Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/979/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши матеріали справи у підготовчому засіданні
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 55-а
до 1. Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16 , 3. Фізичної особи-підприємця Чистякова Віталія Олеговича, АДРЕСА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію, повернення майна
за участю представників сторін:
прокурор: Омельник М.М., службове посвідчення № 057322 від 09.10.2020 року;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився;
відповідача 3: Гаврильченко Ю.О., ордер серія АХ №1049814 від 26.04.2021 року.
Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Харківської міської ради, відповідача 2 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідача 3 Фізичної особи-підприємця Чистякова Віталія Олеговича про:
- визнання незаконним та скасування пункту 30 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16;
- визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 06.04.2017 року № 5467-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Чистяковим В.О., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований у реєстрі за № 647, скасувавши запис про його державну реєстрацію;
- витребування у Фізичної особи-підприємця Чистякова Віталія Олеговича на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху у житловому будинку за адресою: м. Харків, Мала Панасівська, 6, літ. "Б-1", площею 62,7 кв.м. Судові витрати просить суд, покласти на відповідачів.
Крім того, прокурор у пункті 1 прохальної частини позовної заяви, просить суд, визнати поважною причини пропуску строку на звернення до суду та поновити його.
21.05.2021 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11709) про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (т. 2, а.с. 54-56).
31.05.2021 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення на заяву відповідача 2 про залишення позову без розгляду (вх. № 12579) (т. 2, а.с. 95-99).
Ухвалою суду від 08.06.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Призначено справу до розгляду на "01" липня 2021 р. о(б) 12:00 год. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю участю в судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року виправлено описку допущену при оголошенні вступної та резолютивної частини ухвали та при виготовленні повного тексту ухвали суду від 08.06.2021 року у справі № 922/979/21, а саме вважати вірним пункт 2 у наступній редакції: "2. Призначити справу до розгляду на "24" червня 2021 р. о(б) 12:00 год.".
Уповноважені представники відповідача 1 та відповідача 2 у призначене підготовче засідання 24.06.2021 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Присутній у підготовчому засіданні прокурор проти клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду заперечував.
Присутній у підготовчому засіданні представник відповідача 3 підтримав заявлене відповідачем 2 клопотання про залишення позову без розгляду.
Суд дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляді, зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду заяви, відповідач 2 зазначає, що згідно частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
На думку відповідача 2, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт З частина 2 статті 129 Конституції У країни).
Прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, в зв'язку з чим відповідач незаконно набув нежитлові приміщення, які підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
В обґрунтування підстав звернення з позовом прокурор вказує, що відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави. Також прокурор зазначає, що хоча Харківська міська рада і представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, у зв'язку із чим, прокурор самостійно подає позов.
За твердженнями відповідача 2, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Однак, прокурор не навів жодної причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду, та не надав жодного доказу в обґрунтування не вжиття Харківською міською радою чи Управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради покладених на них законом заходів по захисту інтересів держави. Матеріали справи не містять доказів того, що компетентні органи не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом. а сама по собі обставина не звернення з позовом, без з'ясування фактичного стаду правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання ними функцій із захисту інтересів держави.
Виходячи з вищезазначеного, на думку відповідача 2, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Відповідно до Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 (зі змінами, в редакції на час виникнення правовідносин) є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради. Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності відповідно до чинного законодавства.
Такими чином, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють Харківська міська рада через Управління комунального майна та приватизації.
Однак, у позовній заяві керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова відсутня інформація, що прокурор, до подання цього позову, звертався до уповноважених органів, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що такий орган не в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави.
Також посилається на висновок Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.
У зв'язку із чим, за твердженнями відповідача 2, прокурором у своїй позовній заяві не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом. При цьому, виходячи з вимог норм законодавства, прокурор повинен був належним чином обґрунтувати та надати відповідні докази бездіяльності Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації міської ради. При цьому, посилання у позовній заяві прокуратури лише на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Прокурор звертаючись до суду з даним позовом фактично втручаються у діяльність органів місцевого самоврядування.
Крім того, прокурором не надано до суду доказів, а саме повідомлень до відповідачів про звернення до суду.
Також зазначає, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку зі чим, просить суд, позовну заяву залишити без розгляду (т. 2, а.с. 54-56).
Суд не приймає вищевикладені послання відповідача 2 та посилання на правову позицію Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, та у постановах Верховного суду від 18.08.2020 року у справах № 914/1844/18, від 16.12.2020 року № 922/534/19 та від 26.05.2020 року № 912/2385/18 з огляду на наступне.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно вимог частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
З аналізу частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представляти законні інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави в двох випадках:
- захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,
- у разі відсутності такого органу.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Суд самостійно здійснює перевірку, чи дійсно відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.
Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 922/614/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 7.12.2018 року у справі № 924/1256/17, здійснюючи тлумачення частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у системному зв'язку з положеннями процесуального законодавства, зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц конкретизувала вищенаведені висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, вказавши на необхідність у кожному конкретному випадку перевіряти: 1) доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів у спосіб, який обрав прокурор та 2) доводи прокурора з приводу відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови у справі № 469/1044/17 від 15.09.2020 року зазначила, що прокурор, визначивши міську раду відповідачем, мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави. Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У даній справі, прокурор в обґрунтування необхідності представництва інтересів держави Харківською місцевою прокуратурою №1 у спірних правовідносинах зазначає, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Також посилається на правову позицію. викладену у рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 року у справі № 3-234/2018.
За твердженнями прокурора, оскільки Харківська міська рада представляє інтереси міської громади, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов. При цьому, на думку прокурора, звернення останнього до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність (т. 1, а.с. 1-16).
При цьому, прокурор у наданих до суду заперечення за заяву відповідача 2 про залишення позову без розгляду зокрема зазначив, що оскільки Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прокурором самостійно подано позов. У позовній заяві зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна. Процедура, передбачена абзацом 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується лише до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 7 постанови Великої палати Верховного суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц). Таким чином, за твердженням прокурора, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (відповідного суб'єкта владних повноважень), означає відсутність відповідного суб'єкта владних повноважень, якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз. 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, звертаючись із позовом до суду, прокурором дотримано процедуру, встановлену ч. 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У зв'язку із чим, вважає, заяву відповідача 2 про залишення позову без розгляду безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення (т. 2, а.с. 95-99).
Обґрунтовуючи відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів, прокурор вказав, що є самостійним позивачем, оскільки згідно із статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також суб'єктів їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад. Відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що у свою чергу завдає шкоду інтересам держави. Таким чином, на думку прокурора, законодавством прямо передбачено права прокурора звертатися до суду в інтересах держави, у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень. Також зазначає, що оскільки Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради є відповідачами, та бути обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, є одним із відповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки.
Вказаними обставинами прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підстави для представництва інтересів держави саме у якості самостійного позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі № 469/1044/17 від 15.09.2020 року зазначено, що прокурор, визначивши міську раду відповідачем, мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави. Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У справі № 698/119/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор вказав, що є позивачем, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області - це один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передачі земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави. У постанові від 15.01.2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, та визнала у зв'язку з цим помилковим висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.
У даній справі, як відповідач 1 так і відповідач 2 заперечуючи проти позовних вимог, зазначаючи, що Харківська міська рада (відповідач 1) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2) повністю дотримано способу та порядку проведення процедури приватизації нежитлових приміщень (т. 1, а.с. 127-134, 221-224).
З аналізу вищевикладеного слідує, що відповідачі не погоджується з заявленими прокурором позовними вимогами, та вважають оскаржувані рішення законними та такими, що відповідають нормам законодавства України, у зв'язку із чим, просять відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, у даній справі суб'єкт владних повноважень -Харківська міська рада заперечує проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні спірного договору, та не здійснила заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що саме оспорюваним рішенням Харківської міської ради № 412/16 від 26.10.2016 року про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова (т. 1, а.с. 68-71) надано згоду на проведення відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком), укладено спірний договір № 5467-В-С від 06.04.2017 року (т. 1, а.с. 34-38), у зв'язку зі чим, у даному випадку прокурор може самостійно здійснювати представництво інтересів територіальної громади та набувати статус позивача, оскільки таким чином усуває стан юридичної невизначеності щодо порушених, на його думку, прав.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 року, у справі № 469/1044/17 від 15.09.2020 року, у справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував, підтвердив необхідність та підстави для представництва інтересів держави у даній справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні заяви (вх. № 11709 від 21.05.2021 року) відповідача 2 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 42, 53, 73, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви (вх. № 11709 від 21.05.2021 року) відповідача 2 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 24.06.2021 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвалу підписано 25.06.2021 року
Суддя О.О. Ємельянова