25 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2966/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке")
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021
за позовом ТОВ "Серединецьке"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек");
товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД"
(далі - ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД")
про визнання договору недійсним,
09.06.2021 (через систему "Електронний суд") ТОВ "Серединецьке" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №904/2966/20 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також скаржник просить забезпечити можливість проведення всіх судових засідань у режимі відеоконференції поза приміщенням суду, за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Позов було подано про визнання недійсним укладеного ТОВ "Агротек" та ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД" договору поруки від 30.03.2018 № 3П/17АФ-15 (далі - Договір поруки) на підставі статей 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позов обґрунтовано тим, що Договір поруки не направлений на реальне настання правових наслідків, укладений з метою зміни територіальної підсудності та містить ознаки фіктивного правочину в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Серединецьке", зазначаючи про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення з даної справи, а позов задовольнити повністю.
Судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у низці зазначених скаржником постанов Пленуму Верховного Суду України, пленуму Вищого господарського суду України, постанов Верховного Суду, постанов Вищого господарського суду України, і скаржник наполягає на наявності підстав для визнання оспорюваного правочину - Договору поруки недійсним.
Для досягнення мети щодо зміни підсудності спору, який виник з умов договору фінансового лізингу, відповідачами у змові було порушено цивільно-правові інтереси ТОВ "Серединецьке", які захищаються установчими документами ТОВ "Агротек" та ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД", а також положеннями частини другої статті 505 ЦК України та частиною першою статті 199 Господарського кодексу України.
14.06.2021 ТОВ "Агротек" подало заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Серединецьке" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №904/2966/20, в якому просить суд відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 904/2979/20 вже виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 25.05.2021 переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до такого висновку, тому у суду касаційної інстанції наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у справі № 904/2966/20.
Так, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 зі справи № 904/2979/20 за участю тих же сторін і з аналогічним же предметом позову викладено висновок щодо фіктивності договору поруки та щодо порушеного права або інтересу позивача. Згідно з ним:
при застосуванні приписів статті 234 ЦК України у вирішенні питання щодо того, чи наявні наміри сторін договору поруки щодо створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, несуттєве, часткове виконання (в порівнянні з розміром основного зобов'язання) поручителем своїх обов'язків за договором поруки не завжди свідчить про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним, цей факт потрібно оцінювати у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, на які посилається заінтересована особа. Водночас, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (відповідна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17);
відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18;
вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав;
при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення;
недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов'язків чи уникнення сплати боргу боржником (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц).
Водночас у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладено правовий висновок про те, що недійсність, зокрема, правочину, договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18 також наведено правовий висновок, згідно з яким недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано, зокрема, тим, що: позивачем не доведено фактичних підстав, з якими закон пов'язує ознаки фіктивності Договору поруки в розумінні статті 234 ЦК України; спірний Договір поруки жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача; ТОВ "Серединецьке" не доведено наявності цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним Договору поруки. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
З огляду на наведене висновок суду апеляційної інстанції про те, що недоведеність позивачем у зв'язку з укладенням оспорюваного договору його цивільних прав та/або цивільно-правових інтересів виключає можливість задоволення заявленого позову, відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №904/2782/20 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 зі справи № 904/2979/20 за участю тих же сторін і з аналогічним же предметом позову.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Серединецьке" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №904/2966/20, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 904/2966/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов