Справа № 953/10448/21
н/п 1-кс/953/5986/21
"25" червня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12021220000000599 від 28.04.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255-3 КК України, про накладення арешту на майно, -
15.06.2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання згідно п. 3 ч.2 ст. 170 КПК України на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- на автомобіль ГАЗ, модель 3302, 2007 року виробництва, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;
- на земельну ділянку, кадастровий номер 6322083001:00:000:3087, площею 0,1539 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1915386763220, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 255-3 КК України.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_2 , у 2016 році, точна дата та час в ході проведення досудового слідства не встановлені, домовився з раніше йому знайомим ОСОБА_5 , з яким у останнього склалися дружні відносини, про ведення спільного бізнесу. Згідно до усної домовленості, ОСОБА_2 , вступивши з ОСОБА_5 у цивільно правові відносини, повинен був надати останньому грошові кошти в сумі 45 000 доларів США, необхідні для розвитку бізнесу, а ОСОБА_5 , в свою чергу, зобов'язувався повернути отримані ним у борг грошові кошти разом з відсотками, тим самим виконавши умови відплатної позики.
Надалі, виконуючи умови усної домовленості, ОСОБА_2 , в період часу з 2016 по 2018 рік, точна дата та час в ході проведення досудового розслідування не встановлені, передав ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 45 000 доларів США. Натомість ОСОБА_5 , не виконуючи умови досягнутої між ним та ОСОБА_2 усної домовленості, станом на початок 2018 року повернув останньому частину отриманих ним в борг грошових коштів в сумі 21 500 доларів США.
Після цього, навесні 2018, точна дата та час в ході проведення досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 , у зв'язку із невиконанням ОСОБА_6 умов відплатної позики, звернувся до останнього з проханням повернути отримані ним в борг кошти, на що ОСОБА_5 повідомив, що у нього немає часу спілкуватися. В подальшому протягом весни 2018 - грудня 2020 на неодноразові прохання ОСОБА_2 повернути вказані грошові кошти, ОСОБА_5 грошові кошти не повертав, посилаючись на різні обставини, а в подальшому почав заперечувати факт отримання ним грошових коштів від ОСОБА_2 .
Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 навесні 2018 року виник цивільно-правовий спір з приводу неповернення ОСОБА_5 грошових коштів, отриманих в борг у ОСОБА_2 , однак звернутись до суду з цивільним позовом ОСОБА_2 не міг, у зв'язку з тим, що договір позики був укладений усно з порушенням вимог Цивільного Кодексу, яким перебачено укладання письмової угоди, якщо сума договору перевищує у десять разів неоподаткований мінімум доходів громадян.
У подальшому, в кінці листопада 2020 року, ОСОБА_2 , знаходячись поблизу одного з будинків по вул. Клочківській в м. Харкові, зустрів раніше знайомого йому чоловіка - ОСОБА_7 . Під час спілкування з останнім ОСОБА_2 поскаржився на складну ситуацію, яка склалася у його житті та розповів про обставини неповернення йому боргу ОСОБА_5 . Вислухавши всі
обставини та маючи намір допомогти у вирішенні зазначеного питання, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_2 звернутися за допомогою у вирішені спору до ОСОБА_8 , надавши номер мобільного телефону останнього, охарактеризувавши ОСОБА_8 як особу, яка завдяки своєму авторитету та іншим особистим якостям й можливостям, сприяє, координує та здійснює злочинний вплив на території м. Харкова.
Таким чином, ОСОБА_2 був проінформований та переконаний, що ОСОБА_8 , щодо якого досудове розслідування проводиться у іншому кримінальному провадженні, може здійснювати злочинний вплив, оскільки перебуває у статусі суб'єкта злочинного впливу, зокрема завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям здійснює злочинний вплив, маючи повноваження з координації злочинних дій.
У цей же проміжок часу у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на застосування до ОСОБА_6 злочинного впливу, з метою спонукання останнього до позитивного вирішення спору, який виник з приводу неповернення боргу ОСОБА_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , приблизно у листопаді 2020 року, точна дата та час в ході досудового слідства не встановлена, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , щодо якого досудове розслідування проводиться у іншому кримінальному провадженні, може здійснювати злочинний вплив, з метою застосування ним такого впливу, всупереч встановленому у суспільстві порядку вирішення цивільно-правових спорів, зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_8 та під час бесіди повідомив останньому про ситуацію, яка сталася у нього з ОСОБА_5 в результаті неповернення боргу останнім, та попрохав вплинути на ОСОБА_5 з метою позитивного вирішення спору. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_2 надіслав на мобільний номер телефону ОСОБА_8 за допомогою месенджеру «Телеграм» повідомлення з особистими даними ОСОБА_5 , в якому зазначив номер телефону останнього, марку та номер автомобіля, на якому пересувається ОСОБА_5 , а також фотокартку з зображенням останнього, з метою його ідентифікування та здійснення щодо нього злочинного впливу.
Тобто у такий спосіб ОСОБА_2 , завідомо знаючи, що ОСОБА_8 , щодо якого досудове розслідування проводиться у іншому кримінальному провадженні, може здійснювати злочинний вплив, а також має можливість застосування такого впливу, звернувся до нього з метою застосування такого впливу до ОСОБА_5 для позитивного вирішення цивільно-правового спору.
Таким чином ОСОБА_2 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255-3 ч.1 КК України, тобто звернення до особи, яка завідомо для винного може здійснювати злочинний вплив, з метою застосування нею такого впливу.
З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, необхідно здійснити арешт - тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке належить підозрюваному ОСОБА_2 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за 259867281 від 03.06.2021 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6322083001:00:000:3087, площею 0,1539 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1915386763220, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, згідно з інформацією, отриманою 03.06.2021 з інформаційно-пошукової системи МВС України «Армор», за підозрюваним ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб - автомобіль ГАЗ, модель 3302, 2007 року виробництва, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Слідчий ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності у зв'язку з проведенням слідчих дій, та повідомила суд, що з 18.06.2021 року ОСОБА_2 надано доступ до матеріалів досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню в порядку ст.. 290 КПК України.
Власник майна ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання, та вказав, що земельна ділянка є предметом іпотеки, та підстав для арешту не існує, оскільки він ні в чому не винний.
Слідчий суддя, вислухавши власника майна, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з наступних підстав.
Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021220000000599 від 28.04.2021, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України.
27.04.2021 ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 255-3 КК України, передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за 259867281 від 03.06.2021 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6322083001:00:000:3087, площею 0,1539 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1915386763220, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 26.03.2021 року укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Крім того, згідно з інформацією, отриманою 03.06.2021 з інформаційно-пошукової системи МВС України «Армор», за підозрюваним ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб - автомобіль ГАЗ, модель 3302, 2007 року виробництва, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є доказом злочину.
Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Згідно положень ч. 2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру( п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані у розумні строки (ч.1 ст.28 КПК України). Розумними вважаються строки, що є необхідно об'єктивними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критерієм для їх визначення є: складність провадження, кількість підозрюваних і кримінальних правопорушень, обсяг і специфіка процесуальних дій для досягнення мети кримінального провадження.
Однак, з заяви слідчого слідує, що 18.06.2021 в порядку ст. 290 КПК України відкрито матеріали кримінального провадження №12021220000000599 та триває стадія ознайомлення з матеріалами провадження.
Так, згідно ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, виконання будь-яких слідчих (розшукових) дій, процесуальних, негласних слідчих (розшукових) дій, застосування заходів кримінального провадження тощо, на стадій надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України є неможливим.
За змістом ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України віднесено і арешт майна.
Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в клопотанні майно на даний час, оскільки ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 27.04.2021, тобто сторона обвинувачення мала можливість звернутись до суду з вказаним клопотанням під час досудового розслідування кримінального провадження, та вказане клопотання може бути розглянуто судом в порядку ч.3 ст. 315 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб на даний час не відповідає належній правовій процедурі.
Н а підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12021220000000599 від 28.04.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255-3 КК України, про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні ухвали в той же строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя - ОСОБА_10