"24" червня 2021 р.
Справа № 642/6122/20
Провадження № 2/642/362/21
14 червня 2021 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,
з участю секретаря - Злобової Я.О.,
представника позивача - Тарасенко В.Ю.,
представника відповідача- Пономаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди,
19.11.2020 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю брата ОСОБА_3 , в розмірі 525000,00 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 21 год. 40 хвил. на 53 кілометрі залізничного шляху «Куп'янськ-Харків» (приблизно 800 метрів від станції «Чугуїв» у напрямку Есхар Чугуївського району) під керуванням ОСОБА_4 стався наїзд електропоїздом сполученням «Гракове-Лосеве» №6832, який належить AT «Українська залізниця», на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті чого останній загинув на місці. Позивач є рідним братом загиблого та на час смерті мешкав з ним разом за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ). Відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_3 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався. У зв'язку зі смертю свого рідного брата, із яким мешкав в одному помешканні, внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивач зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушені його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із загиблим, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини. У зв'язку з цим, у позивача порушено нормальний психоемоційний стан, він перебуває у стані постійного стресу. Крім того, були порушені соціальні зв'язки позивача, тому що загиблий був поважаємою в своєму оточенні людиною, а зараз через його смерть інші люди, з оточення потерпілого, майже не підтримують спілкування з ним. Позивач вважає, що йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі у розмірі 525000,00 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.11.2020 провадження у справі відкрито, справа призначена до слухання в порядку спрощеного позовного провадження.
16.12.2020 на адресу суду надійшов відзив АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», в якому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю та відсутністю належних та допустимих доказів, оскільки залізницею не було порушено правил безпеки руху. Постраждалий ОСОБА_3 в стані алкогольного отруєння сидів на рельсах, ногами всередину, не реагував на сигнали локомотивної бригади, що поставило його життя та здоров'я в небезпеку та призвело до нещасного випадку. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому фізичних чи моральних страждань, в той час як розмір заробітної плати будь-якої посадової особи відповідача не є критерієм оцінки розміру моральної шкоди. Твердження позивача про порушення залізницею правил безпеки руху є безпідставним та спростовуються наданою ним до матеріалів справи копією постанови про закриття кримінального провадження від 07.06.2016 № 2. Отже, залізницею не було порушено норми права щодо технічної експлуатації залізниць, що свідчить про відсутність протиправної поведінки (а. с. 59-63).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.12.2020 справа призначена до слухання в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
12.01.2021 представником позивача надано до суду додаткові пояснення до позову, в яких посилаючись на практику Верховного суду, наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки моральна шкода, завдана володільцем джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності його вини (а.с. 87-94).
01.02.2021 представник відповідача до суду надав заперечення проти додаткових пояснень представника позивача, в яких зазначив, що в наведених справах громадяни загиблі внаслідок вини інших осіб, а не внаслідок грубого порушення загиблими правил дорожнього руху, та знаходження їх у стані сильного алкогольного отруєння. Натомість у постанові про закриття кримінального провадження, яка винесена 07.06.2016 слідчим Чугуївського ВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції Волковою Т.І., зазначено, що машиніст ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.19, 2.20 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року № 54. Дії громадянина ОСОБА_3 , а саме: знаходження у стані сильного алкогольного отруєння - 3,16% етилового спирту у крові, сидіння на залізничних коліях ногами всередину, не реагування на сигнали локомотивної бригади, є обставинами, що обтяжують вину загиблого, та свідчать про наявність умислу в його діях, який розпочався з моменту перетинання залізних колій останнім. Внаслідок дій загиблого локомотивною бригадою було застосовано екстрене гальмування електропоїзду, з подачею піску під колісні пари, внаслідок чого було завдано шкоди значної кількості пасажирів електропоїзду «Гракове- Лосево» № 6832, заблоковано на значний проміжок часу рух залізничного транспорту, що спричинило збитки залізниці, завдано непоправну психологічну та моральну шкоду локомотивній бригаді.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.02.2021 по справі витребувано докази, а саме: з слідчого відділу Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області матеріали кримінального провадження №1201162204400000184 від 02.02.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 підготовче судове засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд викликав позивача в судове засідання для дачі особистих пояснень.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі. Пояснив, що він проживав з братом однією сім'єю, за однією адресою. Він -позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 17.09.1999 року, у 2009 році шлюб розірвано. У нього- позивача- є спільна з колишньою дружиною квартира у пос. Есхар, яка була подарована їм на весілля. Квартиру він залишив дружині. Проживав він з братом та матір'ю -пенсіонеркою разом, однією сім'єю, за однією адресою, де вони і були зареєстровані. Всі сплачували за комунальні послуги. Яка була заробітна плата у брата, йому невідомо. У брата була дівчина ОСОБА_5 , з якою він мав намір створити сім'ю та також проживати в цій же квартирі разом з ними. Потерпілим у кримінальному провадженні був визнаний племінник, який жив неподалеку.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Тарасенко В.Ю. позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Пономаренко М.А. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є братом загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження останніх серії НОМЕР_1 , виданого 31.12.1980 відділом РАЦС Чугуївського міськвиконкому Харківської області (а. с. 15) та серії НОМЕР_2 , виданого 27.10.1984 відділом РАЦС Чугуївського МВК Харківської області відповідно (а.с. 14).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого ВДРАЦС по м. Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області 05.02.2016 (а. с. 19).
З висновку експерта №34-Чт/16 від 04.04.2016 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 стала несумісна із життям тупа травма тіла, яка за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Вказані у висновку пошкодження утворилися за життя, в короткий проміжок часу одне за одним, від взаємодії з великою силою тупих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразились, можливо в умовах наїзду на тіло залізничного транспорту, що рухався.
При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості 3,16%, що згідно офіційної таблиці для живих людей відповідає важкому алкогольному отруєнню (а. с. 20-21).
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження Чугуївського ВП ГУ НП в Харківській області №2 від 07.06.2016, досудовим розслідуванням встановлено, що в добу ІНФОРМАЦІЯ_2 під час слідування поїзда №6832 під керуванням машиніста електропоїзда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та помічника машиніста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,. з електропоїздом ЕР2-3044 при відправленні зі станції Чугуїв і проходженні вихідного світлофору на 52 км пк7, локомотивна бригада побачила людину на путі. На сигнали, які подавала локомотивна бригада, чоловік не реагував, в результаті чого було застосоване екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари. Наїзду запобігти не вдалося. Після повної зупинки поїзду, помічник машиністу ОСОБА_6 оглянув місце події та виявив, що людина не подає ознак життя, про що було повідомлено ДСП станції Чугуїв Українець. Оперативна нарада постановила, що екстрене гальмування потягу машиніст електропоїзду ОСОБА_4 застосував завчасно, згідно «Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України» № ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015, наказами Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.97 та №312-Ц від 07.06.01. Порушень зі сторони машиніста електропоїзда ОСОБА_4 в добу ІНФОРМАЦІЯ_2 під час слідування електропоїздом ЕР2-3044 виявлено не було. Машиніст електропоїзду діяв згідно вимог п. 15.38 «Правил технічної експлуатації залізниць України», затверджених наказом МТУ від 20 грудня 1996 року №411. Відповідно до довідки розшифровки швидкостемірної стрічки електропоїзду ЕР2-3044 потягу №6832 під керуванням машиніста ОСОБА_4 встановлено, що потяг їхав під зелений локомотивний світлофор при швидкості 54 км/год., локомотивною бригадою було застосовано екстрене гальмування. Гальмівний шлях склав близько 190 м. Стоянка потягу 09 хв. ( з 21 годин 12 хвилин по 21 годин 21 хвилин). Згідно висновку судово-медичної експертизи № 34-ЧТ/16 від 04.04.2016 Чугуївського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ХОБСМЕ Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, причиною смерті ОСОБА_3 , 1984 р.н., стала не сумісна з життям тупа травма тіла. Про це свідчать наступні пошкодження: множинні садна та забиті рани голови, перелам лівої виличної кістки та верхньої щелепи, множинні перелами кісток мозкового черепу з утворенням обламків, крововилив в речовину та в шлуночки головного мозку. Також встановлені садна на тулубі та кінцівках, рани на нижніх кінцівках, травматична ампутація лівої гомілки, перелам лівої стегнової кістки. Всі зазначені пошкодження утворилися прижиттєво, в короткий проміжок часу одне за одним, від впливу з великою силою тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися. Можливо в умовах наїзду на тіло рухомого залізничного транспорту
При судово-токсилогічному дослідженні крові трупу виявлений етиловий спирт в кількості 3,16 %о. Така концентрація, згідно офіційної таблиці для живих осіб відповідає тяжкому алкогольному отруєнню.
Смерть ОСОБА_3 , 1984 р.н., настала внаслідок порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.19, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом № 54 МТУ від 19 лютого і 998 року. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016220440000184 від 02.02.2016, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а. с. 27).
Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Згідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_1 його місце реєстрації зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13).
Згідно довідок, виданих Вуличним комітетом №29 Чугуївської міської Ради Харківської області (№11 від 04.11.2020 та №5 від 04.11.2020), ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснив поховання останнього (а. с. 16, 17).
Однак вказана довідка підтверджує факт реєстрації вказаних осіб за вказаною адресою, однак не підтверджує факту проживання братів однією сім'єю.
Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Як вбачається з ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім'єю з загиблим ОСОБА_3 на час смерті останнього, у зв'язку з чим суд вважає недоведеною і невстановленою у судовому засіданні обставину проживання ОСОБА_1 на момент смерті з ОСОБА_3 однією сім'єю і критично ставиться до відомостей, які містяться в довідці від 04.11.2020, виданій Вуличним комітетом №29 Чугуївської міської Ради Харківської області, стосовно підтвердження сусідами по будинку факту спільного проживання вказаних осіб на момент смерті ОСОБА_3 , оскільки факт спільного мешкання за однією адресою сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не можуть свідчити про те, що вони мешкали однією сім'єю.
Клопотання про допит свідків позивачем та його представником заявлене не було.
Пояснення позивача в цій частині в судовому засіданні суд не може покласти в основу рішення, оскільки він прямо зацікавлений в результатах розгляду даної справи, його пояснення не є об'єктивними.
Отже, позивач ОСОБА_1 у розумінні ст. 1168 ЦК України, не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю брата - ОСОБА_3 .
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4, 89, 141, 246, 259, 268 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 24 червня 2021 року.
Суддя - Л.Л.Шрамко