23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2343/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Львівської області
у складі судді Синчук М.М.
від 20.01.2020
та на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
від 01.02.2021
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця»
про стягнення заборгованості в розмірі 72 212,59 грн
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 19.02.2021 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 914/2343/19.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.04.2021, який знаходяться в матеріалах справи.
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим ухвалою від 12.05.2021 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків.
На виконання ухвали Верховного Суду від 12.05.2021 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надало заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додало касаційну скаргу в новій редакції.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн, а тому п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 051 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у даній справі є стягнення суми 72 212,59 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах, з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи.
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з підпунктами «а», «б», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у поданій касаційній скарзі зазначає, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також те, що відсутній Висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень передбачених статтями 130, 133 Статуту залізниць в питані пред?явлення претензій та позовів у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права (статей 129, 1291 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 314 Господарського кодексу України, статей 113, 114, 115 Статуту залізниць України, пункту 27 Правил видачі вантажів), яке має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також має значення для залізниці, оскільки Верховний Суд у справах № 910/15076/20, № 910/5280/19 висловив правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а різна судова практика позбавляє можливості залізницю спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду інших справ, наприклад, № 910/15592/20, № 910/10581/20, № 910/1458/20 та інші, що знаходяться в провадженнях судів першої та апеляційної інстанцій.
Під час вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції враховує доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі. Верховний Суд встановив, що питання щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах потребує більш детального вивчення, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для скаржника.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» колегія суддів встановила, що касаційна скарга відповідача подана на підставі пунктів 1, 3 абзацу 1 частини 2 та підпунктів «а», «б», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у порядку та строку, передбачених статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України, та відповідає вимогам статті 290 цього Кодексу.
Наявність підстав для застосування статей 292 та 293 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги колегією суддів не встановлено.
Заперечень проти відкриття касаційного провадження в порядку статті 294 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Оскільки підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає, суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у справі № 914/2343/19.
Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає прийняттю до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» також звернулося до суду із клопотанням про зупинення дію рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 до закінчення його перегляду в касаційному порядку у справі № 914/2343/19.
Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи питання про зупинення дії судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, ймовірність утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Клопотання про зупинення дії судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не обґрунтовано та не доведено, яким чином захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Враховуючи викладене, зупинення дії судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зупинення дії рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі № 914/2343/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку слід відмовити.
Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 234, 235, 294, 295, частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 914/2343/19.
2. Призначити розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.07.2021. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. В задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зупинення дії рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі № 914/2343/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку відмовити.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
І. Кондратова