Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1408/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17
простягнення 115 754, 41 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" про стягнення боргу у загальній сумі 115 574, 41 грн. з яких: пеня у сумі 82 981, 00, 3 % річних у розмірі 16 270, 79 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 502, 62 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором № 4810/18-ТЕ(Т)-32 від 19.04.2018 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 26.04.2021 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1408/21. Розгляд справи № 922/1408/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
17.05.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11189) у якому останні, просить суд, зокрема зменшити розмір заявлених до стягнення із відповідач штрафних санкцій (а.с. 60-61).
21.05.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 2816 електронна пошта).
Ухвалою суду від 24.05.2021 року відповідь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на відзив (вх. № 2816 від 21.05.2021 року електронна пошта) та додані до неї документи на 10 арк. повернуто без розгляду.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 19.07.2018 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (відповідач, споживач) було укладено договір № 4810/18-ТЕ(Т)-32 (а.с. 14-23).
Відповідно до пункту 12.1. договору, сторони погодили. Що даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України діє в частині реалізації природного газу з 01.04.2018 року до 31.05.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 23).
Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у квітні - травні 2018 року природний газ (за ДК021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» конкретна назва: Природний газ), а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 5.4. (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.08.2018 року) загальна вартість цього договору становить 1 146 015, 20 грн., крім ПДВ - 22* 203, 04 грн., разом з ПДВ - 1 375 218, 24 грн. (а.с. 24).
Згідно пункту 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (а.с.17).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивачем було передано у власність відповідача природний газ на суму 1 375 218, 24 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року у обсязі 141,746 тис.куб.м. на суму 840 610, 48 грн.;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.05.2018 року у обсязі 90,147 тис.куб.м. на суму 534 607, 76 грн. Відповідні акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств (а.с. 25-26).
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором № 4810/18-ТЕ(Т)-32 від 19.04.2018 року постачання природного газу в частині порушення строків оплати за поставлений газ, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Отже, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача пені, 3% річних, та інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем розрахунки за поставлений позивачем природний газ було здійснено за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року та за актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2018 року - 29.10.2018 року, про що свідчить виписка банку (а.с. 33-35).
Оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.
Із урахуванням вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 16 270, 79 грн., а саме:
- за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року у на суму 840 610, 48 грн. за період з 26.05.2018 року по 28.10.2018 року нараховано суму у розмірі 10 778, 24 грн.;
- за актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2018 року на суму 534 607, 76 грн. за період з 26.06.2018 року по 28.10.2018 року нараховано суму у розмірі 5 492, 44 грн.,
та інфляційні втрати у розмірі 16 502, 62 грн., а саме:
- за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року на суму 840 610, 48 грн. за період з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року нараховано суму у розмірі 10 087, 33 грн.;
- актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2018 року на суму 534 607, 76 грн. за період з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року нараховано суму у розмірі 6 415, 29 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 12-13).
Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі у розмірі 16 270, 79 грн., та інфляційні втрати у розмірі 16 502, 62 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахованої позивачем пені у сумі 82 981, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15, 3 % річних. Але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 21).
У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та умов договору, позивачем на прострочену суму боргу було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 82 981, 00 грн., а саме:
- за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року на суму 840 610, 48 грн. за період з 26.05.2018 року по 28.10.2018 року нараховано суму у розмірі 54 969,02 грн.;
- актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2018 року на суму 534 607, 76 грн. за період з 26.06.2018 року по 28.10.2018 року нараховано суму у розмірі 28 011,98 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 12-13).
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені у онлайн - системі "ЛігаЗакон" за зазначений позивачем період відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог та встановлено, що нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам законодавства та відносинам що склалися між сторонами, а тому є обґрунтованими у сумі 82 981, 00 грн.
Відповідач у наданому до суду відзиву на позовну заяву (вх. № 11189 від 17.05.2021 року), зазначив, що відповідач є державною, бюджетною та неприбутковою установою, закладом вищої освіти, що повністю фінансується з Державного Бюджету України, має рахунки для виконання своїх грошових зобов'язань у гривнях тільки у Державній казначейській службі України. Виконання відповідачем зобов'язання за договором, передбачає отримання від позивача актів приймання - передачі природного газу. Через рахунок відповідача у Державній казначейській службі України здійснюється оплата за отримані товари, послуги, роботи. У зв'язку із чим, зазначає, що крім сплати, відповідач через цей рахунок не мав можливості виконувати свої зобов'язання перед позивачем. Послався на абзац 2 пункт 1.2. порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 року, та зазначив, що відповідно до переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань проведення платежів, що затверджено наказом Державної казначейської служби України № 68 від 29.04.2013 року, при оплаті природного газу (оплата по факту постачання) бюджетна установа повинна надати до Державної казначейської служби України: договір, рахунок-фактуру, акт наданих послуг/виконаних робіт. Також зазначає, що за договором сума основного боргу складає 0,00 грн. у зв'язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем вжито усіх заходів щодо виконання зобов'язання.
Крім того, у наданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені (а.с.60-61).
Суд не приймає посилання відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відсутність коштів не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо клопотання відповідача (вх. № 11189 від 17.05.2021 року) про зменшення розміру пені на 95 %, суд зазначає наступне.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.
Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 року у справі № 913/284/18 та постанова від 27.03.2019 у справі №912/1703/18).
За частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Главою 24 Господарського кодексу України визначено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
В обґрунтування наданого до суду клопотання зазначає, що відповідач є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг. При цьому відповідач фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджету. У зв'язку зі чим, заборгованість (прострочення платежу) періодично виникла у цей період (травень-жовтень 2018 року) через недостатність обігових коштів і була повністю погашена одразу після надходження коштів. Також послався на постанову верховного суду від 06.03.2019 року у справі № 914/2252/18, у якій було зменшено розмір пені на 50 % (а.с.60-61).
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача є освітня діяльність (а.с. 54).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, штрафні санкції фактично нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок недофінансування з державного бюджету.
При цьому, позивачем не надано до суду доказів понесення збитків у зв'язку із простроченням відповідачем оплати за поставлений природний газ, у зв'язку із чим, нараховано до стягнення із відповідача позивачем пеня у сумі 82 981, 00 грн., є несумісною з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем умов договору.
При цьому, суд враховуєю, факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, фінансування за рахунок бюджетних коштів, специфіку господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, суд дійшов до висновку, про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 %,
Cуд зазначає, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і для відповідача.
Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 року у справі №904/4085/18, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 12.03.2020 року у справі № 904/3538/19.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 41 490, 50 грн., 3% річних у розмірі 16 270, 79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16 502, 62 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
В частині нарахованої позивачем суми пені у розмірі 42 490,50 грн. - відмовити.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем крім стягнення пені, заявлено також вимоги щодо стягнення 3% річних та збитків, які судом задоволено у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. У зв'язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 270, 00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 530, 549, 551, 598, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 230 Господарського кодексу країни, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17, ЄДРПОУ 02066769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) суму у розмірі 74 263, 91 грн., з яких: пеня у розмірі 41 490, 50 грн., 3 % річних у розмірі 16 270, 79 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 502,62 грн. та 2 270, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.
В частині стягнення пені у розмірі 41 490, 50 грн. - у позові відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Реквізити сторін:
позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720);
відповідач: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17, ЄДРПОУ 02066769).
Повне рішення складено "25" червня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова