілого (вимагання), вчинене повторно, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Сього числа судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 подав письмове клопотання про закриття кримінальної справи відносно нього у зв'язку з закінченням терміну давності.
Прокурор не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_8 у зв'язку з закінченням терміну давності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року) при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7?1 КПК України (в редакції 1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно ч. 2 ст. 11?1 КПК України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення у разі вчинення особливо тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ятнадцять років.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 підтвердив добровільність своєї позиції. Він усвідомлює і розуміє підставу закриття кримінальної справи, йому роз'яснено, що вказані підстави є нереабілітуючими підставами і право на розгляд у загальному порядку.
Враховуючи викладене, оскільки від часу подій викладених в обвинувальному акті до часу заявлення підсудним ОСОБА_8 зазначеного клопотання минуло більше ніж п'ятнадцять років, клопотання підсудного ОСОБА_8 про закриття кримінальної справи підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 6, 7?1, 11?1 КПК України (1960 року), суд -
Клопотання підсудного ОСОБА_8 про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2021.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3